Рішення № 10904372, 18.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.10 р.                     Справа № 9/85                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС–Актив”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк

про стягнення 10483855грн.85коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Кундель К.Г. – старший юрист (за довіреністю б/н від 01.04.2010р.);

від відповідача: Тюріна О.В. – юрисконсульт (за довіреністю б/н від 14.04.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС–Актив”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 10483855грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 6060547грн.13коп., пені в розмірі 412480грн.84коп., 3% річних в розмірі 489650грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 3521177грн.88коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки товару №16/04 від 16.04.2007р., специфікацію №1 від 16.04.2007р. до наведеного договору, акт приймання-передачі від 19.04.2007р., видаткову накладну №РН-0000165 від 19.04.2007р., податкову накладну №322 від 19.04.2007р., листи вих.№3 від 19.06.2007р., вих.№12 від 26.07.2007р., претензію №7 від 25.05.2007р.

24.06.2010р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк надійшов відзив вих.№33 від 13.06.2010р., відповідно до якого відповідач проти позову заперечує.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

16.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДМС–Актив”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „УКР-РОС НАФТА”, м.Донецьк укладений договір поставки товару №16/04., відповідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти у власність та сплатити товар (металопрокат та будівельні матеріали) в асортименті, кількості та за ціною, відповідно до специфікації №1 до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „УКР-РОС НАФТА”, м.Донецьк перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк відповідно з протоколом загальних зборів засновників №б/н від 16 травня 2008 року. Таким чином, належним відповідачем по справі є саме Товариство з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк.

Відповідно до п.6.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків за договором.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки товару №16/04 від 16.04.2007р.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору, строк поставки товару: 10 днів з моменту підписання даного договору та поставка товару за даним договором здійснюється на умовах FCA-склад покупця, у відповідності з міжнародними правилами „Інкотермс” в редакції 2000р.

16.04.2007р. сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки товару №16/04 від 16.04.2007р., відповідно до якої сторони узгодили кількість, асортимент та ціну товару, яка, в свою чергу, складає 6060547грн.13коп.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 6060547грн.13коп., що підтверджується актом приймання-передачі від 19.04.2007р. та видатковою накладною №РН-0000165 від 19.04.2007р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у акті приймання-передачі від 19.04.2007р. та видатковій накладній №РН-0000165 від 19.04.2007р. на підставі договору поставки товару №16/04 від 16.04.2007р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених акті та накладній, а отже прийнята відповідачем на підставі договору поставки товару №16/04 від 16.04.2007р. без заперечень.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється на протязі 5 банківських днів, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару, згідно специфікації №1.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати товару за актом приймання-передачі від 19.04.2007р. та видатковою накладною №РН-0000165 від 19.04.2007р. на підставі договору поставки товару №16/04 від 16.04.2007р. є 26.04.2007р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, не оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6060547грн.13коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6060547грн.13коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 6060547грн.13коп.не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС–Актив”, м.Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6060547грн.13коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 412480грн.84коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.4.2. договору сторони передбачили, що за невиконання п.2.2 даного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від загальної вартості неоплаченого товару.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором поставки товару №16/04 від 16.04.2007р. в розмірі 412480грн.84коп. за період прострочення з 10.05.2007р. по 09.11.2007р.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належний періодом стягнення пені становить з 10.05.2007р. по 27.10.2007р., однак наведене не впливає на заявлену позивачем суму пені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 ЦК України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З огляду на викладене та оскільки сторонами не надано суду заяви про застосування строку позовної давності, суд вважає, що зазначена ним сума не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 412480грн.84коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 489650грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 3521177грн.88коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 489650грн.00коп. та розмір інфляційних витрат становить 3521177грн.88коп. за період прострочення з 10.05.2007р. по 02.01.2010р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 489650грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 3521177грн.88коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 481688грн.96коп. та 3520691грн.02коп. відповідно.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 253, 258, 260, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС–Актив”, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 10483855грн.85коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 6060547грн.13коп., пені в розмірі 412480грн.84коп., 3% річних в розмірі 489650грн.00коп. та інфляційних витрат в розмірі 3521177грн.88коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС Інвест Кепітл” (за адресою: вул.Артема, 43, м.Донецьк, 83086, код ЄДРПОУ 30962146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ДМС–Актив” (за адресою: пр.О.Матросова, 24-а, м.Донецьк, 83087, р/р 26002040100044 в ВАТ „ВІЕЙБІБАНК” в м.Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 34959603) суму основного боргу в розмірі 6060547грн.13коп, пені в розмірі 412480грн.84коп., 3% річних в розмірі 481688грн.96коп. та інфляційні витрати в розмірі 3520691грн.02коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25479грн.45коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.81коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя