Рішення № 109052068, 02.02.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 761/43641/18-ц

Провадження № 2/752/313/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.02.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди передано на розгляд Печерському районному суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2019 справу за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.07.2007 ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» уклали договір кредиту № 08-038/371. В якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 02-038/371, ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки. 05.10.2007 ПАТ «Укрсоцбанк» та позивач уклали договір кредиту № 08-038/484. В якості забезпечення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 08-038/484, ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки. Зазначає, що при укладенні договорів кредиту банк не роз`яснив та не надав інформацію щодо валютного кредитування своєму клієнту ОСОБА_1 . Позивач змушена була звернутися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченко Ольги Петрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2016 у справі № 761/3006/16-ц вказаний позов було задоволено. ПАТ «Укрсоцбанк» не погодився з вказаним рішенням суду, мотивуючи свою позицію тим, що випадково при проведенні перевірки заставного майна банку дізнався про вилучення запису про заборону відчуження та запис з реєстру іпотек стосовно нерухомого майна. Що перебувало в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач зауважує, що до цього були судові процеси і банк не міг не знати про цей факт. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.12.2017 апеляційну скаргу банку було задоволено частково, недостовірна і принизлива інформація, яку банк надав суду про ОСОБА_1 не була підтверджена в судовому засіданні. Банк, замовивши у суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група», надав недостовірну інформацію. Таким чином, позивач вважає, що банк у змові з ТОВ «Українська експертна група» надав суду інформацію, яка не відповідає дійсності і може бути використана проти ОСОБА_1 . Мати позивача, коли дізналась про рейдерські атаки зі сторони банку та спроби відібрати майно злочинним шляхом, тривалий час перебувала в депресивному стані. Власниця квартири по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , яка нещодавно стала матір`ю, від перенесених переживань, втратила здатність годувати новонароджену дитину. Так, позивач вважає, що дії банку щодо розповсюдження проти останньої негативної недостовірної інформації є постійним та триваючим.

Враховуючи викладене, просить визнати недостовірною та такою, що принижують честь та гідність та ділову репутацію, завдають матеріальної шкоди ОСОБА_1 інформацію, зазначену в позовній заяві Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», поданої до Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/18088/18, а саме: в абзаці 7 на сторінці 2 позовної заяви фразу: «Відчуження предмету іпотеки відбулось у незаконний спосіб»; в абзаці 13 на сторінці 2 позовної заяви фразу: «Між тим, гр. ОСОБА_1 скориставшись, що ПАТ «Укрсоцбанк» не був повідомлений про розгляд справи № 761/3006/16-ц на підставі ухваленого рішення суду здійснила вилучення запису про обтяження іпотекою…»; стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 34449365,70 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.04.2019, прийнято вищевказану позовну заяву та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2020, замінено сторону відповідача у цивільній справі № 761/43641/18-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, а саме відповідача Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, до судового розгляду по суті.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2023 клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача на належного відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди - задоволено. Замінено у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди - первісного відповідача Акціонерне товариство «Альфа банк» на належного відповідача - Акціонерне товариство «Сенс банк» (код ЄДРПОУ 23494714 ).

У лютому позивач звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просила рішення Шевченківського районного суду м. Києва № 761/18088/18 від 19.09.2019, де зазначено факт про те, що ОСОБА_3 нібито є позичальником банку скасувати, оскільки ОСОБА_3 мала інше прізвище та не могла бути позичальником у Банку за кредитним договором № 08-038/484 від 05.10.2007; збільшити суму позову з урахуванням на кожного члена родини ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) по 41169285,18 грн. на ту ж суму ще на одного члена сім?ї, з якого знущається банк, включивши його в судовий процес - ОСОБА_5 ; винести судове рішення без права на оскарження з набранням чинності після його оголошення; зобов`язати нотаріуса внести зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно (кв. АДРЕСА_1 ) до відповідної дати та часу 19.12.2017 року 16:53:29; з усіх реєстрів боржників виключити ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ; виключити з реєстру кредитних та іпотечних договорів Національного банку України не чинні з 2012 року договори № 08-038/371 від 27.07.2007 (сума 573000,00 швейцарських франків) та № 08-038/070 (сума 211006,00 швейцарських франків), які безпідставно внесені ПАТ «Альфа-Банк» у 2020 році на прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статей 21, 28 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Кожен має право на повагу до його гідності.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Загальною декларацією прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань (стаття 12).

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Пунктом 15 цієї Постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно з п. 12 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено наступні договори іпотеки: № 08-038/371 від 27.07.2007 (сума 573000,00 швейцарських франків) та № 08-038/484 від 05.10.2007 (сума 211006,00 швейцарських франків). З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено наступні договори іпотеки: № 02-038/690 від 27.07.2007 та № 02-038/899 від 05.10.2007. Предметом іпотеки є п?ятикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

20.05.2016 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/3006/16-ц позов ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса КМНО Кравченко О.П. було задоволено частково, зобов`язано нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек відповідний запис про обтяження іпотекою нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

05.12.2017 рішенням Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2016 скасовано, визнано незаконним вилучення запису про обтяження іпотекою стосовно квартири АДРЕСА_1 та постановлено нове рішення, яким у позові відмовлено у повному обсязі.

06.03.2018 постановою Верховного Суду залишено в силі рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.12.2017. Також Верховний Суд дійшов висновку стосовно чинності кредитних договорів та договору іпотеки укладених між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зокрема зазначив, що в судовому порядку такі договори не визнані нікчемними, а тому відсутні правові підстави вважати, що іпотека відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України є недійсною.

27.11.2018 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено позов АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_3 про визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 27.09.2016 недійсним. Рішення набрало законної сили.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2019 позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним - задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 19.12.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Юрієм Вікторовичем, за реєстровим № 8974; стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 881,00 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 881,00 грн. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості, за кредитним договором № 08-038/371 від 27.07.2007, яка становить 549733,31 швейцарських франків, що становить на 19.09.2019 за офіційним курсом НБУ в гривневому еквіваленті 13628422,54 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 41. Загальною площею 151,30 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому звичайній ціні на цей вид майна. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 31881,18 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 31881,18 грн. Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 31881,18 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.10.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як на підставу задоволення своїх позовних вимог позивач посилається на те, що інформація, яка містилася в позовній заяві банку призвела до погіршення стану здоров?я її матері, ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_3 , тому суд зазначає наступне.

Приймаючи рішення щодо самої суті позовних вимог, суд, в першу чергу, звертає свою увагу на зміст ст.34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. При цьому здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації на підставі ст.299 ЦК України.

Так, відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Верховний Суд України у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» надав роз`яснення, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережах Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча ю одній особі.

Крім того, відповідно до вимог ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Пунктом 15 вказаної ПП ВСУ судам роз`яснено, що вони повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.19 ПП ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За змістом положень ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій зокрема, в постанові від 22.05.2019 у справі № 347/1093/17, у судовому порядку не можуть розглядатися позови на спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішення органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Аналізуючи тези, викладені у позовній заяві, поданій ПАТ «Укрсоцбанк» до Шевченківського районного суду м. Києва, суд приходить до висновку, що із загального контексту спірних тез, має місце лише критика дій позивача, тобто спірні вислови є оціночними судженнями, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати їх, а не фактичним твердженням, які підлягають доведенню під час судового розгляду.

З урахуванням вище зазначеного, юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

Статтями 23, 1167 ЦК України, визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Як зазначено у п. 9 вказаної Постанови, Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували зміну стану фізичного та психічного здоров`я позивача чи будь-кого із родичів. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано жодних медичних висновків, висновків будь-яких експертиз чи медичних, психічних або психологічних обстежень позивача та членів її родини, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між зверненням АТ «Укрсоцбанк» до суду з позовною заявою та погіршенням стану фізичного та психічного здоров`я позивача чи будь-кого з її родичів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні обґрунтування суми моральної шкоди, яку просить стягнути позивач. На підтвердження своїх вимог позивачем не надано жодних розрахунків суми заборгованості, підтверджень витрачених на лікування чи реабілітацію грошових коштів тощо. Також не надано жодних належним та допустимих доказів щодо лікування порушень фізичного чи психічного стану позивача або її родичів взагалі мало місце у період розгляду судових справ зазначених вище.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі всебічної та повної оцінки доказів у справі суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.Ю.Мазур