Рішення № 10904775, 17.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.08.10 р.                     Справа № 22/186                               

Рішення господарського суду Донецької області по справі №22/186

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика”, м.Запоріжжя, ЄДРПОУ 00382094,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 35923520,

про стягнення 24135,46 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Запорізька кондитерська фабрика”, м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н”, м.Донецьк, про стягнення 24135,46 грн., у тому числі 21659,88 грн. основного боргу, 1485,59 грн. пені, 804,57 грн. інфляційних витрат та 185,42 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні Відповідачем умов договору дистрибуції №365 від 01.07.2008р. щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для застосування штрафних санкцій і нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, копії договору дистрибуції №365 від 01.07.2008р. разом із додатковою угодою до нього, протоколом розбіжностей та додатками, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №000345 від 04.12.2009р. та №000348 від 10.12.2009р., видаткових накладних №109951 від 03.12.2009р., №201925 від 03.12.2009р., №110066 від 09.12.2009р. та №201961 від 09.12.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 625, Цивільного Кодексу України та ч.4 ст. 28, ст. 54 Господарського процесуального кодексу України.

03.08.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надані пояснення по справі щодо виконання вимог суду.

Представник Позивача у судове засідання 17.08.2010р. не з'явився. Разом з тим 03.08.2010р. останнім представлено клопотання №01/09-851 від 30.07.2010р., відповідно до якого він просить розглянути справу за наявними документами без участі представника Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” та повернути оригінали надісланих документів після розгляду справи по суті.

Представник Відповідача у судове засідання 17.08.2010р. не з'явився, витребуваних документів не представив.

Оскільки ухвали суду спрямовувались за адресою Відповідача, яка вказана в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

З огляду на викладене, клопотання Позивача №01/09-851 від 30.07.2010р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” та Відкритим акціонерним товариством „Запорізька кондитерська фабрика” укладено договір дистрибуції №365 від 01.07.2008р., що є чинним на теперішній час, виходячи з приписів п.9.1 наведеного правочину.

За умовами цього договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, Позивач (Компанія) поставляє Відповідачу (Дистриб’ютору) товар, а останній здійснює його реалізацію (перепродаж) за цінами, рекомендованими у прайс-листах Компанії, які є невід’ємною частиною цього договору, а також своєчасну оплату поставленого товару.

Відповідно до п.1.4 договору, асортимент, кількість та ціна товару визначаються сторонами на кожну партію у видаткових накладних, що є невідємною частиною правочину.

          За приписами п.п.5.6 – 5.7 договору дистрибуції, оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії або в іншій не забороненій законом формі протягом 40 календарних днів з моменту поставки товару Дистриб’ютору.

          Виходячи зі змісту додатку №2 до договору №365 від 01.07.2008р., сторони обумовили поставку кондитерських виробів у асортименті.

          Як вбачається з видаткових накладних №109951 від 03.12.2009р., №201925 від 03.12.2009р., №110066 від 09.12.2009р. та №201961 від 09.12.2009р., що містяться у матеріалах справи, Позивач здійснив поставки партій товару на загальну суму 21659,88грн. Відповідачем їх прийнято без будь-яких зауважень, що підтверджується підписами та печатками сторін на даних документах.

Повноваження особи Відповідача, що здійснила приймання наведеного товару підтверджуються представленими суду довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, у яких міститься посилання на наведені первинні документи як на підставу отримання від Позивача товару. Він співпадає з зазначеними у додатку №2 до договору дистрибуції виду товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Приймаючи до уваги ідентичність виду товару, поставленого за видатковими накладними обумовленому спірним павочином, посилання у даній первинній документації на договір №365 (дистр.) від 01.07.2008р., дані, що містить додаток до договору та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також системний аналіз наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи, а саме видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття її останнім саме в межах спірного договору.

Зазначені обставини у порядку статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України не спростовані та Відповідачем не заперечувались.

Отже, за викладених обставин, Відкритим акціонерним товариством „Запорізька кондитерська фабрика” належним чином доведено факт виконання обов’язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов договору дистрибуції №365 від 01.07.2008р. на загальну суму 21659,88 грн.

Як було зазначено вище, відповідно до п.5.7 договору, оплата товару повинна бути здійснена Відповідачем протягом 40 календарних днів з моменту поставки йому товару.

Враховуючи позначки, що містить первинна документація, та які засвідчені печаткою Відповідача, останнім товар фактично та у повному обсязі прийнято за видатковими накладними №109951 від 03.12.2009р., №201925 від 03.12.2009р. – 04.12.2009р., за видатковими накладними №110066 від 09.12.2009р. та №201961 від 09.12.2009р. – 10.12.2009р.

Таким чином, за приписами укладеного правочину, Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” отриманий товар за накладними №109951 від 03.12.2009р., №201925 від 03.12.2009р. повинен бути оплачений не пізніше 13.01.2010р. та за накладними №110066 від 09.12.2009р. та №201961 від 09.12.2009р. - не пізніше 19.01.2010р.

Проте, за твердженнями Позивача, грошове зобов’язання на суму 21659,88 грн. на момент винесення судового рішення Відповідачем не виконане, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Доказів у розумінні ст.ст.32-38 Господарського процесуального кодексу України щодо часткового або повного виконання зазначеного грошового зобов’язання суду не представлено.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” суми основного боргу у розмірі 21659,88 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, виходячи з наведеного вбачається прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” грошового зобов’язання за договором дистрибуції №365 від 01.07.2008р.

Прострочення Відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок за вимогою кредитора сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1 укладеного правочину, за порушення строків оплати за отриманий товар, передбаченихо п.5.7 цього договору, Дистриб’ютор зобов’язаний сплатити Компанії пеню у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару, але не більш подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочення, за кожний день просрочки виконання зобов’язань з оплати по кожній поставці.

З огляду на викладене Позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1485,59 грн., інфляційні витрати у сумі 804,57 грн. та 185,42 грн. 3% річні.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та порядок і період нарахування, встановив наступне.

Приймаючи за останню дату здійснення оплати Відповідачем за поставлений товар 13.01.2010р. і 19.01.2010р. та кінцеву дату періоду прострочення, визначену Товариством з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” (30.04.2010р.), належним терміном, протягом якого останнім не виконане грошове зобов’язання є за накладними №109951 від 03.12.2009р., №201925 від 03.12.2009р. – з 14.01.2010р. по 30.04.2010р., за накладними №110066 від 09.12.2009р. та №201961 від 09.12.2009р. – з 20.01.2010р. по 30.04.2010р.

З огляду на встановлене, сума пені, що підлягає задоволенню складає 1264,07 грн., 3% річних – 184,99 грн. та інфляційних нарахувань - 737,19 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика”, м.Запоріжжя, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н”, м.Донецьк, про стягнення 24135,46 грн., у тому числі 21659,88 грн. основного боргу, 1485,59 грн. пені, 804,57 грн. інфляційних витрат та 185,42 грн. 3% річних задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” (83029, м.Донецьк, Будьонівсьий район, вул.Малова, 35д, ЄДРПОУ 35923520, р/р 26002959969912 у філії ЗАТ „ПУМБ” м.Донецька, МФО 335537) на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м.Запоріжжя, вул.Артема, 7, ЄДРПОУ 00382094, р/р26008031460001 в АКБ „Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849) 23846,13 грн., у тому числі 21659,88грн. основного боргу, 1264,07 грн. пені, 737,19 грн. інфляційних витрат та 184,99 грн. 3% річних.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Диад-Н” (83029, м.Донецьк, Будьонівсьий район, вул.Малова, 35д, ЄДРПОУ 35923520, р/р 26002959969912 у філії ЗАТ „ПУМБ” м.Донецька, МФО 335537) на користь Відкритого акціонерного товариства „Запорізька кондитерська фабрика” (69063, м.Запоріжжя, вул.Артема, 7, ЄДРПОУ 00382094, р/р26008031460001 в АКБ „Індустріалбанк” м.Запоріжжя, МФО 313849) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 238,46 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,17 грн.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          У задоволені решти позовних вимог відмовити.

6.          В судовому засіданні 17.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

8.          Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст рішення підписано 18.08.2010р.