Ухвала суду № 109043582, 15.02.2023, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/502/22

Провадження по справі № 1-кп/129/241/2023

У Х В А Л А

15.02.2023 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Гайсині кримінальне провадження №12013010120000538 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -

установив:

28.02.2023р. до Гайсинського районного суду надійшов затверджений 24.02.2023р. прокурором обвинувальний акт в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 обрано під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду від 04.02.2022 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2022 р. головуючим визначено суддю ОСОБА_7 ; ухвалою Гайсинського районного суду від 20.12.2023 р. заяву ОСОБА_5 про відвід судді ОСОБА_7 задоволено, справу передано для визначення іншого складу суду автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 21.12.2022 р. №218 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 р. головуючим визначено суддю ОСОБА_1

04.01.2023 р. призначено підготовче судове засідання у справі.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважала можливим призначити дане кримінальне провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду, заявила клопотання про виклик у судове засідання потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Потерпілий думку прокурора підтримав.

Захисник заявивпідтримане обвинуваченимклопотання проповернення обвинувальногоакту прокурору,оскільки надумку сторонизахисту обвинувальнийакт невідповідає вимогамп.5ч.2ст.291КПК України узв`язку зтим,що формулюванняобвинувачення невідповідає правовійкваліфікації кримінальногоправопорушення,яке ОСОБА_5 інкримінується.Захисник вважав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і обмежує право обвинуваченого на захист та обмежує його право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини з огляду на те, що формулювання обвинувачення ОСОБА_5 в обвинувальномуакті складеномута затвердженому24.02.2022р.складається зокремих речень,які нетільки невизначають такіобставини,як час,місце вчиненнязлочину такі взагаліне надаютьможливість визначитиколи ОСОБА_5 заволодів майномпотерпілого,які йогодії кваліфікованіяк зловживаннядовірою;формулювання обвинуваченнявзагалі невідповідає матеріаламдосудового розслідуваннявідкритим стороноюобвинувачення,обставини викладенів актіне надаютьможливості сторонізахисту висловитисвою думкучи підсуднадана справаГайсинському судуабо іншомута взагаліза якідії притягається ОСОБА_5 до кримінальноївідповідальності;в обвинувальномуакті незазначено конкретнідати,суми отримані ОСОБА_5 та конкретнаадреса,де відбувалисьзазначені подіїта відсутнєжодне формулювання,яка уснадомовленість буламіж ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,в обвинувальномуакті зазначено:«Зловживаючи довірою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 70000грн.з отриманоїсуми використавна виконанняумов договорукупівлі-продажу,а самесплатив запридбання обумовленогодоговором майна,а грошовікошти всумі 580000грн.,витратив навласні потреби,незаконно нимизаволодівши.»з оглядуна зазначеніобставини захистуне зрозуміло,в якиймомент ОСОБА_5 зловживав довірою,а самев моментколи вносивкошти урозмірі 70000грн.,або колина думкусторони обвинуваченнявитрачав 580000грн.,яким пунктомдоговору визначено,що вінповинен буввнести грошовікошти тау якомурозмірі вякий періодчасу тане зробивцього;стороною обвинуваченнявигадано що ОСОБА_5 саме витративгрошові коштиу сумі580000грн.на власніпотреби незазначаючи наякі самета колице булозроблено,в обвинувальномуакті невизначено час,місце,мотиви,наявність умислу,спрямованого назаволодіння грошовимикоштами,коли вінвиник у ОСОБА_5 на думкусторони обвинувачення.Відображення фактичнихобставин кримінальногоправопорушення маєзначення нетільки дляаргументації висновківслідчого,прокурора,але йдля дослідженняобставин вчиненогокримінального правопорушенняв суді,а такождля реалізаціїправа обвинуваченогона захист.Якщо мотивучинення цьогоправопорушення невпливає направильність йогокваліфікації,то відсутністьу сторонизахисту відомостейпро місцевчинення кримінальногоправопорушення позбавляєможливості сторонузахисту висловитисвоюдумку щодо правильності визначення територіальної підсудності, а отже, і впевнитися, що суд, який розглядає справу, є судом, встановленим законом, як цього вимагає ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невідповідність формулювання обвинувачення фактичним обставинам, які інкримінуються ОСОБА_5 по суті призводить до ситуації, коли протягом судового розгляду обвинувачений буде дезінформований в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення (Зазначена позиція узгоджується і позицією Верховного суду України висловленої в Постанові ККС ВС у справі № 295/12923/19 (провадження № 51-207км21)).

ОСОБА_5 клопотання свого захисника підтримав, просив суд задовольнити зазначене клопотання, оскільки вважав, що стороною обвинувачення не виконані в повному обсязі вимоги закону, на які посилається його захисник, що грубо порушує його право розуміти в чому він обвинувачується і захищатися від висунутого обвинувачення.

Потерпілий проти задоволення клопотання сторони захисту заперечив.

Прокурор вважала клопотання сторони захисту необґрунтованим, а обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України, встановлені досудовим слідством обставини викладені в обвинувальному акті, будь-яких додаткових обставин у сторони обвинувачення немає змоги встановити з огляду на неможливість після повернення обвинувального акту відновити досудове розслідування, просила суд відмовити у задоволенні клопотання захисника.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК Українипідлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо цей акт не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 N 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частина 4 ст. 190 КК України передбачає покарання за вчинення «Шахрайства, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою».

Частина 1 ст.190 КК України визначає поняття шахрайства, як «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)».

В ст.ст. 109, 291 КПК України викладено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

У відповідності до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, тобто підводиться підсумок стадії досудового розслідування шляхом формулювання офіційного обвинувачення.

Обвинувачення, як зазначено в п.13 ст.3 КПК України, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року.

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Всупереч вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення у частині обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України, а саме не зазначено час,місце вчиненнязлочину,не визначеноколи ОСОБА_5 заволодів майномпотерпілого,які самейого діїкваліфіковані якзловживання довіроюв обвинувальному акті, крім того, не зазначено конкретні дати, суми отримані ОСОБА_5 та конкретна адреса, де відбувались зазначені події та відсутнє жодне формулювання, яка усна домовленість була між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; обставинивикладені вакті ненадають можливостістороні захистувисловити своюдумку чипідсудна данасправа Гайсинськомусуду абоіншому тавзагалі заякі діїпритягається ОСОБА_5 до кримінальноївідповідальності зач.4ст.190КК Українипрокурором не відображено в обвинувальному акті суб`єктивну сторону злочину, а саме мотиви, наявність умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами, коли він виник у ОСОБА_5 на думку сторони обвинувачення.

Зазначені порушення не можуть бути усунені в ході судового розгляду, оскільки обмежать право обвинуваченого на захист та обмежать його право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

З аналізу норм закріплених у ст.91, ст.291 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення від 26.06.2008 року у справі «Ващенко проти України», рішення від 25.07.2000 р., «Маттоціа проти Італії», рішенні від 09.10.2008 року у справі «Абрям проти Росії») в обвинувальному акті повинна міститись правова кваліфікація кримінального правопорушення, яка повинна відповідати сформульованому обвинуваченню та фактичним обставинам справи, а незрозумілість та некоректність обвинувачення, тягнуть за собою порушення права на захист та є суттєвими порушеннями при складанні обвинувального акту, оскільки виключають можливість здійснення обвинуваченим свого захисту і можливість прийняттям судом законного рішення на підставі такого обвинувального акту.

Керуючись п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, -

ухвалив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12013010120000538про обвинувачення ОСОБА_5 увчиненні кримінальногоправопорушення (злочину),передбаченого ч.4ст.190КК України, повернути прокурору Гайсинського окружної прокуратури Вінницької області для усунення недоліків, викладених у цій ухвалі.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: