Ухвала суду № 109003395, 14.02.2023, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/444/20

Провадження № 2-п/0186/1/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С.С.

при секретарі Кравченко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та перегляд заочного рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою, заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 01 червня 2020 року, Першотравенським міським судом Дніпропетровської області по цивільній справі №186/444/20 за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалено заочне рішення.

Згідно вказаного рішення, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» були задоволений частково, та з неї стягнуто на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2009 року у розмірі 69032,43 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту 40566,52 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 15292,32 грн.; нарахованої пені в розмірі 13173,59 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Про існування такого рішення вона дізналась лише 08.04.2022 року, коли звернулася за правовою допомогою до АО «Захист», тому вважає, що строк подачі такої заяви не пропущений та спливає 28.04.2022 року.

Вважає, що заочне рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

При розгляді справи були порушені її права, як відповідача у справі, передбачені ч.1 ст. 43 ЦПК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Так, в судовому рішенні вказано, що вона у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Однак, зазначене не відповідає дійсності. Жодних листів, судових повісток, копій позовної заяви з доданими матеріалами, вона від суду не отримувала та не знала про сам факт наявності справи та судових засідань.

Вважає, що суд мав би пересвідчитись та переконатися у дотриманні порядку повідомлення її про місце, дату та час судового розгляду справи, чого зроблено не було, що є порушенням їх прав, а також положень статті 8 ЦПК України, що позбавило її можливості захищати свої права та законні інтереси в судовому засіданні, позбавило її можливості скористатися правами, що надані їй ч.1 ст.43 Цивільного процесуального кодексу.

Неповідомлення у встановленому порядку про розгляд справи позбавило її передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими я заперечую проти позову.

Наголошує, що вона жодних листів, судових повісток, копій позовної заяви з доданими матеріалами від суду не отримувала та не знала про сам факт наявності справи та судових засідань, а про існування такого рішення вона дізналась лише 08.04.2022 року, коли звернулась за правовою допомогою до АО «Захист» за допомогою сайту «Опендатабот».

Таким чином, в суді не було досліджено суттєві факти, які прямо впливають на обсяг позовних вимог.

Відтак, вважаю, що заочне рішення від 01 червня 2020 року по справі № 186/444/20 було прийнято без належного повідомлення про місце, дату та час судового розгляду, що є порушенням ч.1 ст.8 ЦПК України, що є порушенням статті 128 ЦПК України, що є підставою для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Неповідомлення у встановленому порядку про розгляд справи позбавило її цивільним законодавством права надати суду докази, якими вона заперечує проти позову.

Заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №186/444/20 від 01 червня 2020 року, необхідно скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку, враховуючи наступне.

По-перше позивач просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 69032,43 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту 40 566,52 гривні; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 15 292,32 гривні; нарахованої пені в розмірі 13 173,59 гривень.

Проте, позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2009 року, а саме, не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за тілом кредиту.

Тому, як видно із вищезазначеного, заявлені позивачем суми процентів до стягнення не гуртуються на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягають задоволенню.

Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивач не представив, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необґрунтованим, а позовні вимоги - недоведені.

Надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.

По-друге, зокрема, за змістом п.п. 6, 7, 8, 9, 10 ч. З ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається із поданої позовної заяви, вказаним вимогам ЦПК України вона не відповідає. Зокрема, позивачем не зазначено: 1)відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 2)підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів (поштових квитанцій) направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості.

Таким чином зазначені обставини не підтверджені доказами у справі. Досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості, не надають права банку для звернення до суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом.

Зазначене твердження суду протирічить нормам законодавства, а також умовам кредитного договору.

Але, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, Довідкою про умови кредитування свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

А сам факт підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг та Довідки про умови кредитування не свідчить про беззаперечне ознайомлення клієнта з Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Під час підписання анкети-заяви Банк ні з якими Умовами та правилами мене не ознайомлював, також в супереч ст.ст. 9, 11 ЗУ «Про споживче кредитування» не надав мені інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Вказане підтверджується відсутністю її підпису під Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також у паспорті споживчого кредиту, який мені взагалі ніхто не надавав.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а лише долучена позивачем до матеріалів позовної заяви анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг «ПриватБанк» і Довідка про умови кредитування містить підпис відповідача, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, то можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

По-третє, щодо форми договору та ознайомлення позичальника з умовами кредитування

Позивач у своїх поясненнях зазначає, що нею, була підписана Заява-анкета, а отже цей факт підтверджує те, що вона була ознайомлена з Правилами і Умовами надання банківських послуг. Це твердження вважає безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 Витягу з Умов та Правил надання банківських; послуг вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам`ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом.

Згідно п. 2.1.1.2. цього ж Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

Згідно інформації викладеної у Витязі з Умов та Правил надання банківських послуг, Анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Тобто Умови та Правила надання банківських послуг є такою ж обов`язковою складовою договору про надання банківських послуг як і Довідка про умови кредитування.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам`ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

А сам факт підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та довідки про умови кредитування не свідчать про беззаперечне ознайомлення клієнта з умовами та правилами надання банківських послуг.

По-четверте, на рахунок встановлення та зміни розміру кредитного ліміту.

Позивач у своїх поясненнях вказує, що умовами договору визначено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Вона не згодна з даним твердженням з наступних підстав.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів нею не підписувались. Цей документ також не містить дати його підписання представником позивача.

Позивач не надав підтверджень того, що ці Умови та Правила були додатком до підписаної нею анкети-заяви.

Крім того, Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» не містить підпису позичальника, не датований як документ.

Отже, Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовими частинами укладеного між нею та позивачем кредитного договору.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів та погашення кредиту, позичальнику від АТ КБ «Приватбанк» необхідним було звернення з досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої позичальник був зобов`язаний сплатити на користь позивача, належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за Кредитним договором.

Аналізуючи матеріали цивільної справи №186/444/20, у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення кредитора до неї про дострокове погашення суми заборгованості за кредитом.

По-п`яте: Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в

цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1.2.1 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт АТ КБ Приватбанку, Пам`ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника: не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, то можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Позивачем не надано доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Також, позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а додана до матеріалів справи Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останньої з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці.

Аналізуючи вище викладене, заявник вважає, що позовна заява про стягнення кредитної заборгованості подана АТ КБ «ПриватБанк» до неї є поданою з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною.

Просить суд поновити їй строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року в справі №186/444/20 та скасувати заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року в справі №186/444/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У судове засідання сторони у справі не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 01 червня 2020 року Першотравенським міським судом Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» було задоволено частково та стягнуту з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 12 березня 2020 року, складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту 40 566,52 гривні, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 15 292,32 гривні, нарахованої пені в розмірі 13 173,59 гривень, а всього стягнуто 69032 (шістдесят дев`ять тисяч тридцять дві) гривні 43 копійки, та судовий збір в розмірі 2102,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22 квітня 2022 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та заявою про поновлення строку на перегляд заочного рішення.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року у справі №186/444/20 відмовлено, а заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

29 грудня 2022 року постановою Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2022 року скасовано. Справу за заявою ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2023 року було задоволено заяву судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Янжули С.А. про самовідвід у цивільній справі №186/444/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та перегляд заочного рішення суду, а цивільну справу було передано до канцелярії Першотравенського міського суду Дніпропетровської області для визначення головуючого по справі автоматизованою системою документообігу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя, головуючою суддею у справі визначено суддю Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Кривошею С.С.

Що стосується заявлених вимог щодо поновлення строку для звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.284ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заявник ОСОБА_1 у своїй заяві зазначає, що про існування заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року, їй стало відомо 08 квітня 2022 року з Інтернет сайту «Опендатабот», після того, як вона звернулась за правовою допомогою до АО «Захист», тому прохала поновити їй строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суд вважає можливим поновити заявниці ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання нею копії заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року.

Вирішуючи заявлені вимоги по суті, суд приходить до наступного.

Статтею 288ЦПК України визначено підстави за яких заочне рішення підлягає скасуванню, а саме, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З огляду на роз`яснення, надані в абз. 5 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної вище статті та роз`яснень Пленуму ВСУ вбачається, що скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом таких обставин одночасно: відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що будь-яких доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого судового рішення, до заяви не долучено. Доводи, викладені відповідачем у заяві про перегляд заочного рішення, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням суду по суті.

Пунктом першим статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону спору про громадянські права та обов`язки цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Суд зазначає, що оскільки обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодженням заявника ОСОБА_1 з винесеним рішенням по суті, що є підставою для апеляційного оскарження рішення суду, тому у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.260, ч.3 ст.284, п.2 ч.3 ст.287, ч.1 ст.288 ЦПК України, - суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року та перегляд заочного рішення суду, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року по цивільній справі №186/444/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 01 червня 2020 року по цивільній справі №186/444/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Роз`яснити заявниці,що відповіднодо ч.4ст.287ЦПК Україниу разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: С.С. КРИВОШЕЯ.