Постанова № 10898579, 19.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 р. справа № 2а-19814/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

Донецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Малій С.Ю.,

за участю:

представника позивача Сергієнка О.Г.

представника Східної митниці Кононенко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій” до Східної митниці про визнання дій такими, що суперечать Митному кодексу України та Конституції України, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20565 від 21.07.2010, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000895/1 від 21.07.2010

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Меркурій” звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної митниці про визнання дій такими, що суперечать Митному кодексу України та Конституції України, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20565 від 21.07.2010, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000895/1 від 21.07.2010.

В обґрунтування позову зазначило, що 20.07.2010 декларантом ТОВ „Меркурій” було заявлено до митного оформлення нефрас П1-63/75 у кількості 19,78 тн., товар, що надійшов згідно Контракту № ТТ-0032/10 від 24.02.2010, фактурна вартість якого склала 13846 доларів США. У митному оформленні вищезазначеного товару було відмовлено карткою відмови № 700000006/0/20565 від 21.07.2010. Вимога коригування митної вартості товару згідно рішення № 700000006/2010/000895/1 від 21.07.2010. Позивач зазначає, що для підтвердження митної вартості декларантом було надано контракт, за яким надійшов товар та товарно супровідна документація (інвойс, товарно транспортна накладна, паспорт якості, а тому вважає, що ціна товару була підтверджена, є обєктивною та підлягає обчисленню.

Позивач вважає, що відмовляючи у митному оформленні товару за ціною, визначеною у митній декларації, відповідачем порушені вимоги Митного кодексу України та Конституції України, а посилання на Постанову КМУ № 1766 не доводить законності дій Відповідача.

Позивач стверджує, що жодне положення Митного кодексу України не покладене в основу вимоги додаткових документів та коригування митної вартості. Оскільки, на думку позивача, не встановлені ті обставини, які передбачено ст. 266 МКУ, унеможливлюють визначення митної вартості за 1 методом згідно положень ст. 267 МК України, відмова у використанні 1 методу протиправна. Позивач зазначає, що відповідач відмовив у митному оформленні товарів за 1 методом на підставі Постанови КМУ № 1766, а не на підставі закону, всупереч ст. 19 Конституції України. з огляду на викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач не погодився з адміністративним позовом та надав письмові заперечення, де зазначив, що контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються з Україну покладена на митні органи України та здійснюється відповідно до ст. 41 МК України шляхом перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766, а також шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів. Зокрема, зазначає Відповідач, право митного органу використовувати під час контролю митної вартості таке джерело інформації як цінова база даних ЄАІС ДМСУ визначено наказом Держмитслужби від 24.06.2009 № 602 (зареєстрований в Мінюсті України 21.07.2009 за № 669/16685).

Відповідач, посилаючись на приписи Митного кодексу України та Порядку, вказує, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не надано в установлений законодавством 10-денний строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до ст. 265 МК України та п. 14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі відомостей, згідно із законодавством.

Відповідач зазначає, що Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230 декларантові дано право, за можливості обґрунтувати заявлену митну вартість, здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити (в тому числі шляхом надання необхідних підтверджуючих документів) протягом 90 днів заявлену митну вартість. Таким правом позивач не скористався. Відповідач також вказує на неможливість послідовного застосування методів визначення митної вартості відповідно до ст. 267 273 МК України з огляду на відсутність інформації або взагалі неможливості застосування певних методів, а тому митна вартість товарів, що імпортувалися Позивачем на Україну була визначена на підставі 6 методу.

Відповідач зазначає, що в спірному випадку декларантом позивача не надано жодного з запитаних митницею додаткових документів в обґрунтування заниження заявленої митної вартості, що і призвело до її коригування в порядку, визначеному нормативними документами. З урахування викладеного, Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник Відповідача заперечувала проти позовних вимог, просила відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон.

Суд, заслухавши пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 21955737.

24.02.2010 між „ТНК Трейд Лімітед” м. Нікосія, Кіпр (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) був укладений Договір № ТТ 0032/10 відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець придбаває на умовах доставки, обумовлених Сторонами та відповідно до „Інкотермс 2000” з урахуванням останніх змін та доповнень, пропан бутанову суміш, бутан бутиленову фракцію, стандартний бутан, ізобутан, технічний бутан, захисний віск, парафін П2, парафін нафтовий сірниковий НС, пропан пропиленову фракцію, скраплений газ по ціні, в кількості та на умовах доставки, обумовлених Сторонами в додатку до даного Договору і відповідно до стандартів якості, закріплених в даному Договорі. (а.с. 8-15)

Відповідно до Доповнення від 01.07.2010 № 4 до Договору № ТТ 0032/10 від 24.02.2010 „ТНК Трейд Лімітед” м. Нікосія, Кіпр (Продавець) продає, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (Покупець) придбаває Нефрас П1-63/75 виробництва ЗАТ „РНПК” на умовах FCA (а.с. 16) Відповідно до п. 1.2 Доповнення від 01.7.10 № 4 вартість товару складає 15400 доларів США. Товар буде поставлено з нафтового заводу в період з 05.07.2010 по 31.07.2010 включно (п. 3.1 Доповнення). Ціна товару, за даним Доповненням зазначається в доларах США за метричну тону і складає 700 доларів США. (п. 4.1 Доповнення)

Відповідно до положень ст. 1 МК України митною декларацією є письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Відповідно до наданої декларації митної вартості від 20.07.2010 року до вищевказаної ВМД визначені ціна договору 109373,71 грн. (ряд. 11(а)), витрати на транспортування 8000 грн. із розрахунку курсу долару 7,8993 грн. (а.с. 22-23)

Східною митницею були витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» додаткові документи, а саме: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контракт про поставку товарів, митна вартість яких визначається); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязані з виконанням умов договору; каталоги, прейскуранти, прайс листи фірми виробника товару; інформація зовнішньоторговельних та брокерських організацій про вартість товару або сировини; калькуляція фірми виробника товару; копія ВМД країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій» зазначено про відсутність можливості подати такі документи на виконання п. 11 Порядку та надання всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, про що зазначено у Декларації митної вартості.

21.07.2010 Східною митницею прийняте спірне рішенням про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000895/1 (а.с. 27-28)

Відповідно до наведеного рішення визначена митна ціна угоди щодо раніше оформлених ідентичних та подібних товарів у валюті у сумі 21164,6 доларів США та ціна за одиницю товару 1,0700 доларів США. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати четвертий та пятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ

21.07.2010 року Позивачу видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20565 (а.с. 25-26)

Згідно з такою карткою відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею у відповідному рішенні, зазначеному вище.

Відповідно до статті 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

З урахуванням вимог ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

З урахуванням вищезазначених положень позивачем до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари, додані витрати на транспортування таких товарів до місця їх ввезення на митну територію України.

До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню:

а) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

б) витрати на транспортування після ввезення;

в) податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідач посилається на аналіз цінової інформації товарів, ввезених у цей період іншими суб'єктами господарювання на територію України.

Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобовязаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Східною митницею зазначається про неподання позивачем повного переліку документів, передбачених саме п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Зазначена обставина також не оспорюється Позивачем.

Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 року, на вимогу митного органу декларантом подаються й інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення, подання яких визначено законодавством України.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

На законну вимогу митниці позивач додаткових документів не надав.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» при явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі цін на ідентичні товари та інші предмети, цін на подібні товари та інші предмети, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Так, під час здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення митної вартості із застосуванням положень 265 Митного кодексу України посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та сировини.

Стаття 88 Митного кодексу України зобовязує декларанта надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур.

З урахуванням положень п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документів становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, та за мотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовжено.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару посадовою особою відповідача на адресу декларанта позивача надано пропозицію надати додаткові документи згідно вимог п.п. 8 та 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, про що декларант був повідомлений належним чином.

Позивач відмовився від надання додаткових документів за п. 11 Постанови КМУ № 1766, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Разом із первинним документами, в обґрунтування митної вартості товару, що декларувався, Позивачем надана тільки ВМД № 10112030/160710/0001061 (як зазначив представник позивача у судовому засіданні ВМД країни експортера) де відправником значиться ВАТ „ТНК-ВР Холдинг с. Уват, Росія, графа 2 ВМД, покупцем ТОВ „Меркурій” (а.с. 21) Подібні відомості вказані також у товарно транспортній накладній міжнародного зразка СМR А № 030120 (а.с. 24) Проте, відповідно до Договору ТТ 00342/10 від 24.02.10 продавцем товару значиться „ТНК Трейд Лімітед” м. Нікосія, Кіпр, при цьому в п. 1.2 Договору № ТТ 0032/10 вказано вичерпний перелік відправників товару, серед яких ВАТ „ТНК-ВР Холдинг с. Уват, Росія не значиться. В Доповненні № 4 від 01.07.2010 до Договору № ТТ 0032/10 також постачальником товару ВАТ „ТНК-ВР Холдинг с. Уват, Росія не вказано, між тим, відповідно до п. 5 Доповнення, крім обумовлених, всі інші строки та умови Договору № ТТ-0032/10 від 24.02.2010 залишаються в силі і підлягають виконанню Сторонами.

З урахуванням цього, відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовляється від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Отже, як випливає з приписів зазначених вище правових норм, митний орган має право вимагати, а декларант зобовязаний надати необхідні додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Необхідність надання додаткових документів була обумовлена тим, що між постачальником на адресу позивача було підприємство, яке не є виробником зазначеної продукції, і проти цього представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

Пунктом 2.5 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 N 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 969/8290, визначено, що з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Таким чином, факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.

22.07.2010 ТОВ „Меркурій” самостійно було подано ВМД № 700000012/2010/009476 відповідно до якої задекларовано товар Нефрас П1-63/75 із скоригованою ціною 167143,2 грн. (а.с. 19)

Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230 (зареєстровано в Мінюсті України 27.03.2008 за № 259/14950) цей Порядок визначає механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N 1766.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що випуск у вільний обіг товарів у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості таких товарів або незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, може бути здійснений на підставі письмового звернення декларанта до митного органу з відповідним проханням. Згідно п. 13 Порядку декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. Пунктом 14 Порядку визначено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень, наданих представником Позивача у судовому засіданні, ані Декларант, ані ТОВ „Меркурій” не виявили бажання скористатися правом випуску товару у вільний обіг з метою подальшого надання документів задля підтвердження первинної заявленої митної вартості товарів, а також не прийняли інших заходів спрямованих на надання додаткових документів, що в свою чергу свідчить про погодження із митною вартістю товару, визначеною митним органом у спірному рішенні № 700000006/2010/000895/1 від 21.07.2010. Більш того, як зазначалося раніше, Позивачем було подано нову ВМД № 700000012/2010/009476 відповідно до якої задекларовано товар Нефрас П1-63/75 із скоригованою ціною 167143,2 грн.

Суд не погоджує також позицію Позивача стосовно неможливості застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 з огляду на наступне. Відповідно до ст. 7 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України. Отже, постанова КМУ № 1766 від 20.12.2006, як і інші нормативно правові акти (накази Держмитслужби, прийняті відповідно до вимог законодавства та зареєстровані в Мінюсті Україні) підлягають обовязковому застосуванню і виконанню як з боку посадових осіб митних органів так і з боку декларанта.

Посилання представника позивача на те, що дії Східної митниці суперечать чинному законодавству, зокрема ст.ст. 40, 264, 266, 267 Митного кодексу України, ст.ст. 19,62 Конституції України судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не доведені жодним належним та допустимим доказом з огляду на вимоги ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому суд вважає вимоги позивача такими, що є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Меркурій” до Східної митниці про визнання дій такими, що суперечать Митному кодексу України та Конституції України, визнання недійсною картки відмови № 700000006/0/20565 від 21.07.2010, скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000895/1 від 21.07.2010 відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 19 серпня 2010 року

Повний текст постанови виготовлений 24 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.