Рішення № 10904283, 16.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.08.10 р.                     Справа № 6/146                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Шабановій Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „ВГП” м.Луцьк, Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” м.Донецьк

про стягнення 205105грн. 10коп.

за участю

представників сторін:

від позивача –Будь П.В. – представник по довіреності №11 від 04.01.2010р.

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „ВГП” м.Луцьк, Волинської області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” м.Донецьк основного боргу за поставлену паперову та санітарно-гігієнічну продукцію у розмірі 100415грн. 97коп., пені у розмірі 8387грн. 36коп., відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 98301грн. 77коп. на підставі договору поставки №7 на умовах дистрибуції від 14.01.2009р. (Усього 207105грн. 10коп.)

Справа слуханням відкладалась, у зв”язку неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення сторонами витребуваних та додаткових документів по справі.

У процесі слухання справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, у зв”язку з частковим погашенням відповідачем боргу у сумі 2000грн., але остаточними вимогами позивача є стягнення з відповідача основного боргу за поставлену паперову та санітарно-гігієнічну продукцію у сумі 98415грн. 97коп., пені у розмірі 8387грн. 36коп. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 98301грн. 77коп. на підставі договору поставки №7 на умовах дистрибуції від 14.01.2009р. (Усього 205105грн. 10коп.), про що було викладено позивачем у заяві вих.№07/67 від 09.08.2010р. про зменшення суми позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№225 від 08.07.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що, по-перше, у договорі поставки №7 від 14.01.2009р. відсутня відповідальність постачальника, що робить умови договору нікчемними відповідно до вимог ст.207 ГК, по-друге, позивач необґрунтовано двічі стягує неустойку у вигляді пені та у вигляді стягнення відсотків за прострочення платежу, по-третє, вимоги позивача в частині стягнення процентів у розмірі 1% за користування чужими грошовими коштами від суми отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування вважає безпідставними. Крім того, відповідач зазначає, що одночасне застосування за одне і те саме порушення (прострочення оплати товару) і неустойки, і процентів перевищує суму поставленого товару, тобто реальні збитки понесені позивачем.

В свою чергу позивач у запереченні вих.№07/65 від 09.08.2010р. заперечив на доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та пояснив, що договір поставки №7 від 14.01.2009р. не є ні типовим, ні договором приєднання, а тому відповідно і застосовувати ст.207 ГК України, як підставу для визнання договору нікчемним чи не дійсним є не можливим. Також наполягає на тому, що відповідач безпідставно вважає, що позивач має на меті застосувати до нього подвійну відповідальність, так як відсотки за користування чужими грошовими коштами не є відповідальністю за несвоєчасну оплату.

Крім того, позивач звернувся до суду з заявою-повідомленням про зміну найменування позивача вих.№07/68 від 13.08.2010р. в якій повідомив, що загальними зборами акціонерів ВАТ „ВГП” 17 червня 2010р. прийняте рішення про зміну свого найменування на Публічне акціонерне товариство „ВГП” в зв”язку з приведенням статуту товариства у відповідність з Законом України „Про акціонерні товариства”. На підставі викладеного просить суд вважати позивачем по справі №6/246 Публічне акціонерне товариство „ВГП”. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

Відповідач у засідання суду не з”явився, акт звірки розрахунків суду не представив, але звернувся до суду з клопотанням вих.№234 від 09.08.2010р. в якому просить суд перенести розгляд справи, у зв’язку з посадовим відрядженням керівництва компанії. Суд відхиляє дане клопотання, так як у відповідача було достатньо часу для представлення документів на виконання вимог суду, а також посадове відрядження керівництва компанії у даному випадку не є поважною причиною, оскільки директор ТОВ „Гала-Трейд АВС” мав право направити у судове засідання уповноваженого представника підприємства згідно наданої довіреності на представлення інтересів в суді, але не скористався наданим правом.

За приписами ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк розгляду даної справи закінчується 16.08.2010р., позивач у судовому засіданні 16.08.2010р. пояснив, що немає наміру продовжувати строк розгляду справи, оскільки це призведе до затягування розгляду справи, що повністю суперечить його інтересам. Господарський суд створив сторонам, які брали участь у справі, усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

14 січня 2009р. між Відкритим акціонерним товариством „ВГП” м.Луцьк, Волинської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” м.Донецьк був укладений договір поставки №7 на умовах дистриб”юції, згідно умов якого позивач (далі по тесту постачальник) взяв на себе зобов”язання на умовах передбачених цим договором, передати товар дистриб’ютору, а відповідач (далі по тексту-дистриб”ютор) зобов”язався здійснювати його продавж клієнтам і здійснювати своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

До вказаного договору сторонами підписані додатки №1 від 14.01.2009р., №2, №3 від 14.01.2009р., №4 від 14.01.2009р.№5 від 14.01.2009р. в яких визначено найменування товару, відпускна ціна постачальника, дситриб”ютора, графік подачі замовлень і постачання товару, характеристики товару.

Додатковою угодою №1 до договору поставки №7 на умовах дистрибуції від 14.01.2009р. сторони продовжили його дію на тих самих умовах на новий строк: з 10.01.2010р. по 10.01.2011р. включно.

У процесі слухання справи судом встановлено, що 17 червня 2010р. позивачем прийняте рішення про зміну свого найменування на Публічне акціонерне товариство „ВГП” в зв”язку з приведенням статуту товариства у відповідність з Законом України „Про акціонерні товариства”. Зміни до Єдиного державного реєстру внесено 02.08.2010р. за №1198105 0019 000173. На підставі вищевикладеного суд вважає позивачем по справі №6/146 Публічне акціонерне товариство „ВГП” м.Луцьк.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов укладеного договору у період з 17.10.2009р.-16.11.2009р. включно по видатковим накладним №В-Рас-07552 від 17.10.2009р., №В-Рас-08377 від 07.11.2009р., №В-Рас-08361 від 07.11.2009р., №В-Рас-08787 від 16.11.2009р. здійснив поставку паперової та санітарно-гігієнічної продукції на загальну суму 127 945грн. 94коп. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки продукції, а саме: видаткові накладні і переконав суд у факті поставки паперової та санітарно-гігієнічної продукції у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” м.Донецьк.

Пунктом 6.2 договору поставки №7 на умовах дистрибуції від 14.01.2009р. сторони встановили, що оплата кожної отриманої дистриб”ютором партії товару здійснюється дистриб”ютором на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту одержання товару або шляхом здійснення попередньої оплати до моменту поставки товару в розмірі 100% вартості товару за домовленістю сторін. Але відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 29 529грн. 97коп. В результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” м.Донецьк перед позивачем виник борг у сумі 98415грн. 97коп., який до теперішнього часу ним не погашений.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Пунктом 13.1 укладеного договору сторони передбачили, що у випадку, якщо дистриб”ютор у термін, зазначений у п.6.2 даного договору не оплатив отриманий товар, він зобов”язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення оплати, а також відшкодувати постачальнику понесені ним збитки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений розрахунок пені з 19.11.2009р. по 06.04.2010р. у кількості 139 днів у сумі 8387грн. 36коп.

Арифметичний підрахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені за вказаний період відносно заборгованості вказаній у розрахунку, що утворилась перевищує розмір, який нарахований позивачем у розрахунку за зазначений період та складає 8 397грн. 36коп.

На підставі вищевикладеного, суд не може вийти за межі заявлених вимог позивачем, тому сума пені, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Публічного акціонерного товариства „ВГП” складає 8387грн. 36коп. за період з 19.11.2009р. по 06.04.2010р., тобто за 139 днів прострочення платежів.

Крім того, пунктом 6.5 договору поставки №7 на умовах дистрибуції від 14.01.2009р. сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, у термін зазначений у п.6.2 даного договору, відповідно до ст.536 та ч.3 ст.692 ЦК України дистриб”ютор сплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 1% від вартості отриманого та несвоєчасно оплаченого товару за кожен день користування.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За приписами ч.3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплатити товару та сплатити процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, при несвоєчасній оплаті відповідачем продукції він зобов”язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснений розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштам за період з 19.11.2009р. по 06.04.2010р. у кількості 139 днів у сумі 98 301грн. 77коп.

Згідно арифметичного підрахунку судом встановлено, що розмір даних відсотків за вказаний період відносно заборгованості вказаній у розрахунку, що утворилась, перевищує розмір, який вказаний позивачем у розрахунку за зазначений період та складає 149 513грн. 91коп.

Суд не може вийти за межі заявлених вимог позивачем, тому сума відсотків за користування чужими грошовими коштам, яку відповідач зобов”язаний сплатити на користь Публічного акціонерного товариства „ВГП” складає 98 301грн. 77коп., яка не перевищує вартість отриманого та несвоєчасно оплаченого товару (п.6.2 договору).

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що позивач необґрунтовано застосовує до нього подвійну відповідальність у виді пені та у виді стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з наступних підстав. Порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами регулюється окремими нормами Цивільного та Господарського кодексів.

На правовідносини сторін не поширюються положення ст. 207 Господарського кодексу України оскільки, п.2 зазначеної статті передбачено, що „Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:... вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця». А так як договір поставки № 7 від 14.01.2009 р. не є ні типовим, ні договором приєднання, то, відповідно і застосовувати цю норму як підставу для визнання договору нікчемним чи недійсним безпідставне.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 546, 549, ч.3 ст.692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ВГП” м.Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” м.Донецьк про стягнення 205105грн. 10коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гала-Трейд АВС” (83101 м.Донецьк, вул.Універсальна, буд.74, п/р26005945220091 у СФ СКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195, ЄДРПОУ 25613488) на користь Публічного акціонерного товариства „ВГП” (43020 м.Луцьк, вул.С.Лазо, 7, п/р26007001316613 у ЗАТ „ОТП Банк” у м.Києві, МФО 300528, ЄДРПОУ 01880724) основний борг за поставлену паперову та санітарно-гігієнічну продукцію у сумі 98415грн. 97коп., пеню у розмірі 8387грн. 36коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 98301грн. 77коп., витрати по сплаті держмита у сумі 2 051грн. 15коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233грн. 72коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.08.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2010р.

Суддя