Ухвала суду № 108992641, 15.02.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

Справа №500/272/23

15 лютого 2023 рокум. Тернопіль Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мартиць О.І. перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2023 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 154100,00 грн.

Ухвалою від 01 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом подання до суду:

документа про сплату судового збору у сумі та за реквізитами, вказаними вище;

заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій вказати підстави для поновлення такого строку та надати відповідні докази поважності причин його пропуску.

10.02.2022 на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2023 представником позивача подано квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить поновити строк для подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області у справі про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні. Поважність пропуску строку представником позивача обґрунтовано хворобою позивача в період з 28.12.2020 до 26.03.2021 та тим, що позов ОСОБА_1 подав самостійно.

При розгляді поданої заяви судом враховано наступне.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята 122 КАС України).

За такого правового регулювання, строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 1 місяць.

Про це, зокрема, свідчить усталена практика Верховного Суду, що викладена в постановах: від 04.12.2019 у справі №815/2681/17, від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, від 23.12.2020 у справі №360/4485/19 та від 01.02.2021 у справі №560/1282/19.

Позивач у позові вказує, що його звільнено зі служби цивільного захисту з 01.12.2020, а фактичний розрахунок із ним проведено 04.12.2022.

На думку суду, з моменту повного розрахунку з позивачем, тобто з 04.12.2022 у нього виникло право в місячний строк звернутися до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 навів тлумачення поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Так, суд найвищої інстанції зазначив, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У цій справі Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду також відзначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічна правова позиція щодо місячного строку звернення до суду у даній категорії справ викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 (справа №240/532/20).

За такого правового регулювання, враховуючи те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 04.12.2022 з дня надходження коштів на картковий рахунок, він повинен був виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії для звернення до суду протягом місяця.

Однак, з цим позовом ОСОБА_1 27.01.2023 що підтверджується відбитком штемпелю вхідної кореспонденції суду, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Суд звертає увагу, що в заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача жодним чином не обґрунтовано поважності підстав для поновлення такого строку та не надано відповідних доказів поважності причин його пропуску, більше того в заяві поданій до суду 10.02.2023 представник позивача просить поновити строк для подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області у справі про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні з посиланням на хворобу позивача в період з 28.12.2020 до 26.03.2021.

Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 у справі №500/1552/21 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту з урахуванням посадового окладу, додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені за останньою штатною посадою, яку займав ОСОБА_1 станом на дату звільнення зі служби з урахуванням вже виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 500/1552/21 - без змін.

Таким чином вказане судове рішення 03.11.2021 набрало законної сили

Крім того представник позивача неодноразово звертався до суду з заявами про визнання протиправними дій в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління ДСНС України в Тернопільській області щодо розрахунку одноразової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту ОСОБА_1 , передбаченої пунктом 8 розділу ХХVІІ Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №623 від 20.07.2018, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, тоді як розмір такої одноразової допомоги слід розраховувати виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частини другої статті 6, частин першої, другої статті 7 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

На переконання суду позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду позивача упродовж встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві обставини не підтверджені належними та допустимими доказами, носять суб`єктивний характер, а отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Тому суд дійшов до висновку, що підстави для поновлення строку, зазначені позивачем в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду, не є поважними.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартиць О.І.