Рішення № 10904727, 29.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.10 р.                     Справа № 22/159пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32281634,

до відповідача Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 20376210,

про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу №16-Б від 16.10.2009р.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Бєломестнов А.Ю. – довіреність від 21.07.2010р.;

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Град строй”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача, Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Донецьк, про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу №16-Б від 16.10.2009р., укладений між Малим приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Богатир” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Град строй” та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Град строй” право власності на будівлю прохідної загальною площею 7,4 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Арсеньєва, 1а.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення біржового договору №16-Б від 16.10.2009р. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю „Гранд строй” вказує на узгодження сторонами всіх істотних умов спірного правочину та дотримання всіх вимог чинного законодавства під час його укладення. Одночасно, за твердженнями Позивача, на підставі біржового договору №16-Б останній набув право власності на визначений вище об’єкт нерухомості.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію біржового договору №16-Б від 16.10.2009р., акту приймання-передачі від 20.10.2009р., договору поруки №16-р від 15.10.2009р., договору поруки №16-п від 15.10.2009р., замовлень від 15.10.2009р., технічного паспорту станом на 13.01.1999р.

Нормативно свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Град строй” обґрунтовує посиланням на ст.1 Закону України „Про товарну біржу”, ст.ст.16, 20, 181, 209, ч.1 ст.220, ст.319, ч.1 ст.321, ст.ст.334, 382, 392, ст.ст.638, 655, ч.4 ст.656, ст.657 Цивільного кодексу України, 180 Господарського кодексу України.

27.07.2010 року через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнав факт звернення Позивача до нього з вимогою нотаріального посвідчення біржового договору купівлі-продажу №16-Б від 16.10.2009р. та його відмови в цьому через відсутність коштів. Однак, Мале приватне підприємство „Науково-виробнича фірма „Богатир” вважає, що неможливість нотаріального посвідчення договору не впливає на право власності Позивача, що виникло на його підставі. З огляду на вказане, Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Одночасно Відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 27.07.2010р. представник Позивач надав правоустановчі документи сторін та підтвердження оплати спірної нерухомості.

Представник Позивача в судовому засіданні 29.07.2010р. надав копію договору купівлі-продажу від 23.12.1998 року, який підтверджує право власності Відповідача на спірне майно на момент його відчуження, а також підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання 29.07.2010р. не з’явився.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч.4 ст.656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Аналогічні положення містяться в ст.185 Господарського кодексу України.

За приписом ст.317 Цивільного кодексу України володіти, користуватися і розпоряджатися майном має право його власник.

Зокрема, згідно із ст.319 Цивільного кодексу України саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При цьому, статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Таким чином, при розгляді вимог, які є предметом спору по вказаній справі, враховуючи норми ст.ст.317, 319, 655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку продавця.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.1998р., Мале приватне підприємство „Науково-виробнича фірма „Богатир” є власником будівлі прохідної загальною площею 7,4 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Арсеньєва, 1а.

Будь-яких доказів оскарження або визнання недійсним вказаного документу до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідач мав право розпорядитися вказаним вище об’єктом нерухомості, в тому числі, і здійснити продаж цього майна.

Як встановлено судом, між Брокерською конторою Товариством з обмеженою відповідальністю „Вера”, що діє від імені Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир” на підставі договору поруки №16-р від 15.10.2009р., та брокером брокерської контори Товариства з обмеженою відповідальністю „Делиса” Меркуловим О.В., що діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй” на підставі договору поруки №16-п від 15.10.2009р., був укладений біржовий договір №16-Б від 16.10.2009р.

Згідно договору №16-Б від 16.10.2009р., Відповідач зобов’язався передати у власність Позивача будівлю прохідної загальною площею 7,4 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Арсеньєва, 1а, а останній, у свою чергу, зобов’язався її прийняти і оплатити у відповідності до умов цього договору.

За таких обставин, враховуючи наявність у Відповідача на момент укладення спірного біржового договору №16-Б від 16.10.2009р. права власності на вказане вище майно, судом встановлено правомірність відчуження Відповідачем зазначеного майна шляхом продажу Позивачу.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не припускається.

Пунктом 4 біржового договору №16-Б від 16.10.2009р. передбачено, що продавець зобов’язаний передати майно у власність покупця відповідно до цього договору та підписати акт приймання-передачі.

За змістом складеного між Малим приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Богатир” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Град строй” актом приймання-передачі, який міститься у матеріалах справи, 20.10.2009р. Відповідачем було передано, а Позивачем прийнято будівлю прохідної загальною площею 7,4 кв.м. у місті Донецьку по вулиці Арсеньєва, 1а.

В п.2 біржового договору №16-Б від 16.10.2009р. сторонами було узгоджено ціну нерухомого майна, а саме встановлено, що об’єкти нерухомості передаються у власність Позивачу за ціною 8014,80 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Як встановлено судом, згідно з платіжним дорученням №80 від 26.07.2010р. Позивачем було перераховано Відповідачу грошові кошти в сумі 8014,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач свої зобов’язаня перед Відповідачем за біржовим договором №16-Б від 16.10.2009р. виконав у повному обсязі.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За висновками суду, договір №16-Б від 16.10.2009р. відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

При цьому, умови спірного біржового договору були виконані сторонами, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.10.2009р. та наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, за змістом ст.220 Цивільного кодексу України сторони можуть звернутися до суду з вимогами про визнання дійсним лише того договору, який згідно вимогами діючого законодавства підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст.657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого майна, укладається у письмовий формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Одночасно, Закон України „Про товарну біржу” встановлює певні особливості укладення договорів на біржах. Зокрема, згідно із ст.15 Закону України „Про товарну біржу”, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Тобто, біржовий контракт з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.15 Закону України „Про товарну біржу”, а також, приймаючи до уваги, що біржовий договір не підлягає нотаріальному посвідченню, суд дійшов висновку, що звернення Позивача з вимогами про визнання дійсним біржового договору №16-Б від 16.10.2009р., є неправомірним та позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, позовні вимоги в частині визнання права власності Позивача на спірне нерухоме майно, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вказувалося вище, на виконання біржового договору №16-Б від 16.10.2009р. сторонами підписано акт приймання-передачі від 20.10.2009р., що за висновками суду є належними підставами для переходу права власності на нерухоме майно від Відповідача Позивачу.

За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Біржовим договором №16-Б від 16.10.2009р. не передбачено іншого моменту виникнення у Позивача права власності на предмет купівлі-продажу, ніж передбачений ст.334 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, Позивачем обов’язок з оплати Відповідачу вартості придбаного майна у сумі 8014,80 грн. був виконаний у повному обсязі, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням.

За таких обставин, враховуючи положення ст.ст.328, 334 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги факт передання майна за актом приймання-передачі та проведення Позивачем повного розрахунку з Відповідачем за укладеним договором, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання та виконання біржового договору №16-Б від 16.10.2009р., Товариство з обмеженою відповідальністю „Град строй” набуло право власності на вказане вище майно.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині визнання права власності на будівлю прохідної загальною площею 7,4 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Арсеньєва, 1а, підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй”, м.Донецьк, до Відповідача, Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Донецьк, про визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу №16-Б від 16.10.2009р., укладеного між Малим приватним підприємством „Науково-виробнича фірма „Богатир” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Град строй” та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Град строй” право власності на будівлю прохідної загальною площею 7,4 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Арсеньєва, 1а, задовольнити частково.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Град строй”, м.Донецьк, на будівлю прохідної загальною площею 7,4 кв.м., розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Арсеньєва, 1а.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир” витрати по сплаті державного мита в сумі 56 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. У судовому засіданні 29.07.2010р. оголошено повний текст рішення.

7. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя