Рішення № 10905685, 11.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/12311.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» доПриватного підприємства «Інтертекстиль»

про стягнення 22069, 31 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Борисенко Ю.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за отримані послуги з урахуванням інфляції, пені, штрафу та 3% річних на суму 22069, 31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідно до умов договору оренди приміщень № 130/01 від 23.10.2008 р. .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.06.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду позивач подав заяву про зміну позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість урахуванням інфляції, пені, штрафу та 3% річних у розмірі 22069, 31 грн. Суд прийняв вищевказану заяву до розгляду.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, зважаючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 82, 85 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, та у судовому засіданні 11.08.2010 р. оголошено його вступну та резолютивну частини.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло»та Приватним підприємством «Інтертекстиль»укладено договір оренди нежилих приміщень № 130/01, за умовами якого позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти у тимчасове орендне користування нежиле приміщення загальною площею 36 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д для ведення господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач передає відповідачу орендоване приміщення по акту приймання-передачі приміщення.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору орендна плата за користування приміщенням становить 1620, 00 грн. Відповідач сплачує компенсацію за комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття та інші) згідно виставлених рахунків, які позивач зобов’язаний виставляти не пізніше 25-го числа поточного місяця, рахунок на сплату орендної плати та компенсацію за комунальні послуги. Відповідач зобов’язаний сплатити виставлений рахунок на протязі п’яти робочих днів шляхом перерахування суми платежу на розрахунковий рахунок позивача.

Договір, відповідно до п. 6.1., набирає сили з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і діє протягом 12-ти календарних місяців.

Відповідно до п. 6.4. договору зобов’язання, які були невиконані, або були виконані в неповному обсязі однією із сторін залишаються діяти і після закінчення умов, вказаних в п. 6.1. даного договору.

Факт передачі відповідачу приміщення підтверджується актом прийому-передачі нежилих приміщень 01.11.2008 р. (копія –у матеріалах справи).

Відповідно до акту прийому-передачі нежилих приміщень від 31.08.2009 р. відповідач повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Аполло»з орендного користування приміщення загальною площею 36 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д.

31.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аполло»та Приватним підприємством «Інтертекстиль»укладено додаткову угоду № 2 про погашення суми існуючої заборгованості договору оренди нежилих приміщень № 130/01 від 23.10.2008 р., яким сторони встановили, що станом на 31.08.2009 р. відповідач має заборгованість за договором № 130/01 від 23.10.2008 р. за період з 01.02.2009 р. до 31.08.2009 р. у розмірі 15722, 76 грн.

Пунктом 2 угоди № 2 від 31.08.2009 р. встановлено, що відповідач до 17.12.2009 р. зобов’язується провести розрахунки з орендарем наступним чином: до 09.10.2009 р. –5240, 92 грн., до 09.11.2009 р. –5240, 92 грн., до 17.12.2009 р. –5240, 92 грн.

Пунктом 3 угоди № 2 від 31.08.2009 р. сторони встановили, що у разі, якщо відповідач порушує умови сплати заборгованості, позивач має право вимагати від нього сплати неустойки, починаючи з 01.09.2009 р., у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20 % від загальної суми боргу та 3% річних згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України. Сума боргу сплачується з врахуванням індексу інфляції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено заборгованість з орендної плати та компенсації комунальних послуг за договором оренди нежилих приміщень № 130/01 від 23.10.2008 р. у строки та у розмірі, встановлені угодою № 2 від 31.08.2009 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пені у розмірі 1698, 06 грн., 3144, 55 грн. –штрафу, 1215,76 грн. –інфляційних втрат та 288, 18 грн. –3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

У договорі оренди нежилих приміщень № 130/01 від 23.10.2008 р. не міститься застереження щодо застосування до правовідносин сторін положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово направлялись претензії № 93 від 25.02.2009 р., № 180 від 17.04.2009 р., № 491 від 30.11.2009 р., № 1 від 05.01.2010 р. та № 31 від 27.01.2010 р. про сплату відповідачем заборгованості по орендним платежам та компенсації комунальних витрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов’язань щодо сплати орендних платежів за договором оренди нежилих приміщень № 130/01 від 23.10.2008 р. та додатковою угодою № 2 від 31.08.2009 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди нежилих приміщень № 130/01 від 23.10.2008 р. та додаткової угоди № 2 від 31.08.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15722, 76 грн., а відповідач наведені позивачем обставини, не спростував вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло»до Приватного підприємства «Інтертекстиль»про стягнення заборгованості з орендної плати та компенсації комунальних витрат у розмірі 15722, 76 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені становить 1698, 06 грн., 3144, 55 грн. –штрафу, 1215,76 грн. – інфляційних втрат за весь час прострочення та 288, 18 грн. –3 % річних від простроченої суми.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

За таких обставин, підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості по орендним платежам та компенсації комунальних витрат у розмірі 15722, 76 грн., 1698, 06 грн. –пені, 3144, 55 грн. –штрафу, 1215,76 грн. –інфляційних втрат за весь час прострочення та 288, 18 грн. –3 % річних від простроченої суми.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Інтертекстиль»(02121, м. Київ, вул. Вербицького, 26-Б, кв. 57, код ЄДРПОУ 32305052), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполло»(01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 17, код ЄДРПОУ 24099262) заборгованість по орендним платежам та компенсації комунальних витрат у розмірі 15722, 76 (п’ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 76 коп.) грн., 1698, 06 (одна тисяча шістсот дев’яносто вісім грн. 06 коп.) грн. –пені, 3144, 55 (три тисячі сто сорок чотири грн. 55 коп.) грн. –штрафу, 1215,76 (одна тисяча двісті п’ятнадцять грн. 76 коп.) грн. –інфляційних втрат, 288, 18 (двісті вісімдесят вісім грн. 18 коп.) грн. –3 % річних, 220, 69 (двісті двадцять грн. 69 коп.) грн. –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн.. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

Пригунова А.Б.