Постанова № 10903314, 12.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2010 року 11:53 № 2а-5303/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., при секретарі Череповській Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Донецька

доПублічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

простягнення заборгованості в розмірі 177214,93 грн. за участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача - Могільовкін Р.Ю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Донецька (далі по тексту позивач, УПФУ у Ленінському районі м. Донецька) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(далі по тексту відповідач, ПАТ «Кредитпромбанк») про стягнення заборгованості зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют в розмірі 160 466,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 6 статті 4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (далі по тексту - Закон України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону у розмірі 1 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону, а з 2008 року - 0,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону. Так, всупереч вказаній нормі, відповідач у період січень-лютий 2010 року нараховував та сплачував збір на обовязкове державне пенсійне страхування за ставкою 0,2 відсотка, що була передбачена статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік». Вважаючи, що відповідачем вказану норму застосовано після закінчення строку, на який розповсюджувалась її дія, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 160 466,45 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 17 травня 2010 року.

У судовому засіданні позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 177214,93 грн., з врахуванням недоотриманої суми збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових валют в розмірі 16748,50 грн. за період з 01.03.2010р. по 05.03.2010р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 17 червня 2010 року.

У судове засідання, призначене на 17 червня 2010 року, зявився представник відповідача. Позивач або його уповноважені представники в судове засідання не зявились. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 12 липня 2010 року.

У судове засідання зявився представник відповідача. Позивач або його уповноважені представники в судове засідання не зявились, через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, зазначивши, що заборгованість нарахована з порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Донбаська філія Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», яка є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», правонаступником якого з 15 березня 2010 року є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк»зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька за № 05-20-05-2619 як платник збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют.

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.

Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню. Банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.

Пунктом 4 статті 2 Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону є сума операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.

Частиною 1 статті 3 Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 3 цієї ж статті зазначено, що платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статі 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 названого Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно пункту 15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька подано звіти про нарахування та сплату збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкових валют за січень-лютий 2010 року, які підписані керівником та скріплені печаткою підприємства. Згідно з вказаними звітами загальна сума операцій з купівлі-продажу безготівкових валют склала 53 488 817,31 грн., з яких 27631833,41 грн. за січень 2010 року та 25856983,90 грн. за лютий 2010 року. Установою банку самостійно визначено та сплачено суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкових валют в розмірі 55 263,67 грн. за січень 2010 року та 51 713,99 грн. за лютий 2010 року за ставкою 0,2%. За вказаною ставкою відповідачем за період з 01.03.2010 року по 05.03.2010 року при загальній сумі операції з купівлі-продажу безготівкової валюти в сумі 5 582 834,38 грн. було нараховано та сплачено збір у розмірі 11 165,67 грн. (згідно звіту від 09.04.2010р.).

На думку позивача, відповідно до вимог Закону України від 26.06.1997р. №400/97-ВР відповідач мав нараховувати та сплачувати збір за ставкою 0,5%, а отже, загальна сума збору, яку Пенсійний фонд України недоотримав за період з 01.01.2010 року по 05.03.2010 року, становить 177214,93 грн.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 4 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 передбачено, що банки перераховують суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у встановленому законом розмірі від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, здійсненої як для власних потреб, так і за дорученням клієнтів, на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації банків як платників страхових внесків у органах Пенсійного фонду України.

Так, відповідно до пункту 6 статті 4 Закону України від 26.06.1997р. №400/97-ВР на обовязкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону 1 відсоток від обєкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону , а з 2008 року - 0,5 відсотка обєкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону.

Разом з цим, пунктом 10 статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2009 рік у частині доходів є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривню, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових автомобілів, з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, з користування та надання послуг стільникового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню протягом 2009 року справляється в розмірі 0,2 відсотка.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти - Закон України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування»та Закон України «Про Державний бюджет на 2009рік», яким була знижена ставка збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти.

Посилання відповідача на приписи частини 4 статті 46 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обовязкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Згідно з преамбулою Закону України від 26.06.1997р. №400/97-ВР цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Окрім цього, частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Враховуючи межі застосування статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що відповідачем застосовано вказану норму після строку, на який розповсюджувалась її дія, а саме після 31 грудня 2009 року. З врахуванням того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»на момент розрахунку не було прийнято, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют повинен був нараховуватись та сплачуватись відповідно до спеціального Закону, а саме Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Вказана правова позиція підтримана в листі Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у разі колізії»від 29.07.2008р. № 337-0-2-08-19.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва не приймає до уваги посилання відповідача на підпункт 1 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1414 від 29.12.2009р. «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році», яким встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Державному казначейству зараховувати податки, збори (обовязкові платежі) та інші надходження до державного і місцевих бюджетів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та інших нормативно-правових актів, оскільки Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» за своєю правовою природою є актом, прийнятим вищестоящим органом та має більшу юридичну силу.

У відповідності до пункту 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи конституційні норми та виходячи з загальних засад пріоритетності спеціального закону над загальним, суд доходить висновку, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют має становити 0,5 %, як це передбачено Законом України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», оскільки останній є базовим, постійно діючим нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»(01014, м. Київ, б-р Дружби Народів, 38, ЄДРПОУ 21666051) на рахунок спеціального фонду Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Донецька (83101, м. Донецьк, вул. Пілотна, 28 А, п/р № 256083012005 в ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»МФО 335106) заборгованість зі сплати збору на обовязкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за період з 01.01.2010р. по 05.03.2010р. в розмірі 177214 (сто сімдесят сім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 93 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.І. Савченко

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 27 липня 2010 року.