Постанова № 10901431, 17.08.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1882/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представників позивача - Шумського О.В., Молібога А.В., Ступи Н.І.,

представників відповідача - Тур Н.І, Крицького Р.Г., Плахової Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2010 року Публічне акціонерне товариство "Полтавський алмазний інструмент" (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві(надалі - відповідач)про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 30 вересня 2009 року № 0002542301/0; від 09 грудня 2009 року № 0002542301/1; від 17 лютого 2010 року № 0002542301/2.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки здійснена ним проводка бухгалтерського обліку Дт рах. 90 Кт рах. 26 методом “Сторно” не відображається і не впливає на формування гр. 04.1 “Витрати на придбання товарів, робіт, послуг” Декларації з податку на прибуток підприємства. Зазначав, що облік готової продукції з використанням облікових цін (без коригування до фактичних) не знаходить свого відображення в податковому обліку і не змінює даних податкового обліку, які визначаються, виходячи із фактичних витрат, та, які зазначені у первинних документах (накладних та актах виконаних робіт). Ведення позивачем бухгалтерського обліку з використанням облікових цін не суперечить чинному законодавству України, та відповідна сума коригування була врахована позивачем при підрахунку валових витрат для цілей податкового обліку.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач надав заперечення, в яких на підтвердження правомірності податкових повідомлень-рішень зазначив, що за результатами виїзної планової документальної перевірки ЗАТ “Полтавський алмазний інструмент”, код за ЄДРПОУ 33804724, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, що набрала форму акта № 1927/23-1/33804724 від 17.09.2009 року, встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1162189 грн. Перевіркою було встановлено завищення товариством валових витрат по рядку 04.1 “витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11”декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди через не проведення коригування по податковому обліку витрат на вартість сировини, матеріалів, послуг, які складають виробничу собівартість готової продукції, і вартість яких була зменшена по бухгалтерському обліку методом “Сторно”. Зазначав, що у податковому обліку вартість використаних у звітному періоді запасів впливає на величину валових витрат шляхом участі у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Готова продукція є результатом виробництва, на яке списується вартість запасів у вигляді сировини, комплектуючих тощо та є складовою собівартості, тому корегування виробничої собівартості методом “Сторно” свідчить про зменшення витрат на виробництво готової продукції, які включаються до складу валових витрат протягом звітного періоду їх виникнення на підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві у термін із 30.07.2009 року по 10.09.2009 року на підставі направлень від 30.07.2009 року № 564 та від 28.08.2009 року № 634, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент", код за ЄДРПОУ 33804724, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.09.2009 р. № 1927/23-1/33804724, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1162189 грн., у тому числі за 2007 рік всього 822153 грн., за 2008 рік всього 340036 грн. та завищено від”ємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2877828 грн., у тому числі, за І квартал 2009 року на суму 2877828 грн.

За висновками перевіряючих дане порушення виникло через завищення підприємством у перевіряємому періоді валових витрат на загальну суму 7526585 грн., що виникло за рахунок не проведеного коригування по податковому обліку вартості витрат на вартість сировини, матеріалів, послуг, які складають виробничу собівартість готової продукції і вартість яких зменшена по бухгалтерському обліку методом “Сторно”(зменшення).

Зокрема, сума відкоригованої вартості готової продукції та реалізуємих матеріалів в сторону зменшення по податковим звітним періодам склала 7526585 грн. Разом з тим, зменшення витрат на виготовлення готової продукції по бухгалтерському обліку не відкориговано по податковому обліку з урахуванням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення № 0002542301/0 від 30.09.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 2891198 грн., в тому числі: за основним платежем - у сумі 1162189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1729009 грн.

З даним рішенням позивач не погодився, та оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 02.12.2009 року № 30117/10/23-040 податкове повідомлення-рішення № 0002542301/0 від 30.09.2009 року залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

09 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002542301/1, яким Публічному акціонерному товариству "Полтавський алмазний інструмент" визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 2891198 грн., в тому числі: за основним платежем - у сумі 1162189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1729009 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 08.02.2010 року № 285/10/25-016 скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0002542301/0 від 30.09.2009 року та № 0002542301/1 від 09.12.2009 року, а також рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 02.12.2009 року № 30117/10/23-040, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в частині визначення платникові суми штрафних санкцій в розмірі 239278 грн., і задоволено скаргу позивача у цій частині. В іншій частині зазначені вище рішення залишені без змін.

17 лютого 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0002542301/2, яким Публічному акціонерному товариству "Полтавський алмазний інструмент" визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 2651920 грн., в тому числі: за основним платежем - у сумі 1162189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1489731 грн.

Позивач не погодився із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

У звязку із прийняттям рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 08.02.2010 року № 285/10/25-016, податкові повідомлення-рішення № 0002542301/0 від 30.09.2009 року та № 0002542301/1 від 09.12.2009 року є відкликаними з огляду на положення п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 30 вересня 2009 року № 0002542301/0 та від 09 грудня 2009 року № 0002542301/1.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 17 лютого 2010 року № 0002542301/2, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під господарською діяльністю розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачем у перевіряємий період до складу валових витрат було включено суми вартості придбаної у звітному періоді сировини, яку позивач у подальшому використовував у своїй господарській діяльності.

Разом з тим, згідно із п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Вказана норма щодо ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів кореспондується із розділом “Оцінка вибуття запасів” Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (надалі Стандарт 9), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, та норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно із пунктами 16-19 Стандарту 9 при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Відповідно до п. 6 Стандарту 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Отже, готова продукція також є запасом, результатом виробництва, на яке списується вартість запасів у вигляді сировини, комплектуючих, тощо.

Вартість запасів у незавершеному виробництві та у готовій продукції, які є запасами та відображаються у складових балансової вартості запасів у додатках К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларацій позивача з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року, за 4 квартал 2007 року, за І-ІУ квартали 2008 року та за І квартал 2009 року, обліковується підприємством по обліковим цінам (цінам, що використовуються для внутрішнього обліку на підприємстві).

Разом з тим, із додатків К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларацій з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року, за 4 квартал 2007 року, за І-ІУ квартали 2008 року та за І квартал 2009 року, вбачається, що останнім у спірних періодах повинен був використовуватися метод оцінки убутку запасів середньозваженої вартості однорідних запасів.

Зазначене також підтверджується п. 2.3 наказів директора ЗАО “Полтавський алмазний інструмент” № 1 від 02.01.2007 року “Про організацію бухгалтерського обліку в 2007 році”, № 1 від 08.01.2008 року “Про організацію бухгалтерського обліку в 2008 році” та № 1 від 16.01.2009 року “Про організацію бухгалтерського обліку в 2009 році”, відповідно до якого при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, їх оцінка здійснюється по методу середньозваженої вартості.

З огляду на викладене, позивач при внесенні до додатків К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларацій з податку на прибуток за 3 квартал 2007 року, за 4 квартал 2007 року, за І-ІУ квартали 2008 року та за І квартал 2009 року відомостей про розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів, повинен був використовувати метод середньозваженої вартості однорідних запасів, у тому числі і у “готовій продукції”.

Зі змісту позовної заяви вбачається та підтверджується матеріалами справи, що облікові ціни (ціни, що використовуються для внутрішнього обліку на підприємстві) застосовуються позивачем при переміщенні готової продукції з виробництва на склад і зі складу до реалізації.

Собівартість готової продукції визначається підприємством лише після її реалізації, після чого у бухгалтерському обліку методом “Сторно” вносяться виправлення.

Таким чином, готова продукція, яка є складовою запасів підприємства, обліковувалась ним по цінам, що використовувалися для внутрішнього обліку на підприємстві, а не методом середньозваженої вартості запасів.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що при складенні фінансової звітності за попередній місяць, підприємство використовує корегуючі проводки для доведення вартості реалізованої продукції у облікових цінах до фактичної собівартості.

Відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, за дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

Згідно із п. 2.8 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року, які мають рекомендаційних характер, (надалі Методичні рекомендації) у разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості.

Разом з тим, придбані запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю згідно із п. 8 Стандарту 9. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається із витрат, що виникли у звязку із таким придбанням. (п. 9 Стандарту 9, п. 2.2 Методичних рекомендацій).

Саме щодо таких запасів передбачено, що якщо на момент їх оприбуткування неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, то такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Як зазначено вище, для оцінки запасів при їх вибутті (відпуск у виробництво, з виробництва, продажу, іншому вибутті) застосовують один із пяти методів, у тому числі метод середньозваженої вартості, який повинен був використовуватися позивачем, за яким вибуття запасів може оцінюватися таким способами (п. 2.18 Методичних рекомендацій): 1) оцінка за щомісячною середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів; 2) оцінка за періодичною середньозваженою собівартістю запасів проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції з їх вибуття.

При цьому подальших коригувань не передбачено.

Коригування до фактичної собівартості здійснюється лише при умові застосування методу оцінки запасів за нормативними затратами, який позивачем не використовувався.

В податковому обліку зміна матеріальної частини (складової) запасів вимагає врахування п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, коригування виробничої собівартості методом “Сторно”, у тому числі по закінченні звітного періоду свідчить про зменшення витрат на виробництво готової продукції, які включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 п. 5 2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". До інших витрат виробничої собівартості відносяться: прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Їх коригування відбувається з врахуванням вимог п.п. 5.2.1 п. 5 2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкового зобовязання), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 17 лютого 2010 року № 0002542301/2, яким Публічному акціонерному товариству "Полтавський алмазний інструмент" визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 2651920 грн., в тому числі: за основним платежем - у сумі 1162189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1489731 грн., винесено обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавський алмазний інструмент"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 серпня 2010 року.

СуддяА.Б. Головко