Рішення № 10904947, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 40/162                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Гладковій К.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача Ліцею при Донецькому національному університету, м. Донецьк

про стягнення 8 303 грн. 20 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Манжула А.М. - юрисконсульт

від відповідача Алфімова В.М. - директор

Суть спору:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулося до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Ліцею при Донецькому національному університеті неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 8 303 грн. 20коп. згідно договору оренди .№2796/2006 від 31.07.06р. нерухомого державного майна – будівлі учбового корпусу загальною площею 1594,7 кв.м., та додаткових угод до нього від 26.02.07р. та 19.06.09р., який припинив свою дію.

Відповідач письмові пояснення суду не надав, тому справа розглядається за наявністю в ній матеріалів згідно ст.75 ГПК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги, доводи представника позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 31.07.06р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, надалі Орендодавець, та Ліцеєм при Донецькому національному університеті, надалі Орендар, було укладено договору оренди .№2796/2006 від 31.07.06р. нерухомого державного майна – будівлі учбового корпусу, загальною площею 1594,7 кв. м., яке розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Щорса, 46, та знаходиться на балансі Донецького національного університету, надалі – Балансоутримувач.

Факт передачі спірного майна у користування підтверджено актом прийому – передачі нерухомості від 31.07.2006р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, що відповідає вимогам пунктів 2.1 та 7.1 договору.

Строк дії договору визначено сторонами у пункті 10.1, а саме його укладено на 360 ( триста шістдесят) днів, і діяв він з 31.07.06р. по 26.07.07р. включно, с правом майбутньої пролонгації зазначеної у пункті 10.6 договору. З урахуванням передбачених умов, термін дії договору було продовжено сторонами до 15.07.09р.

15 липня 2009 року закінчився термін дії договору оренди. У зв’язку з неналежним та несвоєчасними виконанням умов договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України листом № 16-06-04-08443 від 04.08.09р. висловило свої заперечення відносно поновлення строку дії договору, і водночас зобов’язало відповідача повернути майно із оренди на адресу Балансоутримувача – Донецького національного університету за актом прийому-передачі. Факт отримання листа відповідачем підтверджено поштовим повідомленням про вручення від 11.08.09р.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 5.7 договору, у разі його припинення, Орендар зобов’язаний за актом прийому-передачі повернути об’єкт оренди Орендодавцю. Тобто, обов’язок по складенню акту прийому-передачі на повернення майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору, а саме на Орендаря.

Нерухоме державне майно повернуто Орендарем на адресу Балансоутримувача за актом прийому-передачі лише 23.12.09р., тобто має місце прострочення у 23 дні. Тому, позивач намагається стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 8303 грн. 20 коп. , а саме за 23 дні грудня 2009 року, з посиланням на приписи ч.ч. 1,2 ст. 785 ЦК України.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані, виходячи із наступного:

Предмет договору перебуває у комунальній власності, тому до відносин сторін слід застосувати вимоги статей 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зі змінами та доповненнями.

За приписами ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 ЦК України у випадку припинення договору оренди орендар зобов’язаний негайно повернути орендодавцеві об’єкт оренди.

Статтею 764 ЦК України визначені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку найму, зокрема - за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця. Підставою для припинення договору є закінчення строку його дії за умови, що наймодавець зажадає повернення йому майна.

Умови припинення договору визначено сторонами у пункті 10.8, де зазначено, що договір оренди може бути припинено, у тому числі, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обв’язку щодо повернення речі, наймодавець (орендодавець) має право вимагати від наймача (орендаря) сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи підтверджують те, що договір припинив свою дію 15.07.09р., а майно повернуто Орендарем на адресу Балансоутримувача – Донецького національного університету, який припинив свою діє лише 23.12.09р., тобто має місце прострочення повернення майна у 23 дні грудня 2009 року. Наданий до позовної заяви розрахунок неустойки відповідає вимогам закону, і про нарахування неустойки відповідача було належним чином повідомлено.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт прострочення повернення відповідачем спірного майна, яке перебувало в оренді. Натомість, відповідач мотиви утримання майна та його неповернення на адресу Балансоутримувача суду не надав.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди згідно наданого розрахунку за прострочення у 23 дні грудня 2009 року, яка дорівнює 8303 грн. 20 коп. за договором, який припинив свою дію, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України позивач звільнений від сплати державного мита у встановленому законом порядку, а тому воно підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету, оскільки останній не звільнений від сплати державного мита.

Питання розподілу витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.02р. за №411 „ Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”, позивач, у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову – за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 17, 18, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 526, 762, 764, ч.ч 1, 2 ст. 785 ЦК України, ст.ст. 188, 193, 284, 291 ГК України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області до Ліцею при Донецькому національному університеті задовольнити .

2. Стягнути з Ліцею при Донецькому національному університеті, 83050, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Щорса, 46, ід. код 13477695, на користь:

- державного бюджету в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, р/р 31115093700004, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080200, отримувач УДК у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області, ід. код 34686537, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 8 303 грн. 20 коп. згідно договору оренди .№2796/2006 від 31.07.06р. нерухомого державного майна – будівлі учбового корпусу загальною площею 1594,7 кв.м., та додаткових угод до нього від 26.02.07р. та 19.06.09р., який припинив свою дію, видавши наказ;

- держбюджету України державне мито в сумі 102 грн., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя