Рішення № 109044131, 16.02.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26575/22

Провадження № 2/127/3449/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Мельник А.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Вінницької обласної дирекції «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних.

Позов мотивований тим, що 28.07.2008 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк») (далі Банк) та ОСОБА_1 (далі Позичальник) уклали кредитний договір № 21-МСБ/2008. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США строком по 27.07. 2013 року.

28.12.2010 року в зв`язку зі зміною виду кредитування сторони домовилися викласти умови Кредитного договору у новій редакції, про що уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої Банк відкрив Позичальнику мультивалютну невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 1 488 176,87 грн.

28.07.2008 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк») (далі - Банк) та ОСОБА_2 уклали Договір поруки (далі - Договір поруки), до якого 28.12.2010 року внесені зміни, в зв`язку із змінами до основного зобов`язання.

Такі обставини встановленні рішенням суду у справі №203/3657/12 від 24.09.2012 р. Згідно з п.1.2 Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед Кредитором за порушення зобов`язань за Кредитним договором. Згідно з п.1.3 договору поруки Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у повному обсязі.

24.09.2012 року Вінницький районний суд Вінницької області ухвалив рішення по справі № 203/3657/12 про задоволення позовних вимог Банку. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 554 999,31 грн. Рішення суду набрало чинності 27.12.2013 року.

09.04.2014 року відкрито виконавче провадження №429024444 з примусового виконання рішення суду на суму 1558218,31 грн., що підтверджується постановою ДВС. В процесі примусового виконання рішення суду реалізоване нерухоме майно за ціною 1598008,00 грн., що підтверджується протоколом № 423727 проведення електронних торгів від 05.08.2019 року. Від реалізації майна ДВС перерахувала Банку кошти, за мінусом витрат на виконавче провадження, в розмірі 1471 891,63 грн. До цього часу рішення суду не виконане, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 10.11.2022 року. З моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, виходячи із простроченої суми заборгованості, Банк нарахував 3% річних у розмірі 120 622,78 грн. та суму з індексом інфляції за весь час прострочення (з 12.03.2017 по 23.02.2022) в розмірі 358 744,04 грн., всього: 479 366,82 грн. які позивач просить стягнути.

Згідно з ухвалою суду від 25.11.2022 р. в справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачі повідомлялись про відкриття провадження з направленням копії позовної заяви з додатками, відзиву на позов з наданням усіх доказів, якими обгрунтовуються заперечення, суду не подали.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов`язання з повернення кредиту.

28.07.2008 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) уклали кредитний договір № 21-МСБ/2008. Відповідно до пункту 1.1. Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США строком по 27.07.2013 року.

28.12.2010 року в зв`язку зі зміною виду кредитування сторони домовилися викласти умови Кредитного договору у новій редакції, про що уклали додаткову угоду № 1, відповідно до якої Банк відкрив Позичальнику мультивалютну невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування в сумі 1488176,87 грн.

28.07.2008 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк») (далі - Банк) та ОСОБА_2 уклали Договір поруки (далі - Договір поруки), до якого 28.12.2010 року внесені зміни, в зв`язку із змінами до основного зобов`язання.

Такі обставини встановлені рішенням суду у справі №203/3657/12 від 24.09.2012.

Згідно з п.1.2 Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед Кредитором за порушення зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п.1.3 договору поруки Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і Позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом положень частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, положення цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина третя ст. 554 ЦК України).

24.09.2012 року Вінницький районний суд Вінницької області ухвалив рішення по справі № 203/3657/12 про задоволення позовних вимог Банку. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 554 999,31 грн.

Рішення суду набрало законної сили 27.12.2013 року.

09.04.2014 року відкрите виконавче провадження № 429024444 з примусового виконання рішення суду на суму 1558218,31 грн., що підтверджується постановою ДВС.

В процесі примусового виконання рішення суду реалізоване нерухоме майно за ціною 1598008,00 грн., що підтверджується протоколом №423727 проведення електронних торгів від 05.08.2019 року. Від реалізації майна ДВС перерахувала Банку кошти, за вирахуванням витрат на виконавче провадження, в розмірі 1471891,63 грн. До цього часу рішення суду не виконане, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 10.11.2022 року.

З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20), від 17.02.2021 року у справі № 303/7132/18 (провадження № 61-8487св20).

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору, боржник та поручитель свої зобов`язання не виконали, а саме не здійснювали погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки,

Суд погоджується з розрахунком заборгованості, зробленим позивачем та вважає, що такий розрахунок відповідає вимогам закону.

Оскільки відповідач порушив строки оплати грошових коштів, а тому існують обґрунтовані підстави для стягнення на користь позивача на підставі ст. 625ЦК України 3% річних від простроченої суми боргу. за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 120622,78 грн. та інфляційних втрат за весь час прострочення (з 12.03.2017 по 23.02.2022) в розмірі 358 744,04 грн., а всього 479 366,82 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2481 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 543, 553, 554, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 479366,82 грн., а також у відшкодування витрат із сплати судового збору 7190,51 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя