Постанова № 10901974, 22.07.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-1517/10/1770

22 липня 2010 року 10год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лисяк І.Б.

відповідача: представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання недійсними податкових вимог та їх скасування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0004272342/0 від 11.09.2009 року (0004272342/1, № 0004272342/2, 0004272342/3); № 0004262342/0 від 11.09.2009 року (№ 0004262342/1, № 0004262342/2, № 0004262342/3); № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року (№ 0002231742/1/17-123, № 0002231742/2/17-123, № 0002231742/3/17-123). Змінюючи позовні вимоги під час судового розгляду, позивач в остаточній редакції позовних вимог просить суд:

1. скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0004272342/0 від 11.09.2009 року (0004272342/1, № 0004272342/2, 0004272342/3); № 0004262342/0 від 11.09.2009 року (№ 0004262342/1, № 0004262342/2, № 0004262342/3); № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року (№ 0002231742/1/17-123, № 0002231742/2/17-123, № 0002231742/3/17-123);

2. визнати недійсною та скасувати першу податкову вимогу від 23 квітня 2010 року № 1/387;

3. визнати недійсною та скасувати другу податкову вимогу від 27 травня 2010 року № 2/469;

4. визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Рівне № 51 від 01.07.2010 року;

5. зобовязати відповідача вивести суму податкового зобовязання ТОВ «АРМ-ЕКО» з реєстру податкових повідомлень та обліковувати її в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження.

На обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача в судовому засіданні зазначили, що орган державної податкової служби зробив висновок про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат і формування податкового кредиту на підставі здійснення діяльності, що не повязана з господарською, а саме капітальний ремонт ліфтів пасажирських без наявності ліцензії. Однак, як вказують представники ТОВ «АРМ-ЕКО», угоди, укладені між позивачем та Управлінням житлово-комунального господарства м. Рівне, на здійснення капітального ремонту ліфтів пасажирських, не суперечать інтересам держави і суспільства. Дані роботи виконані в повному обсязі, за спеціальною допомогою в організації робіт та під наглядом організації, що має відповідну ліцензію згідно договору франшизінгу. Оформлені всі передбачені законодавством первинні документи, які є підтвердженням факту виконання робіт. Крім того, з 01.01.2008 року законодавством не була передбачена наявність ліцензії при здійсненні будівельних робіт. Тому, на думку позивача, висновок ДПІ у м. Рівне про заниження податку на прибуток підприємств на суму 428910 грн. та податку на додану вартість в сумі 221964 грн. суперечить нормам законодавства та фактичним обставинам. Щодо визначення податковим органом податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12356,58 грн., то ТОВ «АРМ-ЕКО» зазначає, що відповідачем при перевірці не взято до уваги договір безпроцентної поворотної позики, укладений між підприємством та працівником ОСОБА_4, яким передбачено надання позики на оплату навчання.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсною та скасування першої податкової вимоги від 23 квітня 2010 року № 1/387, представники ТОВ «АРМ-ЕКО» пояснили суду, що перша податкова вимога відповідачем була прийнята вже після відкриття провадження у адміністративній справі судом. Позивач звернувся до суду з позовом 01.04.2010 року до настання граничного строку сплати податкових зобовязань, оскільки податкові повідомлення-рішення № 0004272342/3, № 0004262342/3 від 15.03.2010 року та № 0002231742/3/17-123 від 11.03.2010 року були отримані позивачем 26.03.2010 року. Такі дії відповідача суперечать п.5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Аналогічно, протиправною є і друга податкова вимога від 27 травня 2010 року № 2/469. Крім того, відповідно до позиції позивача, податкові вимоги недійсні, оскільки відсутні і податкові зобов'язання по податках, визначені податковим органом.

Як вказують представники позивача, 01.07.2010 року відповідачем було прийнято рішення № 51 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. Однак, відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону України № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Крім того, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України № 2181 передбачає, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. А тому, дане рішення ДПІ у м. Рівне є протиправним.

Щодо вимоги ТОВ «АРМ-ЕКО» вивести суму податкового зобовязання з реєстру податкових повідомлень та обліковувати її в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження, то представники позивача зазначили, що згідно з положеннями п. 5.4. Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, яким затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових) санкцій, у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону №2181 стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. При цьому сума податкового зобовязання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження). Після прийняття судом рішення по суті структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, що оскаржувалося, вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці реєстру та підшиває його копію до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося. У разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобовязання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Рівне проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що Перевіркою встановлено, що ТОВ «АРМ-ЕКО» з 30.07.2007 року по 23.02.2009 року здійснюючи діяльність по капітальному ремонту ліфтів пасажирських, списувало на валові витрати матеріали, заробітну плату та відрахування на неї, амортизацію використовуваного обладнання та отримувало доходи від вказаної діяльності без наявності відповідної ліцензії). Відповідно до ч. з ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Таким чином, здійснення будівництва без наявності дозвільних документів (ліцензії) на виконання будівельних робіт свідчить про відсутність ведення таким субєктом господарської діяльності спрямованої на досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою ТОВ «АРМ-ЕКО» встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп.. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 428910 грн. 00 коп. (в т.ч. за II квартал 2008 року на суму 159696 грн. 00 коп., за III квартал 2008 року на суму 126590 грн. 00 коп., за IV квартал 2008 року на суму 135536 грн. 00 коп., за І квартал 2009 року на суму 7088 грн. 00 коп.) та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із наступними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 221964 грн. 00 коп. (в т.ч. за квітень 2008 року на суму 34189 грн. 00 коп., за травень за липень 2008 року на суму 16540 грн. 00 коп., за серпень 2008 року на суму 26179 грн. 00 коп., за грудень 2008 року на суму 76149 грн. 00 коп.) та завищено залишок відємного значення по податку на додану вартість (26 рядок) на суму 63 грн. 00 коп.

Крім того, перевіркою ТОВ «АРМ-ЕКО» встановлено наступні порушення:

пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп.. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за № 889-ІУ від 22.05.2003 року (із наступними змінами та доповненнями), а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 36 грн. 38 коп. (в т.ч. за 2008 рік 31 грн. 54 коп., за 2009 рік 4 грн. 84 коп.) у випадку, коли працівникам за рахунок коштів підприємства надавалися додаткові блага у вигляді оплати наступних послуг мобільного звязку: замовлення/отримання додаткових довідок та сервісів та конвент послуги (ігри. Розваги та інше), надані операторами мобільного звязку і не повязані з виробничою діяльністю підприємства (далі по тексту спеціальні послуги); не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних в сумі 438 грн. 41 коп. (в т.ч. за 2008 рік на суму 347 грн. 66 коп., за 2009 рік на суму 90 грн. 75 коп.) у випадках, коли сума місячного оподатковуваного доходу працівника зменшувалась на суму податкової соціальної пільги без подання ним заяви працедавцю про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. До перевірки не надано заяви, що є підставою для застосування податкової соціальної пільги до доходів у вигляді заробітної плати працівника ОСОБА_5; не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 5 грн. 25 коп. за 2007 рік у випадку, коли працівникам за рахунок коштів підприємства надавалися додаткові блага у вигляді виплати добових в розмірі, що перевищують розміри встановлені Постановою КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» за № 663 від 23.04.1999 року (із наступними змінами та доповненнями); не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 52 грн. 94 коп. за 2007 рік у випадку, коли фізичній особі не працівнику підприємства надано додаткове благо у вигляді оплати за рахунок коштів підприємства послуг проживання у готелі без відповідного оподаткування; не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб сумі 3 585 грн. 88 коп. (в т.ч. за 2007 рік на суму 1792 грн. 94 коп., за 2008 рік на суму 896 грн. 47 коп., за 2009 рік на суму 896 грн. 47 коп.) у випадках, коли не оподатковано дохід, отриманий працівником підприємства ОСОБА_4 як додаткове благо, у вигляді оплати за рахунок коштів підприємства вартості навчання у Національній академії державного управління при Президентові України такого працівника, коли дане навчання не відповідає профілю діяльності та загальним потребам працедавця.

Щодо виставлення першої податкової вимоги, то представник відповідача зазначив, що підпунктом 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за № 2181 III від 21.12.2000 року (із наступними змінами та доповненнями) визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків. Одночасно з дня узгодження зобовязань відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із наступними змінами та доповненнями) платник податків повинен протягом 10 днів погасити податкове зобовязання. Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із наступними змінами та доповненнями) узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 визначається сумою податкового боргу платника податків.

Як свідчать обставини справи, на підставі акту перевірки ТОВ «АРМ-ЕКО» за № 51/23/33001226 від 31.08.2009 року ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення рішення за № 0004272342/0 від 11.09.2009 року, за № 0004262342 від 11.09.2009 року, № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року, стосовно яких підприємство проводило процедуру адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарги ДПА України прийнято рішення за № 2098/6/25-0515 «Про результати розгляду повторної скарги» яким ДПА України було залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «АРМ-ЕКО» без задоволення. Дане рішення отримано підприємством 05.03.2010 року. Позов до Рівненського окружного адміністративного суду щодо визнання недійсними рішень податкового органу ТОВ «АРМ-ЕКО» подано 01.04.2010 року тобто з порушенням термінів оскарження.

ДПІ у м. Рівне 23.04,2010 року по картці особового рахунку ТОВ «АРМ-ЕКО» проведено нарахування по: податку на прибуток 601473 грн. 00 коп., податок на додану вартість 332946 грн. 00 коп. Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у м. Рівне було сформовано ТОВ «АРМ-ЕКО» першу податкову вимогу за № 1/387 від 23.04.2010 року на суму 931657 грн. 21 коп.

У відповідності до пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» факт звернення до суду з заявою про оскарження повідомлень-рішень не є підставою для відкликання податкових вимог. Тому, представник відповідача вважає обґрунтованим і правомірним прийняття другої податкової вимоги та рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Щодо вимоги позивача вивести суму податкового зобовязання з реєстру податкових повідомлень та обліковувати її в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження, то представник ДПІ у м. Рівне пояснив суду, що згідно з п.5.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, суми узгоджених податкових зобов'язань переносяться з реєстру податкових повідомлень до карток особових рахунків платників податків в автоматичному режимі та нараховуються датою останнього дня граничного строку сплати. Так як, сума податкового зобовязання по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та податку з доходів фізичних осіб ТОВ «АРМ-ЕКО» є узгодженою, то відповідно дії ДПІ у м. Рівне відповідають вимогам норм законодавства.

За наведених обставин, представник відповідача просить суд в позові ТОВ «АРМ-ЕКО» відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що в період з 17.08.2009 року по 31.08.2009 року державною податковою інспекцією у м. Рівне проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складений акт № 51/23/33001226 від 31.08.2009 року (т. І а.с.19-47).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0004262342/0 від 11.09.2009 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 601473 грн., в тому числі: 428910 грн. за основним платежем, 172563 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0004272342/0 від 11.09.2009 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 332946 грн., в тому числі 221964 грн. за основним платежем, 110982 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року, яким визначено ТОВ «АРМ-ЕКО» податкове зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» в сумі 12356,58 грн., в тому числі за основним платежем 4118,86 грн., за штрафними санкціями 8237,72 грн.

В порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Державна податкова інспекція у м. Рівне за результатами розгляду скарги позивача прийняла рішення № 47407/25-09 від 28.10.2009 року, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення (т. І а.с.136-142). Прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004262342/1 від 05.11.2009 року, № 0004272342/1 від 05.11.2009 року, № 0002231742/1/17-123 від 28.10.2009 року (т. І а.с.10,13,16).

Державна податкова адміністрація у Рівненській області прийняла рішення про розгляд повторної скарги ТОВ «АРМ-ЕКО» № 24202/25-16/356 від 25.12.2009 року, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.І а.с.143-150). Прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004262342/2 від 22.01.2010 року, № 0004272342/2 від 22.01.2010 року, № 0002231742/2/17-123 від 12.01.2010 року (т.І а.с.17, 99-100).

За результатами подальшого апеляційного узгодження податкових зобовязань, Державна податкова адміністрація України розглянула повторну скаргу позивача та прийняла рішення №2098/6/25-0515 від 03.03.2010 року, яким скаргу підприємства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.І а.с.151-156). Прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004262342/3 від 15.03.2010 року, № 0004272342/3 від 15.03.2010 року, № 0002231742/3/17-123 від 11.03.2010 року від (т.І а.с.11,14,18).

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Рівне зробила висновок про порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5, пп. 8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено валові витрати та, як наслідок, не сплачено податок на прибуток на суму 428910 грн., в тому числі за 2 квартал 2008 року на суму 159696 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 126590 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 135536 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 7088 грн.

- пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено пдатковий кредит на суму 221964 грн. (в тому числі за квітень 2008 року 34189 грн., за травень 2008 року 47244 грн., за червень 2008 року 21663 грн., за липень 2008 року 16540 грн., за серпень 2008 року 26179 грн., за грудень 2008 року 76149 грн.) та завищено залишок відємного значення по ПДВ (26 рядок) на суму 63 грн.

- пп. 3.1.1 п.3.1, п.3.4 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2, пп.4.3.20 п.4.3 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст. 6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4118,86 грн., в тому числі за 2007 рік 1851,13 грн., за 2008 рік 1275,67 грн., за 2009 рік 992,06 грн.

Щодо донарахування органом податкової служби податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, то висновки ДПІ у м. Рівне ґрунтуються на тому, що ТОВ «АРМ-ЕКО» з 30.07.2007 року по 23.02.2009 року здійснюючи діяльність по капітальному ремонту ліфтів пасажирських, списувало на валові витрати матеріали, заробітну плату та відрахування на неї, амортизацію використовуваного обладнання та отримувало доходи від вказаної діяльності без наявності відповідної ліцензії. Відповідно до ч. з ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Таким чином, ДПІ у м. Рівне приходить до висновку, що здійснення будівництва без наявності дозвільних документів (ліцензії) на виконання будівельних робіт свідчить про відсутність ведення таким субєктом господарської діяльності спрямованої на досягнення економічних, соціальних результатів та одержання прибутку.

Однак, з такими висновками ДПІ у м. Рівне суд не погоджується. Доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення названих податкових зобовязань, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача. При цьому, суд виходив з наступного.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Відповідно до ст.2 даного Закону види господарської діяльності, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції станом на 01.07.2007 року - початок періоду діяльності позивача, який перевірявся) передбачено, що будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) підлягає ліцензуванню.

Державним комітетом України з будівництва та архітектури ТОВ «АРМ-ЕКО» 29.07.2004 року видано ліцензію серії АА № 772699 на проведення будівельної діяльності. Строк дії ліцензії з 29.07.2004 року по 29.07.2007 року (т.ІІІ а.с.156-157).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та сприяння інвестиційній діяльності у будівництві» від 16 травня 2007 року № 1026-V (який набрав чинності з 01.01.2008 року) внесено зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме виключено з переліку видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, будівельну діяльність.

Тобто, в період з 01.01.2008 року позивач здійснював капітальний ремонт ліфтів пасажирських без відповідної ліцензії, оскільки наявність такої ліцензії не передбачалась законом. Як встановлено судом, в період з 30.07.2007 року по 31.12.2007 року діяльність по капітальному ремонту ліфтів ТОВ «АРМ-ЕКО» не здійснювалася.

27 лютого 2009 року державною архітектурно-будівельною інспекцією видано позивачу ліцензію серії АВ № 458801 на проведення господарської діяльності, повязаної з створенням обєктів архітектури, в тому числі капітальний ремонт вертикального транспорту. Термін дії ліцензії з 24.02.2009 року по 24.02.2010 року. (т.ІІІ а.с.153-155).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та інші органи виконавчої влади в межах їх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з п. 4 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема контроль за наявністю ліцензій на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлена відповідальність за порушення норм даного закону, зокрема до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Тобто, ні норми даного закону, ні норми законодавства про оподаткування не передбачають права податкової інспекції на виключення з валових витрат та податкового кредиту витрат, здійснених платником податків при проведенні господарської діяльності без отримання ліцензії.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 зазначеної статті установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, в тому числі витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року узгоджуються з приписами Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Враховуючи юридичний зміст наведених правових норм, основними умовами для віднесення до складу валових витрат, податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, оформлених відповідно до вимог законодавства, і факт подальшого використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом, сформувавши валові витрати за спірний період, позивач відніс до їх складу витрати на придбання матеріалів в сумі 1109819,24 грн., підтверджені накладними (т. ІІІ а.с.116-134), в тому числі: квітень - 2008 року 170943,72 грн., травень 2008 року 236218 грн., червень 2008 року 122749,15 грн., липень 2008 року 68266,89 грн., серпень 2008 року 130897,23 грн., вересень 2008 року 156786,85 грн., жовтень 2008 року 36617,95 грн., листопад 2008 року 81244,91 грн., грудень 2008 року 106094,02 грн.; витрати на заробітну плату працівників, які були залучені до проведення робіт по ремонту ліфтів, в сумі 447336,98 грн.; витрати на внески до фондів державного загальнообовязкового страхування, нарахованих на заробітну плату працівників, в сумі 153558 грн.; амортизація на основні фонди, які були використані при капітальних ремонтах ліфтів, в сумі 4610 грн.

На підставі досліджених судом податкових накладних ТОВ «АРМ-ЕКО» сформувало податковий кредит в сумі 222027 грн. (т.ІІІ а.с.89-115).

Тобто, придбання матеріалів, нарахування заробітної плати та амортизації підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат,

Другий критерій права на віднесення витрат до валових витрат та до податкового кредиту є подальше використання таких матеріальних цінностей в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМ-ЕКО» зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради юридичною особою-субєктом господарювання, видами діяльності якого є, в тому числі і електромонтажні роботи, будівництво будівель, виробництво підіймально-транспортного устаткування.

За період з березня 2008 року по березень 2009 року підприємство на виконання договорів підряду на виконання капітальних ремонтів ліфтів, укладених з Управлінням житлово-комунального господарства м. Рівне (т. І а.с.157-207) здійснювало капітальний ремонт ліфтів пасажирських.

Фактичне виконання підрядних робіт ТОВ «АРМ-ЕКО» підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (т. ІІ а.с.42-250, т. ІІІ а.с.1-71).

За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих ТОВ «АРМ-ЕКО» податкових декларацій з податку на прибуток підприємств протягом періоду з року позивачем було отримано прибуток, зокрема: за 2007 рік 624111 грн., за 2008 рік 1156933 грн., за І квартал 2009 року 20000 грн. (т.ІІІ а.с.72-88).

Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку. Таким чином, виконання робіт з капітального ремонту пасажирських ліфтів у розумінні податкового законодавства, є господарською діяльністю ТОВ «АРМ-ЕКО», яка направлена на отримання доходу.

Судом встановлено, що у ТОВ «АРМ-ЕКО» були фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення ремонту ліфтів на виконання договорів підряду, що підтверджено в тому числі і дозволом Територіального управління Держгірпромнагляду по Рівненській області на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, висновком експертизи щодо відповідності обладнання, устаткування та машин підвищеної небезпеки вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та спроможності субєкта господарювання почати виконувати роботи підвищеної небезпеки з додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (монтаж та налагодження ліфтів (т. ІІІ а.с.135-152). Матеріалами справи підтверджено і фактичне виконання підрядних робіт по капітальному ремонту ліфтів, здійснених ТОВ «АРМ-ЕКО» відповідно до умов договорів, укладених з Управлінням житлово-комунального господарства м. Рівне.

Тому, сама собою відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа, якщо його наявність передбачена законом, не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Обставини щодо вчинення юридичними особами правочину без відповідного дозволу (ліцензії) є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Однак, в ході судового розгляду справи встановлено, що при перевірці посадовим особам органу податкової служби надано всі видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи щодо підтвердження обставин правомірності формування показників сум податкового кредиту та валових витрат. Надані до перевірки податкові накладні були видані особами в установленому порядку зареєстрованими платниками податку на додану вартість та містили всі необхідні реквізити передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Договори підряду на виконання робіт, первинні документи (акти, видаткові, податкові накладні, платіжні документи) недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону.

А тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п.5.2, п. 5.9 ст. 5, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і як наслідок несплата податку на прибуток в сумі 428910 грн. та податку на додану вартість в сумі 221964 грн., суперечать фактичним обставинам справи. Тому, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0004272342/0 від 11.09.2009 року (0004272342/1, № 0004272342/2, 0004272342/3) та № 0004262342/0 від 11.09.2009 року (№ 0004262342/1, № 0004262342/2, № 0004262342/3 підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року (№ 0002231742/1/17-123, № 0002231742/2/17-123, № 0002231742/3/17-123), то суд приходить до висновку про необґрунтованість такої вимоги з огляду на наступне.

В розділі акту перевірки «Податок з доходів фізичних осіб» зазначено про порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1, п. 3.4 ст. 3, пп.4.2.9 п. 4.2., пп.4.3.20 п.4.3 ст. 4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п. 7.1 ст. 7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп.«а» п.19.2 ст.19, пп. «а» пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за № 889-ІУ від 22.05.2003 року (із наступними змінами та доповненнями), а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4118,86 грн., в тому числі за 2007 рік 1851,13 грн., за 2008 рік 1275,67 грн., за 2009 рік 992,06 грн.

Відповідно до підпункту «е» пп.4.2.9 п..4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 даного закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Пункт 7.1 ст. 7 передбачає, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону № 889 регламентує обовязок осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судом встановлено, що відповідно до наказів ТОВ «АРМ-ЕКО» № б/н від 31.01.2007 року, від 04.04.2007 року, від 23.11.2007 року, від 20.12.2007 року, від 01.05.2008 року, від 03.11.2008 року мобільні телефони закріплені за працівниками підприємства виключно для розмов стосовно господарської діяльності підприємства (т. ІІІ а.с.164-170). Однак, відповідно рахунків мобільних операторів СП ТОВ «Інтернешенел Телекомюнікешен Компані», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» працівникам позивача за рахунок коштів підприємства були надані додаткові послуги (ігри, розваги та інше), що не повязані з виробничою діяльністю підприємства (т.ІІІ а.с.171-180). Тому, внаслідок не оподаткування позивачем сум додаткових благ у вигляді оплати за рахунок коштів підприємства спеціальних послуг за ставкою податку, передбачено п.7.1 ст. 7 Закону № 889, був не утриманий і не перерахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 36,38 грн.

Крім того, ТОВ «АРМ-ЕКО» застосовувало податкову соціальну пільгу до доходів працівника ОСОБА_5 без подання ним заяви про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 438,41 грн.

Матеріалами справи підтверджений факт неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 5 грн. 25 коп. за 2007 рік, коли працівникам за рахунок коштів підприємства надавалися додаткові блага у вигляді виплати добових в розмірі, що перевищують розміри встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» за № 663 від 23.04.1999 року (із наступними змінами та доповненнями). Працівників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було відправлено у відрядження в м. Київ до ТзОВ «АККО Інтернешнл» з 10.09.2007 року по 14.09.2007 року. ВАТ Готельним комплексом «Братислава» були надані послуги харчування (сніданки) ОСОБА_7 11, 12, 13, 14 вересня 2007 року та ОСОБА_8 12, 13, 14 вересня 2007 року (т. ІІІ а.с.181-193). Вказаним працівникам були відшкодовані добові витрати в розмірі 25 грн. 00 коп. за добу. Постановою КМУ «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» за № 663 від 23.04.1999 року (із наступними змінами та доповненнями) встановлено, що у разі коли до рахунків вартості проживання у готелях включаються витрати на одноразове харчування, для відряджень у межах України граничні норми добових витрат складають 20 грн. 00 коп. Таким чином. ОСОБА_7 зайво відшкодовано добові в сумі 20 грн. 00 коп., а ОСОБА_8 зайво відшкодовано 15 грн. 00 коп.

Крім того, в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за № 889-ІУ від 22.05.2003 року внаслідок надання фізичній особі не працівнику підприємства додаткового блага у вигляді оплати за рахунок коштів підприємства послуг проживання у готелі без відповідного оподаткування, був не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 52 грн. 94 коп. за 2007 рік, що підтверджено актом про виконання робіт ПП «Глорія-плюс» за № 85 від 07.11.2007 року на суму 300 грн. 00 коп. за проживання в готелі «Олександрія» ОСОБА_9 (т. ІІІ а.с.194-195). Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_9 перебував в трудових відносинах з позивачем, останній не надав.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб сумі 3 585 грн. 88 коп. (в т.ч. за 2007 рік на суму 1792 грн. 94 коп., за 2008 рік на суму 896 грн. 47 коп., за 2009 рік на суму 896 грн. 47 коп.) з доходу, отриманого працівником підприємства ОСОБА_4 як додаткове благо, у вигляді оплати за рахунок коштів підприємства вартості навчання у Національній академії державного управління при Президентові України. Відповідно до договору за № 93/07 від 16.06.2007 року про підготовку ОСОБА_4 Національна академія взяла на себе зобовязання здійснити підготовку ОСОБА_4 за спеціальністю 8.150000 «державне управління» з наданням кваліфікації «магістр державного управління» (т.ІІІ а.с.158-159). ТОВ «АРМ-ЕКО» було проведено оплату освітньої послуги в загальній сумі 20320 грн., що підтверджено виписками банку (т. ІІІ а.с.160-163).

Згідно з пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за № 889-ІУ від 22.05.2003 року (із наступними змінами та доповненнями) до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відноситься сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 п.б.5 ст. 6 цього Закону, у розрахунку на кожний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

Однак, на офіційному сайті Національної академії (http://www.academy.gov.ua) щодо спеціальності 8.150000 «державне управління» зазначено: «Місією магістерської програми є професійна підготовка висококваліфікованих, відповідальних кадрів для державного управління та місцевого самоврядування, спроможних розробляти, аналізувати і реалізовувати державну політику, творчо, ефективно й результативно виконувати управлінські функції, сприяти інноваційним процесам у суспільстві з метою утвердження соціальної справедливості, демократії, забезпечення прав і свобод людини, сталого розвитку на основі світових та європейських стандартів. Навчання за спеціальністю «Державне управління» здійснюється за денною, заочною, вечірньо-заочною та заочно-дистанційною формами. Програма спрямована на підготовку фахівців для роботи на посадах І-ІV категорій державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, а також інших державних установах і організаціях. На які поширюється дія Закону України «Про державну службу» (категорії посад вищої та середньої керівних ланок у державному управлінні). Магістерська програма є повноцінною програмою формування в Україні кадрового корпусу державних службовців. Спроможних розробляти, аналізувати і реалізувати державну політику, творчо, результативно виконувати управлінські функції, сприяти інноваційним процесам у суспільстві».

Дане навчання не можна повязати з профілем діяльності чи загальними виробничими потребами ТзОВ «АРМ-ЕКО», як субєкта господарювання. Тому, доходи ОСОБА_4 у вигляді оплати за рахунок коштів підприємства вартості навчання оподатковуються податком з доходів фізичних осіб.

Посилання представників позивача на неврахування податковою інспекцією договору безпроцентної поворотної позики, укладеного між підприємством і працівником ОСОБА_4 (т. І а.с.48) на увагу суду не заслуговує, оскільки даний договір не був наданий ТОВ «АРМ-ЕКО» при проведенні перевірки.

За наведених обставин, матеріалами справи підтверджено факт неутримання та неперерахування ТОВ «АРМ-ЕКО» до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4118,86 грн., в тому числі за 2007 рік 1851,13 грн., за 2008 рік 1275,67 грн., за 2009 рік 992,06 грн. А тому, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року (№ 0002231742/1/17-123, № 0002231742/2/17-123, № 0002231742/3/17-123) є правомірним та прийняте відповідно до вимог законодавства.

Щодо позовної вимоги ТОВ «АРМ-ЕКО» про визнання недійсними та скасування податкових вимог та рішення про застосування заходів погашення податкового боргу, то така вимога позивача підлягає до задоволення.

23 квітня 2010 року ДПІ у м. Рівне надіслала ТОВ «АРМ-ЕКО» першу податкову вимогу №1/387 про сплату податкового боргу по податку на прибуток підприємства в сумі 591335 грн., по податку на додану вартість в сумі 327945,63 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12356,58 грн. (т. І а.с.78).

27 травня 2010 року відповідач сформував та направив другу податкову вимогу № 2/469 про сплату податкового боргу по податку на прибуток підприємства в сумі 591373,20 грн., по податку на додану вартість в сумі 332964,22 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12356,58 грн. (т. ІІІ а.с.217).

Крім того, 01.07.2010 року ДПІ у м. Рівне прийняла рішення №51 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів з посиланням на пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 2181, який передбачає, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами (т. ІІІ а.с.238).

Відповідно до пп.5.2.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого пп.5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязання платника податків .

03 березня 2010 року ДПА України прийнято рішення за № 2098/6/25-0515 «Про результати розгляду повторної скарги», яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ “АРМ-ЕКО”- без задоволення. Дане рішення, яке не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, отримано підприємством 05.03.2010 року. Саме ця дата є моментом узгодження податкових зобовязань ТОВ «АРМ-ЕКО».

Згідно пп.5.4.1 ст.5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Виникнення податкового боргу пов'язане із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і становить 10 днів.

В даному випадку, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002231742/3/17-123 від 11.03.2010 року отримане позивачем 12.03.2010 року (т. ІV а.с.25-26), і з цього моменту визначається десятиденний граничний строк сплати узгодженого податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб. З 23.03.2010 року дане податкове зобовязання перетворилося в податковий борг. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0004272342/3 та № 0004262342/3 від 15.03.2010 року ТОВ «АРМ-ЕКО» отримало 26.03.2010 року. Позов до суду позивачем був поданий 01.04.2010 року, тобто після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та до моменту закінчення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відповідно до пп.6.2.1 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Пп.6.2.3 Закону передбачено, що перша податкова вимога надсилається - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

А тому прийняття податкових вимог від 27.03.2010 року та 27.05.2010 року по узгоджених зобовязаннях по податку на прибуток та по податку на додану вартість, які не набули статусу податкового боргу, є неправомірним.

Крім того, відповідно до приписів п.п. 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

ТОВ «АРМ-ЕКО» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними рішень податкового органу 1 квітня 2010 року, не виконавши свого обовязку щодо письмового повідомлення ДПІ у м. Рівне про судове оскарження податкових повідомлень-рішень. Ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «АРМ-ЕКО» до ДПІ у м. Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень орган податкової служби отримав 15.04.2010 року (т. І а.с.56), тобто після закінчення граничного строку сплати податкових зобовязань по податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за № 567/5758 (Наказ № 253), у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження). Після прийняття судом рішення по суті структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, що оскаржувалося, уносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці реєстру та підшиває його копію до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося. Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження). У разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Тобто, з моменту отримання ДПІ у м. Рівне ухвали про відкриття провадження у даній справі, орган податкової служби зобовязаний вивести податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб, податку на прибуток та податку на додану вартість з облікової картки платника податків до окремого реєстру, як неузгоджені податкові зобовязання до закінчення процедури судового оскарження.

Однак, ДПІ у м. Рівне 23.04.2010 року приймає та надсилає платнику податків першу податкову вимогу на неузгоджені податкові зобовязання. А тому, прийняття першої податкової вимоги, а в подальшому і другої податкової вимоги та рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, суперечить вимогам законодавства.

Крім того, враховуючи неправомірність нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 601473 грн., в тому числі: 428910 грн. за основним платежем, 172563 грн. за штрафними санкціями, згідно податкового повідомлення-рішення № 0004262342/0 від 11.09.2009 року та по податку на додану вартість в сумі 332946 грн., в тому числі 221964 грн. за основним платежем, 110982 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, згідно податкового повідомлення-рішення № 0004272342/0 від 11.09.2009 року, перша податкова вимога від 23 квітня 2010 року № 1/387, друга податкова вимога від 27 травня 2010 року № 2/469 та рішення №51 від 01.07.2010 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, що прийняті з метою примусового стягнення податкової заборгованості, яка виникла на підставі даних податкових повідомлень-рішень, підлягають визнанню недійсними та скасуванню і з цих підстав також.

Щодо вимоги ТОВ «АРМ-ЕКО» про зобовязання відповідача вивести суму податкового зобовязання ТОВ «АРМ-ЕКО» з реєстру податкових повідомлень та обліковувати її в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження, то в даній частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до п. 5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за № 567/5758 (Наказ № 253), у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження). Після прийняття судом рішення по суті структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, що оскаржувалося, уносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці реєстру та підшиває його копію до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося. Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження). У разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Відповідно до пп. 5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» процедура адміністративного оскарження закінчується, в тому числі днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002231742/3/17-123 від 11.03.2010 року отримане позивачем 12.03.2010 року (т. ІV а.с.25-26), і з цього моменту визначається десятиденний граничний строк сплати узгодженого податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб. З 23.03.2010 року дане податкове зобовязання перетворилося в податковий борг. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0004272342/3 та № 0004262342/3 від 15.03.2010 року ТОВ «АРМ-ЕКО» отримало 26.03.2010 року. Позов до суду позивачем був поданий 01.04.2010 року, тобто після закінчення граничного строку сплати податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та до моменту закінчення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ТОВ «АРМ-ЕКО» до ДПІ у м. Рівне про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень орган податкової служби отримав 15.04.2010 року (т. І а.с.56), тобто після закінчення граничного строку сплати податкових зобовязань по податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб. А тому, в даному випадку, орган податкової служби зобовязаний вивести податкові зобовязання по податку з доходів фізичних осіб , податку на прибуток та податку на додану вартість з облікової картки платника податків до окремого реєстру, як неузгоджені податкові зобовязання до закінчення процедури судового оскарження.

Тому, внаслідок звернення позивача до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб без дотриманням вимог Закону № 2181 та внаслідок отримання податковим органом ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати, сума податкового зобов'язання не підлягає виведенню з реєстру податкових повідомлень та обліку в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження, як того вимагає позивач. А тому, в задоволенні позовних вимог ТОВ «АРМ-ЕКО» в цій частині слід відмовити.

Таким чином, суд прийшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0004272342/0 від 11.09.2009 року (0004272342/1, № 0004272342/2, 0004272342/3) та № 0004262342/0 від 11.09.2009 року (№ 0004262342/1, № 0004262342/2, № 0004262342/3, які підлягають скасуванню. Перша податкова вимога від 23 квітня 2010 року № 1/387, друга податкова вимога від 27 травня 2010 року № 2/469 та рішення №51 від 01.07.2010 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

В задоволенні позовних вимог ТОВ «АРМ-ЕКО» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002231742/0/17-123 від 11.09.2009 року (№ 0002231742/1/17-123, № 0002231742/2/17-123, № 0002231742/3/17-123), зобовязання відповідача вивести суму податкового зобовязання ТОВ «АРМ-ЕКО» з реєстру податкових повідомлень та обліковувати її в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження слід відмовити.

Судові витрати, згідно частин 1 та 3 статті 94 КАС України, судом присуджується з Державного бюджету на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 2,72 грн.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 11 вересня 2009 року №0004272342/0 (0004272342/1, 0004272342/2, 0004272342/3) та №0004262342/0 (0004262342/1, 0004262342/2, 0004262342/3).

Визнати недійсними та скасувати першу податкову вимогу ДПІ у м. Рівне від 23 квітня 2010 року №1/387 і другу податкову вимогу ДПІ у м. Рівне від 27 травня 2010 року №2/469.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Рівне №51 від 08 липня 2010 року про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

В задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2,72 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 27 липня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.