Постанова № 10898685, 09.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2010 р. справа № 2а-10646/08/0570

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17,

час прийняття постанови: 12.37 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Могильницького М.С.

при секретарі Фенделєвій В.Є.,

за участю:

представників позивача Галан І.В., Парінової Л.А.,

представників відповідача Полторацької Т.В., Сбоєвої Т.І., Щербини Ю.В., Семенченка Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопласт»до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222341/0 від 12.05.2008 частково на суму 1187825 грн., у тому числі за основним платежем 662000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 525825 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ізопласт», звернулося до суду з позовом до Слов'янської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2008 року № 0001222341/0.

26.06.2008 року позивачем суду надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001222341/0 від 12.05.2008 частково на суму 1187825 грн., у тому числі за основним платежем 662000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 525825 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач дійсно поніс витрати з отримання векселів станом на 01.10.2006 року на загальну суму 2998000 грн. (залишкове сальдо по Дт рахунку 341 на вказаний період часу складало саме вказану суму. Втім, відповідачем було проігноровано зазначений факт. Ці обставини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що попередньою перевіркою було встановлено кінцеве сальдо по витратам, які понесені позивачем в результаті здійсненні операцій з цінними паперами, яке станом на 01.10.2006 року склало 350000 грн. Ці обставини підтверджуються додатком №7 до акту перевірки від 26.02.2007року. З урахуванням зазначених доводів відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача під час розгляду справи надали пояснення, які збігаються з доводами, викладеними у позовні заяві. Представники відповідача підтримали заперечення проти позову, позиція по яких співпадає з тією, яка викладена у письмових запереченнях, що містяться в матеріалах справи.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Розглянувши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

На підставі направлення №000301 від 29.02.2008 року Слов'янською обєднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку додержання податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопласт». За результатами перевірки складений акт №2539/23-3-30013244 від 21.04.2008 року. Період, який охоплений перевіркою, складає з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року. За наслідками перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення 0001222341/0 від 12.05.2008 року, яким встановлено порушення вимог п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу донарахована сума податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та організацій у розмірі 1190348,9 грн., у тому числі за основним платежем 662000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 528348,9 грн.

Підставою для донарахування податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій стало не включення позивачем до складу валових доходів суму від операцій з цінним паперами (векселями). Внаслідок цих дій позивачем занижено загальну суму валового доходу у розмірі 248000 грн. у 2006 році, 2400000 грн. у 2007 році. Висновок відповідача в акті перевірки ґрунтується на тому, що позивач не заповнював рядок 01.4 декларації з податку на прибуток, а також додаток до декларації К3 за 2006 та 2007 роки.

Судом встановлено, що за наслідками попередньої документальної перевірки позивача з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства, яка оформлена актом №903/23-3-30013244 від 26.02.2007 року аналіз використання вексельних схем розрахунків наведено у додатку №7 до зазначеного акту перевірки. У відповідності із вказаним додатком сума, за яку отримано (придбано) векселів з боку ТОВ «Ізопласт», складала 350000 грн. Ця інформація була сформована станом на момент проведення попередньої перевірки за період з 01.10.2005 року по 30.092006 року. Крім того, з урахуванням інформації, яка міститься в зазначеному додатку №7 до акту перевірки №903/23-3-30013244 від 26.02.2007, позивачем у серпні 2006 року передані векселі емісії Державного підприємства «Центр»Мінпаливенерго на загальну суму 2930900 грн. у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «УкрДонПром»(вказане підприємство знято з ЄДРПОУ у звязку з визнанням його банкрутом 15.01.2007 року). Тобто зазначена сума була задекларована позивачем у декларації з податку на прибуток як дохід у відповідності з вимогами п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Витратами в контексті додатка №7 до попереднього акту перевірки від операцій з цінними паперами є сума у 350000 грн., на яку отримані три векселі емісії Служби МТЗ ЮЗЖД та ДП «Укрзалізничпостач».

Судом також встановлено, що позивачем не заповнювався рядок 01.4 декларації з податку на прибуток, а також додаток до декларації К3 за 2006 та 2007 роки. Ці обставини сторонами не заперечувалися та з огляду на вимоги ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вважаються судом доведеними.

Крім того, встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ізопласт»передавалися векселі в рахунок погашення заборгованості по отриманим товарно-матеріальним цінностям, емітентом яких було Державне підприємство «Центр»Мінпаливенерго. Так, векселі були передані на адресу:

-ТОВ «Національний торговельний союз»- у кількості 72 шт. на суму 360000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 31.10.2006 року;

-ТОВ «Національний торговельний союз»- у кількості 30 шт. на суму 238000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 31.12.2006 року (зазначене підприємство ліквідовано за рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2007 року);

-ТОВ «УС Фенікс»- у кількості 59 шт. на суму 915000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 31.01.2007 року (зазначене підприємство ліквідовано за рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2007 року);

-ТОВ «Вердер»- у кількості 179 шт. на суму 1485000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 30.11.2007 року (зазначене підприємство ліквідовано за рішенням господарського суду Донецької області від 26.12.2007 року.

У відповідності із ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

На підставі вимог п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

У відповідності з п.п. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Підпунктом 7.6.4 пункту 7.6. ст. 7 Закону під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під час розгляду справи представниками позивача наводилася аргументація того, що не можна віднести до операцій з цінними паперами погашення заборгованості ТОВ «Ізопласт»перед іншими особами шляхом передачі векселів не власної емісії в рахунок погашення такої заборгованості. Отже, під час здійснення операцій, які були наведені вище, не можна застосовувати п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону, оскільки векселі в даному випадку виступають розрахунковими документами, а не товаром. Втім, суд не може прийняти таку аргументацію як таку, яка є обґрунтованою та такою, що будується на вимогах чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що цінний папір - це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери. Пунктом "д" частини п'ятої статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселі визначені як вид цінних паперів. Отже, відповідно до норм податкового та цивільного законодавства векселі розглядаються, насамперед, як цінні папери. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Отже, видача векселя власної емісії, передача векселя, раніше емітованого третьою особою, не є формою грошових розрахунків за придбані платником податку товари та послуги. Це випливає з абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого векселі для цілей оподаткування не вважаються засобом платежу. Зазначена норма податкового законодавства є переважною для застосування під час визначення правил оподаткування порівняно з нормами інших галузей законодавства, зокрема фінансового та банківського.

У свою чергу, господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Цієї позиції притримується Вищий адміністративний суд України, який висловив її у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року. За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.

На підтвердження даного висновку суду виступає також відповідь ДП «Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі», у відповідності з якою зазначене підприємство, векселі якого використовувалися при погашенні заборгованості позивача перед третіми особами, ніколи не мало договірних взаємовідносин з ТОВ Ізопласт»(т.2, а.с.86).

Таким чином, суд з огляду на вимоги ст. 71 КАС України бере до уваги ту обставину, що підприємство не декларувало ані в декларації з податку на прибуток підприємств за період 2006-2007 років у рядку 01.4, ані в додатку К3 до вказаної декларації операції з цінним паперами, витрати по яким воно надало документи суду та експерту вже під час розгляду справи. Крім того, безпосередньо самим директором позивача, а також його головним бухгалтером підписаний додаток №7 до акту №903/23-3-30013244 від 26.02.2007 без будь-яких зауважень.

Суд не приймає до уваги ті документи, які свідчать про понесені витрати під час здійснення операцій з векселями, та які не були надані органам державної податкової служби ані під час проведення попередньої планової документальної перевірки, оформленої актом №903/23-3-30013244 від 26.02.2007 року, ані під час проведеної планової документальної перевірки, оформленої актом №2539/23-3-30013244 від 21.04.2008 року, з огляду на наступне.

Так, Верховним Судом України визнається недостатнім саме лише документальне підтвердження здійснення певних господарських операцій та зроблено висновок про необхідність аналізу обставин фактичного здійснення цих операцій, а також можливості доведення їх існування під час проведення документальних перевірок, проведених органами державної податкової служби України. З огляду на це суд дійшов висновку про те, що були відсутні будь-які перешкоди для надання цих документів як під час проведення попередньої перевірки позивача, а також під час проведення документальної перевірки, наслідком якої стало винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, Вищим адміністративним судом України у названій вище довідці зазначається, що обмеження процесу доказування у відповідній категорії спорів лише аналізом документальних доказів створює передумови для зловживання з боку недобросовісних платників податку. Зокрема, не виключається штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на певні податкові результати, необхідні такому платнику податків.

Висновок суду про неможливість врахування зазначених вище документів щодо понесення позивачем витрат з отримання зазначених вище векселів емісії ДП «Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі»підтверджується також листом нотаріуса до зазначеного підприємства від 03.01.2006 року з попередженням про вчинення протесту щодо несплати зазначених векселів. За таких обставин позивач вже після зазначеної дати та передачі векселів для вчинення протесту нотаріуса використовує їх у розрахунках з третіми особами (ТОВ «Національний торговельний союз», ТОВ «УС Фенікс», ТОВ «Вердер»тощо).

Судом приймається висновок експерта з розрахунку документального оформлення операцій з векселями з боку позивача. Втім, судом зазначається, що висновки експерта про документальне не підтвердження висновків Словянської обєднаної податкової інспекції судом не беруться до уваги, оскільки ті документи, які зазначені експертом у висновку, а саме документи, які підтверджують понесення витрат з боку позивача під час здійснення операцій з векселями у період до 01.10.2006 року, не можуть бути судом взяті до уваги як докази з огляду на встановлені вище обставини, а також на вимоги ст. 70 КАС України. Зазначений висновок суду, окрім іншого, будується на вимогах ч. 5 ст. 82 та ч. 2 ст. 86 КАС України. Судом також зазначається, що висновок експерта не ставиться судом під сумнів як такий, який має окремі недоліки, оскільки експертом досліджувалися певні документи, які судом не взяті до уваги як докази з огляду на вимоги чинного КАС України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопласт»до Словянської обєднаної податкової інспекції.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 103, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопласт»до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222341/0 від 12.05.2008 частково на суму 1187825 грн., у тому числі за основним платежем 662000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 525825 грн. відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 09 серпня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 14 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Могильницький М.С.