Рішення № 108995996, 02.02.2023, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1315/22

Провадження № 2/206/34/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 м.Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Нестеренко Т.В.,

при секретарі Кравченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч Сергій Анатолійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Виприк Сергій Олександрович, 17.05.2022 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч Сергій Анатолійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. 14.06.2022 позивач ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, яку обґрунтувала тим, що між позивачем та АТ «КБ Надра» 22 березня 2007 року було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/854-Н/2. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між мною та АТ «КБ Надра» 22 березня 2007 року було укладено іпотечний договір № 8/2007/840-К/854-Н/2. В іпотеку було передано нерухоме майно, яке належало позивачеві на праві власності, а саме квартира АДРЕСА_1 . В цій квартирі як на час передання її в іпотеку, так і до звернення на неї стягнення були зареєстровані позивач та її діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою № 8996 про склад сім`ї від 31 жовтня 2018 року. Згідно довідки від 12 серпня 2021 року за вих. № 02.3-13/3506 про реєстрацію місця проживання доньки позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 можливо встановити, що станом на 12 серпня 2021 року вона ще була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , що належала мені на праві власності. Квартира АДРЕСА_1 , що належала позивачеві на праві власності була єдиним житлом для проживання позивача та проживання її дітей. Не зважаючи на це в лютому місяці до квартири, яка належала позивачу на праві власності, в якій вона проживала та була зареєстрована зі своїми дітьми без відома позивача в час коли вона перебувала на роботі, а діти в школі, проникли невідомі особи, шляхом злому замків на вхідних дверях про, що позивачу було повідомлено її сусідами. Після чого позивач невідкладно прибула до квартири де їй невідомі особи повідомили, що квартира належить іншим особам і виставили їх взимку на вулицю нічого більше не пояснюючи. Після звернення стягнення в позасудовому порядку щодо квартири, яка належала ОСОБА_1 на праві власності, вона та її діти, які були зареєстровані в квартирі були зняті з реєстраційного обліку та виселені без відповідного рішення суду та не зважаючи на те, що жодної письмової вимоги вона не отримувала та у жодному разі не була б згодна на виселення добровільно, оскільки в квартирі, яка є єдиним їх житлом проживали діти позивача. У зв`язку з ситуацією, яка виникла та не знаючи де шукати допомоги, звернулась до адвоката за правовою допомогою. В лютому місяці 2022 року, отримавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало зрозуміло, що право власності з 03 грудня 2021 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на підставі договору іпотеки № 8/2007/840-К/854-Н/2 від 22 березня 2007року. Державний реєстратор, який прийняв таке рішення приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч Сергій Анатолійович. До звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згоди не надавала. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2010 року по справі № 2-11252/10 з мене на користь АТ «КБ Надра» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 76611,66 дол. США. Рішення набрало законної сили. Вказане рішення в позивача відсутнє, а тому не може додати копію до позовної заяви. Але, має з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року по справі №761/16540/21, якою вирішено замінити стягувача у виконавчому листі, виданому Шевченківським районним судом м. Києва в цивільній справі № 2-11252/10 за позовом АТ «КБ Надра» до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: АТ «КБ Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Правовідносини стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки, у т.ч. шляхом набуття іпотекодерждателем права власності на предмет іпотеки, регулюються положеннями ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», умовами договору між боржником (іпотекодавцем) і банком (іпотекодержателем). Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом. Згідно ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Згідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Аналіз змісту наведеної норми закону надає підстави для висновку, що обов`язковим та невід`ємним при набутті права власності на предмет іпотеки є оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Але, як вбачається зі змісту інформаційної довідки, в переліку документів, на підставі яких у відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» виникло право власності на предмет іпотеки, наведених у її змісті, є відсутнім документ про оцінку фактичної вартості предмету іпотеки, за якою було набуто право власності. Також у зазначеній інформаційній довідці є відсутніми відомості та інформація, про розмір заборгованості позичальника та про її безспірність, в рахунок погашення якої було здійснено задоволення вимог відповідача. Отже, зіставляючи наведені обставини до норми Закону, державний реєстратор в порушення вимог ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», прийняв рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на предмет іпотеки, за умови фактичної відсутності інформації, даних та відомостей про розмір безспірної заборгованості позичальника та фактичну вартість предмета іпотеки, за якою відбулось задоволення вимог Іпотекодержателя у позасудовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. В порушеннявимог ч.1ст.35ЗУ «Проіпотеку»,іпотекодержатель ненадсилав меніписьмову вимогупро усуненняпорушення.Відповідно доп.61Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,який затвердженоПостановою КМУ№ 1127від 25грудня 2015року(якийдіяв начас поданнядокументів дляреєстрації правна квартиру),для державноїреєстрації прававласності напідставі договоруіпотеки,що міститьзастереження прозадоволення вимогіпотекодержателя шляхомнабуття прававласності напредмет іпотекитакож подаються:копія письмовоївимоги проусунення порушень,надісланої іпотекодержателеміпотекодавцеві таборжникові,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця;документ,що підтверджуєнаявність фактузавершення 30-денногостроку змоменту отриманняіпотекодавцем таборжником,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця,письмової вимогиіпотекодержателя уразі,коли більштривалий строкне зазначенийу відповіднійписьмовій вимозі;заставна (якщоіпотечним договоромпередбачено їївидачу).Жодної письмовоївимоги тапопередження прозвернення стягненняна предметіпотеки відбанку абоіншої фінансовоїустанови,які можутьбути стороноюза кредитнимдоговором позивачне отримувала.Таким чином,вважає,що приватнийнотаріус Дніпровськогоміського нотаріальногоокругу КулінічС.А.,як реєстратор,здійснив реєстраціюправа власностіза Іпотекодержателем привідсутності необхіднихдокументів дляреєстрації прававласності.Як вбачаєтьсязі змістуст.36ЗУ «Проіпотеку»,звернення стягненняна предметіпотеки згідноіз застереженнямпро задоволеннявимог іпотекодержателя,що міститьсяв іпотечномудоговорі єпозасудовим способомврегулювання.Відповідно доч.ч.1,2,3ст.36ЗУ «Проіпотеку»,сторони іпотечногодоговору можутьвирішити питанняпро зверненнястягнення напредмет іпотекишляхом позасудовоговрегулювання напідставі договору.Позасудове врегулюванняздійснюється згідноіз застереженнямпро задоволеннявимог іпотекодержателя,що міститьсяв іпотечномудоговорі,або згідноз окремимдоговором міжіпотекодавцем ііпотекодержателем прозадоволення вимогіпотекодержателя,що підлягаєнотаріальному посвідченню,який можебути укладенийодночасно зіпотечним договоромабо вбудь-якийчас донабрання законноїсили рішеннямсуду прозвернення стягненняна предметіпотеки.Договір прозадоволення вимогіпотекодержателя,яким такожвважається відповіднезастереження віпотечному договорі,визначає можливийспосіб зверненнястягнення напредмет іпотекивідповідно доцього Закону.Визначений договоромспосіб задоволеннявимог іпотекодержателяне перешкоджаєіпотекодержателю застосуватиінші встановленіцим Закономспособи зверненнястягнення напредмет іпотеки.Договір прозадоволення вимогіпотекодержателя абовідповідне застереженняв іпотечномудоговорі,яке прирівнюєтьсядо такогодоговору засвоїми правовиминаслідками,може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону. Таким чином, аналіз змісту вищенаведених норм закону дозволяє зробити висновок, що набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем у позасудовому порядку є одним із видів примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», яке виступає як забезпечення зобов`язань. Отже, не зважаючи на стягнення за рішенням суду за кредитним договором № 8/2007/840-К/854-Н/2 від 22 березня 2007 року, кредитором було звернуто стягнення у позасудовому порядку, а саме застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», обравши перехід до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Таким чином, за наявності рішення суду про стягнення з позивача боргу за кредитним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» незаконно використало право на позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки у такому випадку порушується ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Згідно ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді. Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Згідно ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюється у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав. Таким чином, чинним законодавством України визначено процедуру скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, тільки суд вправі скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень. Державний реєстратор не вправі самостійно скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити порушені мої права та законні інтереси, вважаю необхідним звернутися до суду з цим позовом, оскільки є всі підстави для визнання протиправним та скасування вказаного рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. В порушення умов договору іпотеки, ст. ст. 36-38 ЗУ «Про іпотеку», реєстрація права власності на предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» здійснена без попереднього укладення між іпотекодавцем та іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог іпотекодекржателя, а отже без згоди власника (іпотекодавця) та відповідне підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої право власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зареєстровано на підставі договору іпотеки, а не на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. За приписами ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2011 року № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 року № 484) внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органу державної реєстрації прав визначені статтею 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», до яких, в тому числі, належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Згідно ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек, а кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше в Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна. Тобто, на кожний новостворений об`єкт нерухомого майна відкривається один розділ в Державному реєстрі прав, чого дотримано не було, шляхом зміни запису і дати реєстрації права власності за відповідачем, що є порушенням вимог ст. 13 цього Закону. Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

В силу ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Частиною 1 ст. 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Приписами ст. 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно п. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Згідно ст. 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили. З аналізу спірних правовідносин вбачається, що дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає від визначення справи адміністративної юрисдикції, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин. Правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди та порушенням нотаріусом цивільного права позивачів, а саме: позбавлення позивачів без законних підстав права власності на нерухоме майно, а тому такий спір не є публічно правовим, а випливає з договірних відносин. Отже, звернення позивачів до приватних нотаріусів, які хоч і діяли як державні реєстратори не є підставою для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачі звернулись за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 14 червня 2016року по справі № 21-41а16. Враховуючи викладене позивач просила визнати протиправним та скасувати рішення індексний номер: 62131540 від 08 грудня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч Сергієм Анатолійовичем; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності номер запису про право власності: 45523305 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на мою користь судовий збір за подання позовної заяви.

Не погодившись з позовною заявою, представник відповідача 12.07.2022 подала відзив на позовну заяву, який мотивувала тим, ознайомившись з позовною заявою Позивача, вважала її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, 17 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. за №509. За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 8/2007/840-К/854-Н від 22.03.2007 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення. 23.09.2020 року ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу боржника засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення було направлено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором №8/2007/840-К/854-Н від 22.03.2007 року у тридцятиденний строк. На вимогу пп.7, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 державному реєстратору були подані документи в повному обсязі. 03.12.2021 року в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» було здійснено державну реєстрацію права власності за ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 . Представник відповідача звернула увагу суду на те, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, на яке посилається Позивач, не було виконано. А отже зобов`язання за кредитним договором не були припинені. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання рішення суду Позивачем не надано. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, через електронну пошту направив письмову заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розгляд справи провести без його участі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився через електронну пошту направив заяву, відповідно до якої просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та провести розгляд справи без участі позивача.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч С.А. в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Окрім витребуваних судом документів, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, заперечень не надавав.

Суд, вивчивши письмові заяви учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири встановлено, що 22.03.2007 ОСОБА_4 , продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру правочинів (т. 1, а.с.15-16).

З довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 8996 від 31.10.2018 вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (власник), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (донька) (т. 1, а.с.18). Реєстрація за вищевказаною адресою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 також підтверджується, довідкою про реєстрацію місця проживання особи (т.1, а.с.19).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 03.12.2021 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч С.А. на підставі договору іпотеки № 8/2007/840-К/854-Н/2 було перереєстровано квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , власником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (т.1, а.с.22-23).

Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 22.03.2007 уклали кредитний договір № 8/2007/840-К/854-Н (т.1, а.с. 126-129).

Між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 22.03.2007 було укладено договір іпотеки № 8/2007/840-К/854-Н/2 (т.1, а.с.130-133).

17.07.2020 між Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № 718070_ I_3 від 17.07.2020 про відступленні прав вимоги, за яким Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» відступило право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (т.1, а.с. 109-112).

Як вбачається зі змісту ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі є позасудовим способом врегулювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

Таким чином, аналіз змісту вищенаведених норм закону дозволяє зробити висновок, що набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем у позасудовому порядку є одним із видів примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», яке виступає як забезпечення зобов`язань.

Отже, не зважаючи на стягнення за рішенням суду за кредитним договором № 8/2007/840-К/854-Н/2 від 22 березня 2007 року, кредитором було звернуто стягнення у позасудовому порядку, а саме застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», обравши перехід до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Таким чином, за наявності рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» незаконно використало право на позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки у такому випадку порушується ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Таким чином, чинним законодавством України визначено процедуру скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, тільки суд вправі скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень. Державний реєстратор не вправі самостійно скасовувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Застосовуючи вищенаведені норми права до спірних правовідносин, оскільки іншим порядком, крім судового, неможливо захистити порушені мої права та законні інтереси, вважаю необхідним звернутися до суду з цим позовом, оскільки є всі підстави для визнання протиправним та скасування вказаного рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Приписами ст. 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно ст.9ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»до повноваженьсуб`єктів державноїреєстрації правналежить забезпечення: проведеннядержавної реєстраціїправ; веденняДержавного реєструправ; взяттяна облікбезхазяйного нерухомогомайна; формування та зберігання реєстраційних справ.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 18, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 33, 35-38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 16, 319, 321, 391, 575 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 141, 263-265,354-356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч Сергій Анатолійович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення індексний номер: 62131540 від 08 грудня 2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кулініч Сергієм Анатолійовичем;

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності номер запису про право власності: 45523305 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815 на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ 40696815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1984, 40 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Нестеренко