Постанова № 10902016, 26.07.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2180/10/1770

26 липня 2010 року 17год. 40хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Бухта Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-СТС» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне від 10 листопада 2009 року №0005212342/0, №0005222342/0 (від 30 листопада 2009 року №0005212342/1, №0005222342/1, від 16 лютого 2010 року №0005212342/2, №0005222342/2), якими відповідач визначив позивачеві податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 27120,75 грн. (в тому числі: за основним платежем 18080,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9040,25 грн.) та податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21696,60 грн. (в тому числі: за основним платежем 14464,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7232,20 грн.). Змінивши позовні вимоги, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 10 листопада 2009 року №0005212342/0, №0005222342/0 (від 30 листопада 2009 року №0005212342/1, №0005222342/1, від 16 лютого 2010 року №0005212342/2, №0005222342/2, від 26 квітня 2010 року №0005212342/3, №0005222342/3).

В судове засідання 26.07.2010 року представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання. Про причини неприбуття суд не повідомляв.

В судових засіданнях 24.06.2010 року, 08.07.2010 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що податкові зобовязання визначено в результаті того, що відповідач тлумачить відносини між позивачем та ПП «Компанія «Лора» як нікчемний правочин. Однак, ТОВ «Теплобуд-СТС» придбав у приватного підприємства «Компанія «Лора» протягом травня-липня 2008 р. товарно-матеріальні цінності на загальну суму 86786,40 грн., що підтверджується первинними документами.

У звязку з придбанням матеріалів позивач отримав від приватного підприємства «Компанія «Лора» податкові накладні на суму 86786,40 грн., в тому числі ПДВ 14464,40 грн. Оплата за отримані матеріали здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень. Придбані у приватного підприємства «Компанія «Лора» матеріали позивач в подальшому використав у власній господарській діяльності (діяльності, направленої на отримання доходу), а саме використав при виконанні будівельних робіт для ТОВ «ВКП «Мегабуд».

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними, оскільки:

- позивач придбав матеріали у приватного підприємства «Компанія «Лора» на підставі первинних документів, передбачених законодавством: видаткових та податкових накладних, платіжних доручень;

- ці документи відповідають вимогам законодавства;

- позивач оприбуткував та оплатив придбані матеріали в повному обсязі;

- в подальшому позивач використав придбані матеріали у власній господарській діяльності та отримав дохід;

- факт фіктивного підприємництва приватного підприємства «Компанія «Лора» не доведено в порядку кримінального судочинства.

Тому, позивач просить суд позов задовольнити, а податкові повідомлення-рішення - скасувати.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне проти позову заперечує, вважає його безпідставним, а податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив суду, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Теплобуд-СТС згідно усної домовленості мало взаєморозрахунки з ПП «Компанія «Лора». Договори до перевірки не надавалися. ПП «Компанія «Лора» виписано ТОВ «Теплобуд-СТС» рахунок-фактуру №СФ-000003 від 19.05.2008р. на суму 32658,00 грн. в т.ч. ПДВ 5443,00 грн.; рахунок-фактуру №СФ-000006 від 29.05.2008р. на суму 19808,40 грн. в т.ч. ПДВ 3301,40 грн.

Розрахунки проведені через рахунок банку. ТОВ «Теплобуд-СТС» перерахувало кошти ПП «Компанія «Лора» згідно платіжних доручень. Інформація щодо транспортування товару та проведення вантажних робіт відсутня. Станом на 31.12.2008р. дебіторська та кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках між ТОВ «Теплобуд-СТС» та ПП «Компанія «Лора» - відсутня.

Будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім податкових накладних, видаткових накладних, для перевірки не надано.

Згідно бази даних органів ДПС було встановлено, що на протязі 2008р. ПП «Компанія» Лора» в поданих деклараціях з податку на прибуток, а саме додаток К1 не доданий, рядки 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та р. 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларації ї податку на прибуток підприємства покреслені. Тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. А заданими звіту 1-ДФ на підприємстві рахується одна посадова особа, інформація про найманих працівників відсутня.

Як зазначив представник відповідача, Рівненським міським судом вирішена по суті кримінальна справа №20/110-08 за фактом перереєстрації ПП «Компанія Лора», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Досудовим слідством встановлено, що в січні 2008р. невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності та проведення зняття готівки з розрахункових рахунків в банках. Здійснили державну перереєстрацію Приватного підприємства «Компанія Лора», на громадянина ОСОБА_2. Також в ході проведення перевірки ПП «Компанія Лора» (акт №227/39/23-141/23309496 від 01.04.09р) зясовано, що операції із придбання та реалізації ПП «Компанія Лора» мали не реальний товарний характер. Товар не перевозився і не зберігався.

Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області складено 13.01.2009р. Довідку про легалізацію за №1/35-30 в якій встановлено факт злочинної діяльності фіктивного СПД ПП «Компанія «Лора», що передувало собою легалізацію (відмивання) злочинне отриманих грошових коштів шляхом їх конвертації в неконтрольовану готівку та подальше використання на власний розсуд для задоволення особистих потреб, чим вчинено дії, які підпадають під ознаки злочинів, що передбачені ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Тому, відповідно до позиції відповідача, на підставі ст. 216, 228 ЦК України та враховуючи те, що господарські зобовязання між ТОВ «Теплобуд-СТС» та ПП «Компанія «Лора» укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, умисел сторін спрямований на ухилення від сплати податків, дані правочини є нікчемними, а позивачем штучно сформовані валові витрати та податковий кредит.

Представник відповідача просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Рівне з 23.10.2009 року по 29.10.2009 року провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплобуд-СТС» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів), вчинення удаваних (мнимих) угод при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Компанія «Лора», код 23309496, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки складений акт №1417/23-400/34327544 від 02.11.2009 року (а.с.10-17).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2009 року №0005212342/0 та №0005222342/0, якими визначив позивачеві податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 27120,75 грн. (в тому числі: за основним платежем 18080,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9040,25 грн.) та податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21696,60 грн. (в тому числі: за основним платежем 14464,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7232,20 грн.) (а.с.18,19).

В порядку апеляційного узгодження податкових зобовязань рішенням ДПІ у м. Рівне №52345/25-09 від 27.11.2009 р. про результати розгляду первинної скарги, рішенням Державної податкової адміністрації в Рівненській області №2540/2516/396 від 08.02.2010 року про результати розгляду повторної скарги та рішенням Державної податкової адміністрації України №3839/6/25-0515 від 21.04.2010 р. про результати розгляду повторної скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с.24-27,99-115).

За результатами розгляду скарг позивача відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 30 листопада 2009 року №0005212342/1 та №0005222342/1 (від 16 лютого 2010 року №0005212342/2 та №0005222342/2, від 26 квітня 2010 року №0005212342/3 та №0005222342/3), якими повторно визначено позивачеві податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 27120,75 грн., у тому числі: основний платіж 18080,50 грн., штрафні (фінансові) санкції 9040,25 грн. та податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 21696,60 грн., у тому числі: основний платіж - 14464,40 грн., штрафні (фінансові) санкції 7232,20 грн. (а.с.20-23,96,97).

Державна податкова інспекція у м. Рівне визначила податкові зобовязання на підставі встановлених порушень:

пп. 5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат та, як наслідок, несплати податку на прибуток на суму 18080,50 грн., в тому числі: ІІ квартал 2008 року на суму 14963,00 грн., ІІІ квартал 2008 року на суму 3117,50 грн.

пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ТОВ «Теплобуд-СТС» завищено податковий кредит в сумі 14464,40 грн., в тому числі: травень 2008 року на суму 8744,40 грн., червень 2008 року на суму 3226,00 грн., липень 2008 року на суму 2494,00 грн.

Відповідно до висновків ДПІ у м. Рівне, викладених в акті перевірки, вказані порушення податкового законодавства обумовлені відсутністю належного документального підтвердження фактів здійснення ТОВ «Теплобуд-СТС» господарських операцій з ПП «Компанія «Лора». ДПІ у м. Рівне зроблено висновки про нікчемність відповідних правочинів позивача із зазначеним контрагентом з огляду на те, що вони були спрямовані не на настання відповідних правових наслідків, а на штучне формування валових витрат та податкового кредиту з метою заниження обєктів оподаткування, а отже і з метою заподіяння втрат дохідній частині Державного бюджету.

Судом встановлено, що Приватним підприємством «Компанія «Лора» оформлено для позивача видаткові накладні про отримання товарно-матеріальних цінностей:

№050100 від 21.05.2008 на суму 32658,00 грн.;

№050101 від 30.05.2008 р. на суму 19808,40 грн.;

№062402 від 24.06.2008 р. на суму 19356,00 грн.;

№072101 від 21.07.2008 р. на суму 14964,00 грн. (а.с.28-31)

та відповідні податкові накладні:

№50100 від 21.05.2008 р. на суму 32658,00 грн., в тому числі ПДВ 5443,00 грн.;

№50101 від 30.05.2008 р. на суму 19808,40 грн., в тому числі ПДВ 3301,40 грн.;

№62402 від 24.06.2008 р. на суму 19356,00 грн., в тому числі ПДВ 3226,00 грн.;

№72101 від 21.07.2008 р. на суму 14964,00 грн., в тому числі ПДВ 2494,00 грн. (а.с.32-35).

ТОВ «Теплобуд-СТС» здійснило оплату згідно платіжних доручень на суму 86786,40 грн.: №120 від 19.05.2008 р. на суму 32166,00 грн.; №127 від 26.05.2008 р. на суму 492,00 грн.; №139 від 29.05.2008 р. на суму 19808,40 грн.; №200 від 07.07.2008 р. на суму 19356,00 грн.; №277 від 21.08.2008 р. на суму 14964,00 грн. (а.с.36-38).

На підставі вказаних документів по взаємовідносинах з ПП «Компанія «Лора» позивачем включено до складу валових витрат суми витрат в сумі 18080,50 грн. та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 14464,40 грн., і як наслідок сформовані показники декларацій з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІІ квартал 2008 року та по податку на додану вартість за травень-липень 2008 року (а.с.116-129).

Іншої документації з приводу оформлення вказаних господарських операцій, які б підтверджували фактичний оборот товару (акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні) суду надано не було і за даними акту перевірки, такої в документообігу позивача не існує.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з вимогами пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Дані норми законів дозволяють платнику податку формувати склад валових витрат та податковий кредит при наявності таких двох умов:

- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Однак, право на формування валових витрат та податкового кредиту позивача по господарським операціям з ПП «Компанія «Лора» належним чином не підтверджене.

Сама по собі наявність у позивача накладних та податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до валових витрат та до складу податкового кредиту. У сторін за угодою відсутні первинні документи, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів.

Крім того, як встановлено ДПІ у м. Рівне протягом 2008 року ПП «Компанія» Лора» в поданих деклараціях з податку на прибуток, а саме додаток К1 не доданий, в рядках 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та р. 07 «сума амортизаційних відрахувань» декларації ї податку на прибуток підприємства зазначені прочерки. Тобто основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні. А за даними звіту 1-ДФ на підприємстві рахується одна посадова особа, інформація про найманих працівників відсутня (а.с.49-78). Тобто у ПП «Компанія «Лора» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань.

Тому, у суду немає підстав вважати долучені до матеріалів справи накладні та податкові накладні документами, які повністю підтверджують фактичну поставку товару та використання його у господарській діяльності позивача.

Доводи позивача щодо подальшого використання отриманих у ПП «Компанія Лора» товарів (клей, фарба, дюбеля) при виконанні будівельних робіт для ТОВ «ВКП «Мегабуд», судом до уваги не беруться, оскільки факт використання товарно-матеріальних цінностей, номенклатура яких відповідає тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП «Компанія «Лора», не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат та податкового кредиту.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійсними в судовому порядку, як фіктивні, оскільки, за твердженням органу податкової служби вчинені без наміру створення правових наслідків, не заслуговують на увагу, оскільки правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Тому, суд прийшов до висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, в зв'язку з чим правові підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Теплобуд-СТС" в задоволенні позову до Державної податкової інспекції у м. Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005212342/0 від 10 листопада 2009 року (№ 0005212342/1 від 30 листопада 2009 року, № 0005212342/2 від 16 лютого 2010 року, № 0005212342/3 від 26 квітня 2010 року) та № 0005222342/0 від 10 листопада 2009 року (№0005222342/1 від 30 листопада 2009 року, № 0005222342/2 від 16 лютого 2010 року, № 0005222342/3 від 26 квітня 2010 року) - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 2 серпня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.