Рішення № 10904032, 17.08.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2010 р. Справа № 06/71-42 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Приватної фірми “Скорпіон-Сервіс”, м. Луцьк

до відповідача Підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

про стягнення 56280 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сафулько С.С., (дов. №83 від 30.03.2010р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: Позивач Приватна фірма “Скорпіон - Сервіс” звернувся до суду з позовом, в якому, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, просить стягнути з відповідача - Підприємця ОСОБА_2 56280 грн. неустойки за користування торговою площею за період з 29.03.2009 р. по 29.03.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.6.2 угоди надання в користування торгових площ від 31.05.2008р., яку було укладено між ним та відповідачем, останню було розірвано 20.11.2008р. Підприємець ОСОБА_2, в порушення умов п. 3.16 договору, не звільнив орендовану ним торгову площу та не передав її позивачу, а тому у ПФ “Скорпіон - Сервіс”, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, виникло право на стягнення з нього неустойки у розмірі подвійної орендної плати за торгову площу за час прострочення повернення площі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в призначене судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не подав, суми позову не оспорив, причини неявки та повторного невиконання вимог ухвали суду не пояснив. хоча належним чином повідомлявся про час та дату слухання справи. як це визначено ст.64 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги зазначене вище, керуючись приписами ст.75 ГПК України, згідно якої, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

встановив:

31.05.2008р. між ПФ “Скорпіон-Сервіс” та підприємцем ОСОБА_2, було укладено угоду надання в користування торгових площ, відповідно до умов якої, відповідач прийняв в платне строкове користування торгову площу 35м2, на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вул. Кравчука та вул. Карпенка Карого, місце №81-82, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.

Згідно п. 2.2 угоди підприємець зобовязався сплачувати ПФ “Скорпіон-Сервіс” плату за користування торговою площею, яка встановлюється у розмірі 67 грн. за 1м2 щомісячно.

Пунктами 6.1, 6.2 зазначеної угоди передбачено, що вона вступає в дію з 01.06.2008р. та укладається до 31.12.2008р. Кожна із сторін може відмовитись від угоди в будь-який час, письмово попередивши другу сторону за один місяць.

Відповідно до п. 1.2. даної угоди сторони погодили, що передача площі здійснена до її підписання, та засвідчена підписами учасників правочину.

Матеріалами справи, зокрема: наказом № 15 від 03.10.2008р. "Про відмову від угод надання в користування торгових площ"; повторним повідомленням (розясненням) № 159 від 19.11.2008р. про розірвання угоди з доказом про його вручення підтверджено те, що, відповідно до погоджених сторонами умов, позивач відмовився від угоди надання в користування торгових площ від 31.05.2008, укладеної з підприємцем.

Частиною 1 та 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що позивачем дотримано вимогу, щодо умови відмови від договору про надання в користування торгової площі, суд дійшов висновку про те, що угода надання в користування торгових площ від 31.05.2008р., укладена між ПФ "Скорпіон-сервіс" та підприємцем ОСОБА_2 є розірваною з 20.11.2008р.

Водночас, п. 3.16 угоди надання в користування торгових площ від 31.05.2008р. передбачено, що підприємець зобовязаний повернути в належному стані площі, вказані в п.1.1 цієї угоди, ПФ “Скорпіон-сервіс” на протязі 2 днів після припинення дії договору.

Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, судом встановлено, що угода від 31.05.2008р., укладена між ПФ “Скорпіон-Сервіс” та підприємцем ОСОБА_2 припинила свою дію 20.11.2008р. з наданням останньому місячний термін для звільнення та повернення торгової площі.

Разом з тим, відповідач не звільнив торгову площу 35м2, на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-сервіс” між вул. Кравчука та вул. Карпенка Карого, місце №81-82, і використовує її у своїй підприємницькій діяльності.

Повернення орендованої торгової площі відповідачем не доведено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст.230 ГК України неустойка є самостійним видом штрафних санкцій це господарська санкція, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зокрема, розмір та період нарахування неустойки у звязку з неповерненням предмету найму передбачений ч.2 ст. 785 ЦК України, відповідно до якого, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Виходячи з приписів ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.4 Господарського кодексу України, норми останнього, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК, що містять відповідне загальне правило.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин субєктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

Так, відповідно до ч.6 ст.283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а згідно ч. 4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом.

За змістом вказаних норм наймодавець має право на стягнення неустойки, в звязку з неповерненням предмету найму, у розмірі подвійної плати за користування річчю протягом всього часу прострочення, як це встановлено ч.2 ст.785 ЦК України.

Виходячи з викладеного, враховуючи дату звернення позивача з даним позовом, суд дійшов висновку про те, що з 29.03.2009р. у ПФ «Скорпіон - Сервіс» виникло право на стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за торгову площу за час прострочення повернення площі орендодавцю.

Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 56280 грн. неустойки за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо повернення орендованої торгової площі є підставною та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони; суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на послуги адвоката, понесені позивачем, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Водночас, вимога позивача про відшкодування йому витрат на адвокатські послуги в сумі 5628 грн. судом задоволена частково в сумі 2814 грн., що становить 50% заявленої суми.

При цьому судом враховано, що обов'язки адвоката (відповідно до Основних положень про роль адвокатів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН 01.08.1990р.) стосовно клієнта повинні містити: надання допомоги клієнтові будь-якими законними способами й здійснення правових дій для захисту його інтересів. Адвокат має бути лояльним до інтересів свого клієнта. Позивач підтвердив надання адвокатський послуг договором № 01/9-120410, який містить умови про надання адвокатських послуг при розгляді конкретного спору з конкретним клієнтом, тобто сторони чітко встановили зв'язок наданих послуги із розглядом конкретної справи.

Відповідно до розяснення Президії Вищого господарського суду України N 04-5/609 від 31.05.2002р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 562 грн. 80 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2814 грн. витрат на послуги адвоката, понесені позивачем.

Керуючись ст.ст. 9, 258, 526, 549, 551, 611, 651, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 193, 230, 232, 283, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити в сумі 56280 грн.

2.Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” (вул. Шевченка, 35, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30584471, р/р 26007008875 в КБ “Західінкомбанк”, МФО 303484) 56280 грн. неустойки та 562 грн. 80 коп. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2814 грн. витрат на послуги адвоката.

Суддя