Постанова № 10898872, 02.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2010 р. справа № 2а-13643/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», м. Донецьк

до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління державного казначейства України у м. Києві

про визнання протиправними дій Східної митниці щодо відмови в оформленні у митний режим переробки; визначення суми державного мита 5124 грн. 66 коп. та податку на додану вартість 4274 грн. 36 коп., разом 16398 грн. 92 коп. надмірно сплачених платежів до бюджету; повернення з державного бюджету надмірно сплачених платежів у сумі 16398 грн. 92 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Климович В.П. особисто

від першого відповідача: Цвіненка П.О. за дов. від 11 травня 2010 року

від другого відповідача: не зявився

від третього відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій Східної митниці щодо відмови в оформленні у митний режим переробки; визначення суми державного мита 5124 грн. 66 коп. та податку на додану вартість 4274 грн. 36 коп., разом 16398 грн. 92 коп. надмірно сплачених платежів до бюджету; повернення з державного бюджету надмірно сплачених платежів у сумі 16398 грн. 92 коп.

Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії Східної митниці щодо відмови в оформленні у митний режим переробки та визначення сум, сплачених за вантажною митною декларацією № 700000005/9/005559 від 4 червня 2009 року (додаток 2), державного мита 5124 грн. 66 коп., податку на додану вартість 11274 грн. 26 коп., разом 16398 грн. 92 коп. такими, що надмірно сплачені до бюджету; зобовязати відповідача надати висновок, адресований Головному управлінню державного казначейства України у Донецькій області та Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» про надмірно сплачені платежі до бюджету та зобовязання, які підлягають поверненню позивачу; зобовязати Головне управління державного казначейства України у Донецькій повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» з державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 16398 грн. 92 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з умовами контракту № 1/07 від 1 лютого 2007 року, укладеного з італійською фірмою «ІМАС S.р.А» підрозділ ІGІ» позивач перероблює давальницькі комплектуючі та сировину з метою отримання готової продукції дитячого взуття. Відповідно до додаткової угоди б/н від 29 квітня 2009 року позивач несе зобовязання щодо гарантійного ремонту взуття (усуненню недоліків), згідно актів рекламації замовника. Протягом 2007 2008 років позивач ввозив рекламаційне взуття від замовника для ремонту та усунення недоліків в режимі «імпорт 40» зі сплатою державного мита та податку на додану вартість. На звернення позивача до Державної митної служби України щодо можливості не сплачувати платежі з товару, який позивачу не належить, Державною митною службою України листом № 11/6-10/1051 від 29 лютого 2009 року надано розяснення про можливість митного оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України з метою ремонту з наданням митним органам простих векселів на суму ввізного мита та податку на додану вартість із терміном погашення, що дорівнює терміну ремонту цих товарів, але не більше як 360 днів, за умови вивезення відремонтованих товарів за межі митної території України у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1524 «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту». Позивач зазначає, що при ввезенні ним дитячого взуття з метою ремонту, йому було відмовлено митним органом в розміщенні товару в митному режимі переробки зі сплатою митних платежів та зборів векселем в режимі «імпорт 51». З метою уникнення понесення збитків, позивач розмістив товар у вільний обіг зі сплатою податків та зборів в режимі «Імпорт 40» та сплатив за вантажною митною декларацією № 700000005/9/005559 від 4 червня 2009 року державне мито у розмірі 5124 грн. 66 коп. та податок на додану вартість у розмірі 11274 грн. 36 коп. на загальну суму 16398 грн. 92 коп. За результатами оскарження позивачем відмови митного органу в розміщенні товарів у митний режим переробки, митним органом листом № 11/5-10,10/6372-ЕП від 6 липня 2009 року надано розяснення. У звязку з наведеним позивач вважає, що митним органом порушені вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1524 «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту» щодо відмови позивачу у розміщенні товарів у митному режимі переробки. Тому просив суд позовні вимоги задовольнити.

Перший відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, з огляду на наступне. Відповідно до вимог пункту 1 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 13 вересня 2003 року № 609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2003 року за № 897/8218, в редакції, яка діяла на момент надання відмови, переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються в установленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту. В той же час, з врахуванням вимог статті 13 Глави ІV Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 5 жовтня 2006 року № 227-V щодо строків впровадження Рекомендованих правил Спеціальних додатків чи їхніх розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набрання чинності Спеціальними додатками та їхніми розділами для договірних сторін, наказом Державної митної служби України від 6 серпня 2009 року № 727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 жовтня 2009 року за № 942/16958 «Про внесення змін до деяких наказів Державної митної служби» було внесено зміни у вищезазначений Наказ Державної митної служби України від 13 вересня 2003 року № 609, нормами якого було дозволено застосовувати режим переробки на митній території України до товарів, що ввозяться на митну територію України. Отже, після внесення зазначених змін, митним органом не відмовлялось позивачу у наданні дозволу на розміщення товару у режимі переробки. Крім того, відповідач вважає, що лист Державної митної служби України № 11/5-10.10/6372-ЕП від 6 липня 2009 року, на який посилається позивач, надісланий до митниць вже після виникнення спірних правовідносин і не міг бути врахований відповідачем під час розгляду заяв позивача про надання дозволу на розміщення товару у митному режимі переробки (ремонту). Тому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 15 червня 2010 року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління державного казначейства України у Донецькій області.

Представник другого відповідача - Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, в судове засідання не зявився, просив суд розглянути справу без участі його представника, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 9 липня 2010 року до участі у справі в якості третього відповідача було залучено Головне управління державного казначейства України у м. Києві.

Представник третього відповідача - Головного управління державного казначейства України у м. Києві, в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Думка першого відповідача стосовно заявлених вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надані. За таких обставин, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника першого відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, першого відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донпроммаш» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31297292 (арк. справи 40).

Між позивачем та фірмою «ІМАС S.р.А» підрозділ ІGІ» (Італія) 1 лютого 2007 року було укладено контракт № 1/07, відповідно до умов якого позивач переробляє давальницькі комплектуючі та сировину з метою отримання готової продукції чоловічого, жіночого та дитячого взуття (арк. справи 8 14). Відповідно до умов додаткової угоди б/н до зазначеного контракту від 29 квітня 2009 року, у разі виявлення дефектів виробництва у готовому взутті, взуття повертається позивачу для усунення цих дефектів за рахунок позивача (арк. справи 15).

20 січня 2009 року між позивачем та фірмою «ІМАС S.р.А» підрозділ ІGІ» було укладено контракт № 3/09, відповідно до умов якого замовник (фірма «ІМАС S.р.А» підрозділ ІGІ») поставляє позивачу взуття з метою ремонту для усунення дефектів, згідно актів рекламації та специфікацій, які є невідємною частиною цього контракту, виробленого позивачем відповідно до Контракту № 1/04 від 1 лютого 2007 року, а позивач здійснює митне оформлення продукції. Строк ремонту складає 90 календарних днів з моменту її ввезення. (арк. справи 28, 29). Згідно специфікації № 1 від 8 травня 2009 року до зазначеного контракту, замовник поставив позивачу 600 пар дитячого взуття моделі «Аndes» зі ціною 7,90 Евро на загальну суму 4740,00 Евро (арк. справи 30).

15 травня 2009 року позивач звернувся до Східної митниці з заявою про надання дозволу на розміщення товарів у митному режимі переробки товарів (ремонт товарів) на митній території України. До заяви позивач надав контракт № 1/07 від 1 лютого 2007 року, додаток № 53 від 27 березня 2009 року, акт рекламації № 85/D від 8 травня 2009 року, рахунок проформу № 41 DC від 24 квітня 2009 року, ВМД № 700000005/9/003983 від 29 квітня 2009 року, контракт № 3/09 від 20 січня 2009 року, специфікацію № 1 від 8 травня 2009 року листування № 11/6-10/1051 від 9 лютого 2009 року, № 11-7/2175 від 23 березня 2009 року, проформу інвойс № 1064/09 від 8 травня 2009 року, переклад проформи інвойс № 1064/09 від 8 травня 2009 року (арк. справи 20).

Митним органом було відмовлено позивачу у розміщенні товару у митному режимі переробки з посиланням на необхідність надати документи, які б підтверджували іноземне походження товару, відповідно до вимог статей 229, 230, 282 Митного кодексу України.

19 травня 2009 року позивач вдруге звернувся до Східної митниці з заявою про надання дозволу на розміщення товарів у митному режимі переробки з метою гарантійного ремонту товарів на митній території України (арк. справи 21). Проте, митним органом, з посиланням на статтю 229 Митного кодексу України, повторно відмовлено в розміщенні товарів у митному режимі переробки, оскільки, на думку митного органу, товари українського походження, що ввозяться на митну територію України з метою гарантійного ремонту, не можуть розміщуватися у митному режимі переробки на митній території України (арк. справи 22).

З метою недопущення порушення строків повернення товару та понесення збитків у звязку з понесенням витрат на його зберігання, позивачем було здійснено митне оформлення товару зі сплатою податків та зборів в режимі «Імпорт 40» та сплачено за вантажною митною декларацією № 700000005/9/005559 від 4 червня 2009 року державне мито у розмірі 5124 грн. 66 коп. та податок на додану вартість у розмірі 11274 грн. 26 коп. (на загальну суму 16398 грн. 92 коп.) (арк. справи 23, 24).

Зазначена декларація містить відмітку Східної митниці про сплату митних платежів на день розгляду справи. Митне оформлення товару здійснено на підставі вищевказаної митної декларації.

Проблемою даного спору є наявність підстав ввезення товару без сплати державного мита та податків, з урахуванням комплексного застосування норм митного, податкового законодавства, а також правил Міжнародного договору.

Преамбулою Митного кодексу України визначені засади організації та здійснення митної справи в Україні, визначена спрямованість Кодексу на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку економіки, захисту прав та інтересів субєктів підприємницької діяльності, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною другою статті 7 Митного кодексу України, якою визначене законодавство з питань митної справи, передбачено, якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини 6 статті 9 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовується правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906, чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Згідно із Законом України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 5 жовтня 2006 року № 227-V (далі Конвенція), Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу). Отже, з приєднанням України до цього Протоколу, питання застосування митного режиму переробки також регулюються і на засадах, визначених цією Конвенцією та Додатками до неї.

Відповідно до Розділу 1 «Переробка на митній території» Спеціального додатку F Конвенції (додаток III до Протоколу), для цілей цього розділу під «переробкою на митній території» розуміється митний режим, відповідно до якого певні товари можуть бути ввезені на митну територію з умовним звільненням від ввізних мита та податків, виходячи з того, що такі товари призначені для виробництва, переробки або ремонту та наступного вивозу.

Пунктом 2 Розділу 1 Спеціального додатку F Конвенції встановлено стандартне правило: товари, які є допущеними для переробки на митній території, підлягають повному умовному звільненню від ввізних мита та податків.

Пунктом 4 Розділу 1 Спеціального додатку F Конвенції встановлено рекомендоване правило: у переробці на митній території не повинно бути відмовлено тільки на підставі країни походження товарів, країни відправлення або країни їхнього призначення.

Відповідно до положень статті 2 глави ІІ «Сфера застосування Конвенції» (Додаток I), кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у додатках до цієї Конвенції. Однак ніщо не перешкоджає Договірній Стороні надавати умови більш сприятливі, ніж ті, що ними передбачені, і кожній з Договірних Сторін рекомендується по можливості ширше надавати такі більш сприятливі умови.

Крім того, згідно з положеннями пункту 2 статті 12 Конвенції, Договірна Сторона, що прийняла будь-який Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи), вважається такою, що прийняла зобов'язання про дотримання усіх Стандартних правил, що містяться в них. Договірна Сторона, що прийняла Спеціальний додаток або його Розділ (Розділи) прийняла зобов'язання про дотримання усіх Рекомендованих правил, що містяться в них, якщо на момент прийняття, або у будь-який інший час після цього, вона не повідомила депозитарію про Рекомендоване правило (правила), щодо яких вона робить застереження, зазначаючи розбіжність між положеннями її національного законодавства та відповідним Рекомендованим правилом (правилами).

Згідно із Законом України від 5 жовтня 2006 року № 227-V «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» Україна без застережень приєдналась до Конвенції.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Враховуючи викладене, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що при митному оформленні товарів, які раніше були виготовлені на території України та повертаються на митну територію України з метою ремонту у митному режимі переробки на митній території України, слід застосовувати норми Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Наведене спростовує твердження позивача про те, що товари українського походження, що ввозяться на територію України з метою гарантійного ремонту, не можуть розміщуватися у митному режимі переробки, оскільки згідно пункту 4 Розділу 1 Спеціального додатку F Конвенції, яка є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, у переробці на митній території не повинно бути відмовлено тільки на підставі країни походження товарів.

Крім того, як свідчать матеріали справи, взуття у кількості 600 пар ввозилось на територію України саме з метою ремонту на строк 90 календарних днів. Зазначене підтверджується відповідними контрактами, специфікацією, актами рекламації. Отже, взуття ввозилось з метою переробки на митній території України. Під поняттям «Переробка на митній території» розуміється також і «ремонт та наступне вивезення», згідно з Розділом 1 Спеціального додатку F Конвенції. Таким чином, за умови ввезення товарів в режимі «переробка на митній території», тобто з наступним його вивезенням, товари можуть бути ввезені на митну територію з умовним звільненням від ввізних мита та податків.

Виходячи із загальноправового принципу пріоритету норм міжнародного договору, суд не приймає посилання митного органу на застосування до спірних відносин приписів виключно Митного кодексу України та Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13 вересня 2003 року № 609, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2003 року за № 897/8218 в редакції із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної митної служби Українивід 21 липня 2005 року № 685,від 9 серпня 2005 року № 735, що діяла на момент надання відмови на розміщення в митному режимі переробки.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок не приведення у відповідність норм наказу Державної митної служби України від 13 вересня 2003 року № 609, в редакції, що яка діяла на момент відмови відповідачем в розміщенні позивачу товару в митному режимі переробки, пунктом 1 якого передбачена, що переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються в установленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту, з приписами податкового та митного законодавства, зокрема Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що митним органом протиправно відмовлено у розміщенні товарів у митному режимі переробки та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведена правомірність дій щодо відмови в оформленні товару у митному режимі переробки.

Суд зазначає, що наявні всі вищезазначені ознаки для ввезення товару (взуття) на митну територію України без сплати ввізного мита, яке було надмірно сплачене позивачем, внаслідок чого наявні підстави щодо повернення сплаченого ввізного мита за правилами статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф».

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 50 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

На виконання частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України та пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі Наказ № 618). Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Пунктом 1 розділу ІІI Наказу № 618 визначено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Згідно із пунктом 5 розділу ІІІ Наказу № 618, супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу митних платежів митного органу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу, відповідно до пункту 6 розділу ІІI Наказу № 618, на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Як вбачається наведених норм Наказу № 618, направлення висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів заявнику - суб'єкту господарської діяльності цим наказом не передбачено. Внаслідок чого позовні вимоги в частині щодо зобовязання відповідача надати висновок, адресований позивачу про надмірно сплачені платежі до бюджету задоволенню не підлягають.

Згідно із пунктом 9 розділу ІІІ Порядку, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Як свідчать матеріали справи, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, розміщених в режимі «Імпорт 40», визначеної всупереч положенням чинного законодавства, про що свідчить відмітка митного органу на вантажній митній декларації № 700000005/9005559 від 4 червня 2009 року (арк. справи 23, 24).

Надмірно сплачене державне мито складає 5124 грн. 66 коп., надмірно сплачений податок на додану вартість 11274 грн. 26 коп., всього - 16398 грн. 92 коп.

За таких обставин, вимоги про зобовязання митного органу надати висновок про повернення надмірно сплачених платежів до бюджету та про зобовязання Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути з державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 16398 грн. 92 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій Східної митниці щодо відмови в оформленні у митний режим переробки та визначення сум, сплачених за вантажною митною декларацією № 700000005/9/005559 від 4 червня 2009 року (додаток 2), державного мита 5124 грн. 66 коп., податку на додану вартість 11274 грн. 26 коп., разом 16398 грн. 92 коп. такими, що надмірно сплачені до бюджету, зобовязання відповідача надати висновок, адресований Головному управлінню державного казначейства України у Донецькій області та Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» про надмірно сплачені платежі до бюджету та зобовязання, які підлягають поверненню позивачу; зобовязання Головне управління державного казначейства України у Донецькій повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» з державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 16398 грн. 92 коп. задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Східної митниці щодо відмови в оформленні у митний режим переробки та визначення сум, сплачених за вантажною митною декларацією № 700000005/9/005559 від 4 червня 2009 року (додаток 2), державного мита 5124 грн. 66 коп., податку на додану вартість 11274 грн. 26 коп., разом 16398 грн. 92 коп. такими, що надмірно сплачені до бюджету.

Зобовязати відповідача Східну митницю надати висновок, адресований Головному управлінню державного казначейства України у Донецькій області про надмірно сплачені платежі до бюджету та зобовязання, які підлягають поверненню позивачу.

Зобовязати Головне управління державного казначейства України у Донецькій повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш» з державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 16398 грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 2 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 4 серпня 2010 року.

Суддя Абдукадирова К.Е.