Рішення № 10904339, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р.                     Справа № 20/142                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОЧНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ”, м.Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Ю.С.Д”, м.Донецьк

про стягнення 130000,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Голіков Д.Д. – дов.

відповідача: Смирнов В.М., Дзюба О.О. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „ВОСТОЧНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ”, м.Луганськ, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Ю.С.Д”, м.Донецьк, про стягнення 130000,00 грн. – суми заборгованості за договором поставки № 1-01 від 18 січня 2010 р.

Крім того, у своєму позові позивач просив суд вжити заходів для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на р/р 26003080161001 в ПАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, в межах ціни позову (130000,00 грн.) та судових витрат (державне мито 1200,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що разом складає 131536,00 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору поставки № 1-01 від 18 січня 2010 р., на приписи Господарського та Цивільного кодексів України та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

З вимогами позивача, викладеними у позовні заяві відповідач не погодився і проти суми позовних вимог заперечив, про що надав суду письмовий відзив на позов № 2007-10 від 22.07.10 р., в якому зазначив, що на цей час відповідач готовий надати позивачу продукцію на зазначену суму, але відсутність підписаних документів по поставці з боку позивача не дають можливості відповідачу завершити поставку.

04 серпня 2010 року позивач надав суду письмове клопотання, в якому посилався на приписи ст.693 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача відповідно до договору поставки № 1-01 від 18 січня 2010 року часткову суму попередньої оплати у розмірі 130000,00 грн.

Листом від 04.08.10 р. позивач залучив до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків від 28.07.10 р.

У клопотанні від 16.08.10 р. позивач, посилаючись на приписи ст.ст.526, 693 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн. Крім того, у своєму клопотанні позивач посилався на приписи ст.625 Цивільного кодексу України та просив суд стягнути з відповідача 750,00 грн. – суму індексу інфляції, 780,00 грн. – суму 3% річних.

У даному клопотанні позивач також просив суд зобов’язати відповідача надати позивачу, відповідно до п.3.7 Договору наступні документи: залізничну накладну (копія засвідчена початковою вантажовідправника); посвідчення (сертифікат) якості незалежної міжнародної лабораторії ССІ; лист, що підтверджує право власності позивача на відвантажену партію товару; оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну – 2 екземпляра; податкову накладну, що оформлена відповідно до діючого законодавства; акт приймання-передачі партії товару – 2 екземпляра.

Листом від 16.08.10 р. відповідач залучив до матеріалів справи копії квитанцій про приймання вантажу.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 06.07.10 р. до 22.07.10 р., з 05.08.10 р. до 16.08.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

18 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Ю.С.Д” (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Восточна Енергетична Компанія” (далі-Покупець) було укладено договір поставки № 1-01 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, на умовах, викладених в Договорі, Продавець зобов’язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, за цінами та у кількості, вказаних у Специфікаціях, які оформлені у вигляді Додатків до Договору та є його невід’ємною частиною.

Згідно із п.2.1 Договору, ціна товару визначена в національній валюті України та вказана у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до Договору, що є його невід’ємною частиною.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки сторін.

Відповідно до п.5.2 Договору, розрахунки Покупця із Продавцем за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця в національній валюті України у наступному порядку: на протязі 2 (двох) банківських днів після надання наступних документів: залізничних квитанцій, посвідчення якості, листа про передачу права власності при умовах прийняття вагонів за кількістю та якістю вантажоотримувачем. За взаємною домовленістю сторін допускається передоплата. Порядок розрахунків за кожною партією товару може уточнюватись у Специфікаціях на кожну партію товару.

Згідно із п.6.8 Договору, у випадку неможливості здійснити поставку товару Покупцю при умові, що Покупець здійснив передоплату за товар, Продавець зобов’язаний повернути Покупцю передоплату в 100% об’ємі на протязі п’яти банківських днів.

Згідно п.1 Додатка № 1 до Договору, відповідач зобов’язався поставити позивачу 1000 МТ вугілля марки „АКО” за ціною 720,00 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач, згідно рахунку № 1, позивачем 21 січня 2010 року, 26 січня 2010 року та 29 січня 2010 року було перераховано відповідачу відповідно 130000,00 грн., 200000,00 грн. та 130000,00 грн. в якості передоплати за вугілля.

На виконання умов Договору та до Додатку до Договору, відповідач поставив на адресу позивача 553 т вугільної продукції марки АКО на загальну суму 398160,00 грн.

30 березня 2010 року відповідачем було здійснено часткове повернення передоплати у розмірі 11840,00 грн.

Посилаючись на те, що останній платіж було здійснено 29 січня 2010 року та відповідач повинен був повернути залишок передоплати 5 лютого 2010 року, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 130000,00 грн. – частини суми заборгованості за договором поставки № 1-01 від 18 січня 2010 р.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За ствердженням позивача, згідно рахунку № 1, позивачем 21 січня 2010 року, 26 січня 2010 року та 29 січня 2010 року було перераховано відповідачу відповідно 130000,00 грн., 200000,00 грн. та 130000,00 грн. в якості передоплати за вугілля, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 30 від 21.01.10 р., № 41 від 26.01.10 р., № 47 від 29.01.10 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору та Додатку до нього, відповідач на адресу вантажоотримувача поставив 553 т вугільної продукції марки АКО на загальну суму 398160,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

31 березня 2010 року відповідач повернув позивачу частину попередньої оплати у сумі 11840,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 165 від 31.03.10 р., внаслідок чого залишок перерахованої позивачем відповідачеві суми склав 50000,00 грн.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із письмовим клопотанням від 16.08.10 р., в якому уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн., 750,00 грн. – суму індексу інфляції, 780,00 грн. – суму 3% річних, а також зобов’язати відповідача надати позивачу, відповідно до п.3.7 Договору наступні документи: залізничну накладну (копія засвідчена початковою вантажовідправника); посвідчення (сертифікат) якості незалежної міжнародної лабораторії ССІ; лист, що підтверджує право власності позивача на відвантажену партію товару; оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну – 2 екземпляра; податкову накладну, що оформлена відповідно до діючого законодавства; акт приймання-передачі партії товару – 2 екземпляра.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищезазначене клопотання в частині вимог про стягнення з відповідача сум інфляції, 3% річних та про його зобов’язання надати позивачу певні документи суд до уваги не приймає, як таке, що заявлене позивачем в порушення приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем фактично доповнені позовні вимоги в цій частині, що зазначеною статтею Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

Викладену у клопотанні вимогу про стягнення з відповідача 50000,00 грн. суд розглядає як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Отже, зменшені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОЧНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ”, м.Луганськ, підлягають задоволенню в сумі 50000,00 грн. – суми попередньої оплати за Договором, на яку відповідач не поставив позивачеві обумовлену сторонами вугільну продукцію.

Судові витрати покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Клопотання позивача про забезпечення позову судом залишено без задоволення за недоведеністю позивачем наявності обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Зменшені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОЧНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ”, м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Ю.С.Д”, м.Донецьк, - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Ю.С.Д” (83069, м.Донецьк, вул.Старобешівська, 114; р/р 26003080161001 в ПАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, ідентифікаційний код 32515923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОСТОЧНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ” (91031, м.Луганськ, вул.Оборонна, буд.24; р/р 2600918128 в ЛОД ПАТ „Райффайзен банк Аваль” в м.Луганськ, МФО 304007, ідентифікаційний код 34942390) 50000,00 грн. – суму попередньої оплати, 500,00 – суму витрат по сплаті державного мита, 90,76 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.08.10 р.

Повне рішення складено 21.08.10 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.