Рішення № 10904626, 19.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.10 р.                     Справа № 15/287пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 25605170)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Металургмонтаж 218” м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 35705309)

про визнання недійсним договору № 345АЭСр від 14.03.2008 р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Суслік С.В. – директор ТОВ згідно протоколу № 2 загальних зборів засновників ТОВ від 17.06.2008 р., Дегтярьов О.А. за довіреністю № 25-Д від 19.08.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь до товариства з обмеженою відповідальністю „Металургмонтаж 218” м. Маріуполь про визнання недійсним договору № 345АЭСр від 14.03.2008 р.

Ухвалою суду від 28.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/287пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Від закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 17.11.2009 р. про відмову у забезпеченні позову по справі № 15/287пд.

Ухвалою від 24.11.2009 р. провадження у справі № 15/287пд зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення Донецьким апеляційним господарським судом в апеляційному провадженні скарги на ухвалу господарського суду від 17.11.2009 року.

Ухвалою від 30.11.2009 р. Донецького апеляційного господарського суду відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 24.11.2009 р.

Ухвалою від 18.01.2010 р. Вищого господарського суду України відмовлено в прийнятті касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.03.2010 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 18.01.2010 р.

Матеріали справи № 15/287пд повернуті до суду першої інстанції.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 29.07.2010 р. строк вирішення спору продовжений до 30.08.2010 р.

Ухвалою від 04.08.2010 р. провадження у справі № 15/287пд поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні.

До суду від позивача, закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” м. Маріуполь, 18.08.2010 р. надійшло клопотання, в якому позивач просить перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв’язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні. Вказане клопотання суд відхилив з наступних підстав:

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник позивача або особа, яка виконує обов’язки керівника, у зв’язку з неможливістю попередньо визначеного представника позивача взяти участь в судовому засіданні мали можливість згідно вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь” в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Крім того, відсутність представника позивача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи є достатні документи для вирішення спору по суті. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені ВАТ „Енергомашспецсталь” (позивача) спірний договір підряду № 345АЭCр від 14.03.2008 р. був підписаний в.о. генерального директора І.Н. Карапейчиком, який діяв на підставі статуту. При цьому позивач стверджує, що додатки № 2, 3, 4 до спірного договору підряду з боку позивача підписані невідомою, а відповідно не уповноваженою на те особою, що свідчить про неузгодження між сторонами істотних умов договору щодо його предмету та ціни. З боку відповідача вказані додатки ніби зовсім не підписані. На підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

Проаналізувавши чинне законодавство, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала додатки № 2, 3, 4 до спірного договору від імені позивача та відповідача. Згідно чинного законодавства неукладення договору не є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та доповнення до нього, якими проти позовних вимог заперечував тим, що додатки № 2, 3, 4 до спірного договору підряду були підписані з боку позивача начальником цеху № 195 Прокопцем А.В. та затверджені головним інженером ЗАТ „АзовЕлектроСталь” Поліщуком С.В. Вказані підписи скріплені відбитками штампу. В подальшому позивач своїми фактичними діями, направленими на виконання умов спірного договору, підтвердив схвалення спірного правочину, укладеного його представниками. З додатків № 2, 3, 4 до спірного договору підряду вбачається, що підписи осіб, які перевірили та затвердили вказані додатки, з боку позивача скріплені відбитком штампу позивача, у зв’язку з чим приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України З боку відповідача додатки № 1, 2, 3 до договору підряду були підписані директором Сусліком С.В.; додаток № 4 до спірного договору був підписаний за дорученням директора та у відповідності зі своїми службовими обов’язками старшим виконробом ТОВ „Металургмонтаж 218” Дейнегою О.М., що підтверджується пояснювальною запискою Дейнеги О.М., яка міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д., а також прості круглі печатки та різні штампи. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання штампу; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що в теперішній час позивач як замовник є боржником по спірному договору у зв’язку з неповною оплатою виконаних робіт. Спірний договір фактично виконувався сторонами, про що свідчать акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за підписами обох сторін та засвідчені їх печатками, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

За вказаних обставин доводи позивача стосовно того, що додатки № 2, 3, 4 до спірного договору підряду були підписані невідомими особами не підтверджені матеріалами справи. Підписи представників позивача скріплені відбитками штампу підприємства, в подальшому спірний договір разом з додатками виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 ЦК України про наступне схвалення правочину позивачем.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із п. 9.2, 9.3 роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02–5/111 вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав до суду будь–яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підписи на додатках до спірного договору виконані невідомими особами без належних повноважень, про обізнаність відповідача по вказаному факту виконання підписів невідомими особами без належних повноважень, в подальшому правочин був схвалений позивачем його фактичним виконанням. Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 ЦК України та конкретно визначені ст. 203 ЦК України, відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 19.08.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.08.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя