Рішення № 108984991, 13.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2023справа №910/10681/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10681/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» (вул. Павлівська, буд. 29, кім. 23А, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 31306998)

до приватного підприємства «Світова Музика» (вул. Сабурова, буд. 16, кв. 119, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код 40075815) та

общества с ограниченной ответственностью «ОЛЛ Мьюзик Паблишинг» (товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛ Мьюзік Паблішинг»; с. Буньково, міський округ Істра, Московська область, російська федерація, 143500; основний реєстраційний номер 1087746444895)

про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав,

за участю представників:

позивача - Солімчука О.І. (ордер від 04.07.2022 серія ВК №1047041);

відповідача-1 - Неволіної А.Ю. (довіреність від 18.08.2022 №б/н);

відповідача-2 - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» (далі - Телерадіокомпанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 (далі - Додаткова угода) до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав (далі - Договір), укладеного приватним підприємством «Світова Музика» (далі - Підприємство) та обществом с ограниченной ответственностью «ОЛЛ Мьюзик Паблишинг» (товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЛ Мьюзік Паблішинг», далі - Товариство).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 01.01.2016 Підприємством (ліцензіат) і Товариством (ліцензіар) було укладено Договір, за умовами якого ліцензіар передає ліцензіату на територію та на строк дії Договору виключні майнові авторські права на всі твори, що належать до каталогу «ОЛЛ Мьюзік Паблішинг» (Каталог), що є частиною Договору; права, що належать ліцензіару на території країн СНД, що передаються згідно з Договором, є право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання творів такими способами: публічного сповіщення, включаючи повторне публічне сповіщення та будь-яку ретрансляцію; публічного виконання; публічного показу; прокату і т.д.; поширення шляхом продажу або іншого відчуження через будь-які види зв`язку, включаючи мобільний та Інтернет; відтворення та розповсюдження шляхом продажу чи іншого відчуження творів у механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення (пункт 1.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.02.2020); відповідачами неодноразово було укладено додаткові угоди до Договору, зокрема, додаткову угоду від 01.02.2020, якою було внесено зміни до пунктів 1.1, 1.3 і 2.6 Договору та змінено назву Договору з «на передачу в управление имущественных прав на объекты авторских прав» на «про передачу имущественных прав на объекты авторских прав»; позивач зазначає, що Підприємство на момент укладення Договору: не було організацією колективного управління і не могло набути такого статусу в силу своєї організаційної форми (приватне підприємство створюється саме з метою отримання прибутку); не набуло будь-яких прав на будь-які твори за Договором, адже вони передавалися йому в управління; не мало будь-яких правових підстав для отримання винагороди за використання творів з каталогу «ОЛЛ Мьюзік Паблішинг»; виходячи зі змісту Договору та додаткової угоди від 01.02.2020 відповідачі здійснили виключно підміну назви Договору та його предмету без зміни істотних умов Договору; додаткова угода від 01.02.2020 за своїм змістом не була направлена на набуття Підприємством майнових прав на твори, про що свідчить здійснення відрахувань на користь Товариства, що підтверджує ліцензійний характер правовідносин відповідачів.

2. Стислий виклад заперечень відповідача-1

19.10.2022 Підприємство подало суду відзив на позов, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог, оскільки: позивач не є стороною спірного правочину або особою, на користь якої чи в інтересах якої такий правочин був вчинений; Телерадіокомпанією не доведено неправомірного впливу на своє майно у зв`язку з укладенням відповідачами спірного договору; порушення частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в укладенні відповідачами спірного правочину не знаходить свого підтвердження ні з позиції його тлумачення, ані з позиції правозастосування; оскільки виконання спірного правочину на момент його вчинення не передбачало отримання жодних дозволів чи ліцензій, то положення частини першої статті 227 ЦК України до спірних правовідносин застосовуватися не може; твердження позивача про відсутність у відповідача-2 на момент вчинення спірного правочину виключних майнових прав на території України є неправильним, зробленим виключно з тлумачення умов Додаткової угоди, оскільки листом від 23.04.2021 Товариство підтверджує факт укладення з відповідачем-1 Договору та Додаткової угоди до нього, а станом на 01.02.2020 виключні майнові авторські права на твори, які були передані відповідачу-1 на підставі додаткової угоди, належали відповідачу-2 як на території України, так і на території країн СНД.

3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив

13.12.2022 позивач подав суду відповідь на відзив відповідаач-1, в якій просив суд не брати до уваги в якості доказу відзив на позовну заяву та фактично виклав доводи позовної заяви.

4. Стислий виклад заперечень відповідача-1 на відповідь на відзив

Відповідач-1 02.01.2023 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що: позивач не довів факту порушення, невизнання чи оспорювання свого права або законного інтересу, пов`язаного з укладенням та виконанням відповідачами спірного правочину; подання позову спрямоване на уникнення відповідальності за порушення позивачем авторського права відповідача-1, що підтверджується заявами позивача у тексті позовної заяви, такі дії Телерадіокомпанія є зловживанням права на звернення до суду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); всі зауваження позивача щодо спірного правочину (про відсутність авторських прав у відповідачів, про те, що спірний правочин є ліцензійним договором, про відсутність умови щодо ціни тощо) відповідно до закону не є підставою визнавати такий правочин недійсним.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.11.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2022 підготовче засідання відкладено на 16.01.2023.

16.01.2023 позивач та відповідач-1 подали суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2023.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився.

Так, листом від 04.09.2022 №71/17-500-67127 щодо надання інформації про можливість вручення судових документів на території російської федерації Міністерство закордонних справ України повідомило таке:

- через повномасштабну агресію російської федерації проти України дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, а всіх співробітників закордонних дипломатичних установ України евакуйовано з території держави-агресора;

- з огляду на зазначене наразі унеможливлено надання органами дипломатичної служби України сприяння щодо передачі судових документів російській стороні;

- згідно зі статтею 63 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року розрив дипломатичних або консульських відносин між учасниками договору не впливає на правові відносини, встановлені між ними договором, за винятком випадків, коли наявність дипломатичних або консульських відносин потрібна для виконання договору;

- відповідно до законодавства України центральним органом, відповідальним за виконання до міжнародних договорів України у сфері правових відносин і правової допомоги у цивільних справах, є Міністерство юстиції України. Застосування положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року регулюється, зокрема, Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання виконання судових рішень, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.07.2008 за №573/15264;

- у зв`язку з викладеним рекомендуємо звернутися до Міністерства юстиції України для отримання роз`яснень щодо можливості вручення судових документів резиденту російської федерації на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 повідомило про те, що статтею 8 Конвенції 1965 року передбачено, що кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів; згідно з застереженням російської федерації до статті 8 Конвенції «дипломатичним та консульським агентам іноземних Держав не дозволяється здійснювати вручення документів на території російської федерації, крім випадків, коли документ підлягає врученню громадянину Держави походження цих документів».

Відтак, оскільки наразі дипломатичні відносини України і російської федерації розірвано, то можливості вручити документи суду на території держави агресора не вбачається за можливе, а тому суд розміщував інформацію для Товариства щодо розгляду даного спору на офіційному вебпорталі судової влади України, докази чого долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2023 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.02.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

01.01.2016 Підприємством (ліцензіат) і Товариством (ліцензіар; м. Москва, Російська Федерація) укладено договір про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав №01/2016Л (далі - Договір №01/2016Л), за умовами якої:

- «Твір» - музичний твір з текстом або без тексту, авторські права на які охороняються відповідно до законодавства Російської Федерації та України;

- «Відтворення творів» (використання творів в механічному записі, «Механічні права») - виготовлення одного або більше примірників Твору або його частини - в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у формі звуко- і відеозапису на матеріальних носіях, а також запис для тимчасового або постійного зберігання в електронній (або цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер;

- «Автор» - фізична особа, творчою працею якої створено твір;

- «Видавець» - володар прав на Твори, які віднесено до Каталогу на Території;

- «Каталог» - перелік всіх Творів, виключні майнові права на використання яких передаються за Договором №01/2016Л;

- «Територія» - територія України;

- «Користувачі» - будь-які юридичні і фізичні особи, які використовують Твори, шляхом публічного сповіщення, відтворення, розповсюдження та іншими способами, зазначеними у предметі Договору №01/2016Л;

- ліцензіар і ліцензіат дійшли згоди про те, що під трактуванням всіх використаних у Договорі №01/2016Л спеціальних термінів, а саме таких, як «Публічне мовлення» (сповіщення до загального відома), публічне виконання, публічний показ та інше, будуть розумітися визначення відповідно до законодавства України, законодавства Російської Федерації та норм міжнародного права (преамбула Договору №01/2016Л);

- ліцензіар передає ліцензіату на Територію та на строк дії Договору №01/2016Л виключні майнові авторські права на всі Твори, які віднесено до каталогу Товариства (Каталог), що є частиною Договору №01/2016Л; права, що належать ліцензіару на території країн СНД, що передаються відповідно до Договору №01/2016Л, є право використовувати, а також дозволяти або забороняти використання Творів такими способами: публічного сповіщення, включаючи повторне публічне сповіщення і будь-яку ретрансляцію; публічного використання; публічного показу, прокату і т.д.; поширення шляхом продажу або іншого відчуження творів у механічному записі на будь-яких видах носіїв; використання творів у складі програм телебачення (пункт 1.1 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);

- попереднього узгодження з ліцензіаром умов використання на території в кожному окремому випадку вимагає управління такими видами використання прав, переданих відповідно до пункту 1.1 Договору №01/2016Л: використання Творів в складі аудіовізуальних творів (права на синхронізацію); будь-яка зміна творів (створення похідних творів (кавер-версій), реміксів, караоке, переказів тощо) (пункт 1.2 Договору №01/2016Л);

- ліцензіар передає ліцензіату право укладати на Території договори з юридичними і фізичними особами - користувачами Каталогу, зазначеними у пунктах 1.1 і 1.2 Договору №01/2016Л способами, і право збирати на користь ліцензіара покладене за вказані види використання винагороду (роялті); ставки роялті за дозволами, що видаються безпосередньо ліцензіатом Користувачам, підлягають узгодженню з ліцензіаром шляхом повідомлення або укладення додаткової угоди (пункт 1.3 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);

- з метою забезпечення прав ліцензіара ліцензіат може укладати договори про взаємне представництво інтересів з іншими підприємствами і організаціями на Території і отримувати від них винагороду на користь ліцензіара за види використання прав, зазначені у Договорі (пункт 1.4 Договору №01/2016Л);

- за попередньою згодою ліцензіара ліцензіат має право укладати договори, що передбачають надання прав на видачу дозволів та збір винагороди за використання Творів з Каталогу (пункт 1.5 Договору №01/2016Л);

- ліцензіар гарантує, що: він дійсно є власником майнових авторських прав на всі Твори з Каталогу; підписання Договору №01/2016Л сторонами не порушує прав третіх осіб (пункт 2.1 Договору №01/2016Л);

- ліцензіар зобов`язується: надати ліцензіату для використання відповідно до Договору №01/2016Л Каталог Творів, при необхідності ліцензіат має право виводити на друк той чи інший фрагмент Каталогу; надавати в необхідних випадках за письмовим запитом ліцензіата додаткову інформацію щодо своїх прав на Твори (пункт 2.2 Договору №01/2016Л);

- захист прав ліцензіата, що виникли у нього на підставі Договору №01/2016Л, здійснюється від імені ліцензіата на особистий його розсуд, що включає право пред`являти претензії та позови, звертатися до суду та інших компетентних органів, захищати свої права і законні інтереси в іншій незаборонений законом спосіб (пункт 2.6 Договору №01/2016Л в редакції додаткової угоди від 01.02.2020);

- за умовами придбання ліцензіаром прав на Каталог на Території - ліцензіат має право витребувати у користувачів, а також організацій, з управління правами на колективній основі винагороду, зібрану і не перераховану ліцензіару за використання Творів з Каталогу на Території за попередні періоди (пункт 4.1 Договору №01/2016Л);

- права за Договором №01/2016Л передаються на строк його дії, а саме: з моменту підписання до 31.12.2016; за взаємною згодою сторін дію Договору №01/2016Л може бути продовжено, про що складається окремий додаток (пункт 7.1 Договору №01/2016Л).

Строк дії Договору №01/2016Л неодноразово продовжувався Підприємством і Товариством шляхом укладення додаткових угод, зокрема, від 01.01.2020 дію Договору №01/2016Л продовжено до 31.12.2021.

Згідно з додатковою угодою від 10.02.2020 до Договору №01/2016Л відповідно до умов пункту 1.3 Договору №01/2016Л сторони вирішили встановити мінімальний розмір роялті за надання ліцензіатом Користувачам дозволу на використання Творів з Каталогу ліцензіара способом публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення), публічного сповіщення (повторного публічного сповіщення) в ефір та/або будь-якої трансляції або ретрансляції на рівні 900 доларів США за одне таке використання; перерахунок у національній валюті здійснюється на підставі курсу НБУ на день видачі ліцензії або на день фактичного використання твору.

Разом з тим, за умовами Договору №01/2016Л Товариство передало Підприємству права, що належать Товариству, на території країн СНД.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною першою статті 1107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів:

1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Згідно з частинами першою - шостою статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов`язується вносити плату за використання об`єкта, якщо інше не встановлено договором.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об`єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Відповідно до частини першої статті 1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Частинами першою, другою і четвертою статті 1113 ЦК України передбачено, що за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб`єктом майнових прав на об`єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Предметом договору про передання майнових прав не можуть бути об`єкти і майнові права, яких не існувало на момент укладання договору.

Умови договору про передання майнових прав інтелектуальної власності на інший строк, ніж визначено законом, або що погіршують становище творця відповідного об`єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, чи обмежують право творця на створення інших об`єктів, є нікчемними.

Майнові права інтелектуальної власності переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено договором або законом.

На відміну від ліцензійного договору, договір про передання прав інтелектуальної власності спрямований на повну уступку майнових прав на твір, винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку чи інший об`єкт інтелектуальної власності, тому зміст договору про передання прав інтелектуальної власності передбачає безповоротне відчуження прав на об`єкт охорони.

Передання прав інтелектуальної власності шляхом їх уступки не обов`язково повинне охоплювати всю сукупність правомочностей, які їх складають. На відміну від інших видів правоволодіння, за моделлю власності, де тенденція до спрощення системи передання прав виражається у скороченні кількості правомочностей, які підлягають відчуженню, у праві інтелектуальної власності це питання вирішується більш ліберально. Так, допускається роздільне передання прав інтелектуальної власності залежно від території, строку відчуження та способу їх здійснення.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності передбачає безповоротне передання, тобто відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності іншій особі. Таким чином, особа, яка передала відповідні виключні права інтелектуальної власності за договором, перестає бути суб`єктом прав, що були передані.

Цей договір є правовою формою реалізації належних суб`єктові майнових прав на об`єкт інтелектуальної власності шляхом їх безповоротного відчуження іншій особі (набувачеві). Він спрямований на перехід майнових прав інтелектуальної власності від однієї особи до іншої з можливістю набувача як самому використовувати охоронювані майнові права, так і шляхом їх подальшого передання іншим суб`єктам.

У зв`язку з цим особа, якій передані виключні майнові права, стає правонаступником. На підставі договору про передання прав інтелектуальної власності до набувача переходять не лише права, а й обов`язки щодо об`єкта договору.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є двостороннім.

Першою стороною є особа, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності на певний об`єкт. Варто звернути увагу, що такою особою може бути не тільки творець (автор, винахідник тощо), а й інша юридична чи фізична особа, яка в установленому порядку набула виключних прав на об`єкт інтелектуальної власності (наприклад, спадкоємець автора). Другою стороною є особа, до якої переходять відповідні виключні майнові права інтелектуальної власності. Нею може бути як фізична, так і юридична особа.

За юридичною природою цей договір може бути як платним, так і безоплатним. Особою, що має виключні майнові права, є фізична або юридична особа, яка має авторські права, а у відповідних випадках також зареєструвала своє право на об`єкт інтелектуальної власності, має охоронний документ, що засвідчує її права, та внесена до відповідного державного реєстру як правоволоділець прав на об`єкт інтелектуальної власності. Правонаступниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

До істотних умов договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності належать: строк дії договору, способи використання твору, територія, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інші умови, щодо яких за вимогою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Основною істотною умовою є умова про об`єкт договору, тобто результат інтелектуальної, творчої діяльності, майнові права на який передаються за договором. Об`єкт договору має бути чітко визначений шляхом зазначення повної назви об`єкта інтелектуальної власності, фіксації номера патенту чи свідоцтва і дати його видачі.

Іншою істотною умовою договору про передання майнових прав інтелектуальної власності є умова про предмет.

Предметом договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є виключні майнові права на об`єкт права інтелектуальної власності. Такі права означають монополію суб`єкта права інтелектуальної власності на використання об`єкта цього права.

Під предметом цього договору слід розуміти сукупність майнових прав, які передаються. Ця умова є особливо важливою для договорів про передання майнових прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського та суміжних прав, адже згідно зі статтею 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права, не зазначені в договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Стосовно об`єктів промислової

власності при визначенні предмета достатньо вказівки про передання всіх майнових прав на обумовлений договором об`єкт.

Істотною умовою є також умова про ціну майнових прав інтелектуальної власності, що передаються за договором.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди визначається договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Така винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Хоча, як правило, оплата залежить від договірної моделі, обраної суб`єктами договірних відносин, і передбачає одноразове зустрічне задоволення за передані майнові права.

Строк дії у договорі про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не зазначається, оскільки передбачається, що права передаються безповоротно, тобто договір є безстроковим. Але, враховуючи специфіку деяких об`єктів договору про передання виключних майнових прав, наприклад, об`єктів авторського права і суміжних прав, строк його дії законодавчо обмежений строком дії самих прав інтелектуальної власності.

Згідно з частиною першою стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 227 ЦК України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

ВИСНОВКИ

Отже, з урахуванням наведеного, суд відзначає, що укладений відповідачами Договір №01/2016Л за своєю правовою природою є ліцензійним, і не може розцінюватися як договір про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав, як його трактує Підприємство.

Як на підставу порушення прав Телерадіокомпанії остання посилається на розгляд господарським судом міста Києва справи №910/3419/21 за позовом Підприємства до Телерадіокомпанії про стягнення 289 635,48 грн. Позовні вимоги у справі №910/3419/21 Підприємство обґрунтовує тим, що останнє на підставі Договору №01/2016Л (з урахуванням додаткових угод до нього) набуло майнові права на твори та є власником майнових прав на території України.

Наведену позицію позивача підтвердив його представник у судовому засіданні 13.02.2023.

Окрім того, позивач посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 зі справи №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19), згідно з якою позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), а також послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша.

Проте укладена відповідачами Додаткова угода до Договору №01/2016Л не змінює правової природи останнього, який є ліцензійним, і жодним чином не порушує права Телерадіокомпанії, а поданий позивачем позов фактично є запереченням проти позовних вимог Підприємства у справі №910/3419/21.

Слід зазначити, що наявність або відсутність у Підприємства прав здійснювати стягнення з Телерадіокомпанії на підставі Договору №01/2016Л має вирішувати суд в межах розгляду судом справи №910/3419/21, а тому в задоволенні позову у даній справі слід відмовити.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката позивача слід покласти на Телерадіокомпанію.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» (вул. Павлівська, буд. 29, кім. 23А, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 31306998) до приватного підприємства «Світова Музика» (вул. Сабурова, буд. 16, кв. 119, м. Київ, 02222; ідентифікаційний код 40075815) та общества с ограниченной ответственностью «ОЛЛ Мьюзик Паблишинг» (товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛ Мьюзік Паблішинг»; с. Буньково, міський округ Істра, Московська область, російська федерація, 143500; основний реєстраційний номер 1087746444895) про визнання недійсною додаткової угоди від 01.02.2020 до договору від 01.01.2016 №01/2016-Л про передачу майнових прав на об`єкти авторських прав.

2. Витрати зі сплати судового збору та послуг адвоката позивача покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Медіа Маркет» (вул. Павлівська, буд. 29, кім. 23А, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 31306998).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.02.2023.

Суддя Оксана Марченко