Рішення № 10905224, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р.                     Справа № 15/147                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34384513)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 00191158)

про стягнення основного боргу в сумі 8008,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Доценко С.М. за довіреністю № 01/16 від 27.04.2010 р.

від відповідача: Данилова С.О. за довіреністю № 09-18/1648 від 30.12.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення основного боргу в сумі 8008,10 грн.

Ухвалою суду від 22.06.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/147, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень був укладений усний договір купівлі-продажу товару. Вказане підтверджується рахунком-фактурою № УД-0001655 від 23.05.2007 р. на суму 253853,51 грн., видатковою накладною № УД-01269 від 01.06.2007 р. на суму 253853,51 грн., квитанцією про приймання вантажу № 49244729 до перевезення (4-й примірник залізничної накладної) від 01.06.2007 р., податковою накладною № 1615 від 01.06.2007 р. на суму 253853,51 грн., які в завірених копіях додані до позову.

За наявності вказаних первісних документів суд дійшов висновку, що позивач здійснив продаж відповідачу товару, тому у відповідача виник обов’язок оплатити вартість купленого товару.

Відповідач згідно виставленого рахунку № УД-0001655 від 23.05.2007 р. на суму 253853,51 грн. сплатив тільки 245845,41 грн., що підтверджено завіреною копією виписки банку від 23.07.2007 р., яка додана до позову. Залишок вартості отриманого товару відповідач до теперішнього часу не оплатив, сума боргу складає 253853,51 грн. – 245845,41 грн. = 8008,10 грн., що дорівнює сумі позову по даній справі.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В даному випадку умовами усного договору купівлі-продажу строк оплати сторонами не встановлений, тому повинні застосовуватися загальні норми ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов’язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги. Таку вимогу про сплату 8008,10 грн. позивач пред’явив відповідачу вперше у травні 2010 р. у листі (Вих. № 01/19 від 20.05.2010 р.), який відповідач отримав нарочним 21.05.2010 р., що підтверджено відповідним штампом про отримання, відбиток якого є на завіреній копії вказаного листа-вимоги. Зобов’язання з оплати у відповідача виникло з 22.05.2010 р., тривало протягом 7 днів та закінчилося 28.05.2010 р., після чого почало витікати прострочення оплати.

Відповідач у відзиві від 02.08.2010 р. № 09-9/28 на позов просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

Позивач фактично відвантажив відповідачу не 68,894 тон товару, як це зазначено у залізничній квитанції, а 66,70 тон, що на думку відповідача підтверджується випискою з журналу зважування вантажу у вагоні № 64337421 на вагах відповідача від 04.06.2007 р. (недостача складає 2,19 тон), а також відомістю зважування вантажів, прибулих на комбінат „Азовсталь” за підписом оператора відповідача. У зв’язку з нестачею отриманого від позивача вантажу відповідач вважає, що він оплатив повну вартість фактично отриманого товару, тому вимоги позивача з цього приводу безпідставні. Крім того представник відповідача в усній формі ставив під сумнів повноваження особи, яка підписувала спірну видаткову накладну від імені відповідача.

Але такі заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

По-перше, фактична доставка товару здійснювалася позивачем відповідачу через перевізника, що підтверджено залізничною квитанцією. У вагон № 64337421 (напіввагон) вагопід’ємністю 69 тон було позивачем завантажено 68,894 тони прокату чорного металу (навалом). На вказаній квитанції є відмітка залізниці про прийняття вантажу до перевезення 01.06.2007 р. без будь-яких відміток про нестачу вантажу.

Згідно п. 110, 127, 129 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажобагажу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження відбулися не з її вини. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які комерційні акти або акти загальної форми, складені станцією перевізника, про невідповідність фактичної маси вантажу даним спірної залізничної накладної, відповідач до суду не надав. Про наявність таких актів або про виявлення нестачі вантажу при прийнятті від перевізника позивач не був повідомлений, що вказується у письмових поясненнях позивача від 16.08.2010 р.

По-друге, факт прийняття товару відповідач підтвердив підписом представника на спірній видатковій накладній без зазначення посади, ПІБ, але підпис був скріплений штампом відділу постачання ВАТ „МК „Азовсталь”. За таких обставин суд враховує вимоги діючих нормативних актів з цього питання, а саме:

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) підприємства можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації (підприємства). Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Під час судового розгляду даної справи від відповідача ні в усній, ні в письмовій формі до суду не заявлялося про факти втрати або крадіжки штампу підприємства, будь-які матеріали службового розслідування щодо неправильного використання працівниками відповідача штампу підприємства або докази звернення керівника із заявою про підробку штампу до правоохоронних органів, рішення таких органів з вказаного питання до суду не представлені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши представлені сторонами докази, суд вважає позов обґрунтованим, тому його задовольняє.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (юридична адреса: 87500, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1; код ЄДРПОУ 00191158; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк” (адреса: 83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 1-з; код ЄДРПОУ 34384513; рахунок 26008226237700 в АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005) борг в сумі 8008,10 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В судовому засіданні 16.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.08.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.