Рішення № 108984990, 15.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023Справа № 910/10848/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Інструмент"доАкціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 214536,31 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Інструмент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 214536,31 грн, з яких: 149533,27 грн основного боргу, 87,33 грн 0,1% річних, 64915,71 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ПВРЗ(ВМТПЗ-162/2021-ЮВ) від 29.11.2021 в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10848/22, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

15.11.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

29.11.2022 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 149533,27 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору та стягнути з відповідача на користь позивача 0,1% річних у розмірі 87,33 грн та 64915,71 грн інфляційних втрат.

29.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись серед іншого на те, що позивач, листом №1/4-22 від 05.04.2022 погодився на реструктуризацію заборгованості відповідача і надав бажаний графік погашення заборгованості, чим визнав неможливість своєчасного проведення відповідачем розрахунків за договором через обставини непереборної сили - збройної агресії російської федерації, внаслідок чого нарахування позивачем 0,1 % річних та інфляційних втрат у період з квітня по липень місяць 2022 року є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач можливістю подання відповіді на відзив відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.11.2021 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі директора філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Інструмент" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №ПВРЗ(ВМТПЗ-162/2021-ЮВ) (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, надалі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Найменування товару: свердла, корпуса лез, знімачі, ключ. Кількість і асортимент товару передбачається у специфікації №1, яка додається до даного договору (додаток №1). Виробник товару: "Iscar" LTD Ізраїль, Zps-frйzovaci nвstroje a.s.Чехія, King tony tools co., LTD (Тайвань). Рік виготовлення: 2021-2022 рік. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Вантажоодержувачем товару є філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця". Платником товару є Акціонерне товариство "Українська залізниця" або філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8).

Покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у специфікації №1 (додаток №1). Ціни в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна цього договору становить: 897507,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 149584,50 грн (п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору).

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору форма розрахунків: у безготівковій формі. Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної та при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах СРТ (відповідно до Інкотермс 2010). Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця (вул.Заводська, 5, смт.Панютине, м.Лозова, Харківська область) не пізніше 10 календарних днів з дня направлення рознарядки покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання, передбаченого п.5.1.2 договору. Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженими представниками видаткової накладної на товар, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п.п.5.1.1, 5.1.4 договору).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а постачальник - забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п.п.6.1, 6.1.1, 6.3, 6.3.1 договору).

Відповідно до п.7.3 договору сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 відсотка річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Згідно п.10.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання.

У додатку №1 до договору (специфікація №1) сторони погодили, що товаром, який поставляється, зокрема, є свердла, леза на загальну суму 897507,00 грн.

Відповідно до рознарядки покупця №01-06/9246 від 31.12.2021 останній просив постачальника поставити товар за договором на загальну суму 592773,24 грн.

Згідно видаткової накладної №444 від 31.12.2021 та товарно-транспортної накладної №129 від 31.12.2021 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на суму 592773,24 грн з ПДВ.

Також 31.12.2021 постачальником було виставлено для оплати покупцю рахунок №450 від 31.12.2021.

Податкову накладну №47 від 31.12.2021 було зареєстровано постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.01.2022, що підтверджується квитанцією №1 від 13.01.2022.

Листом №01-06/1995 від 04.04.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило постачальника про неможливість проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та пропонувало реструктурувати заборгованість шляхом погашення рівними частинами до 25% щомісячно.

Листом №1/4-22 від 05.04.2022 у відповідь на звернення покупця постачальник погодив реструктуризацію заборгованості за укладеним між сторонами договором на загальну суму 592773,24 грн, внаслідок чого покупець повинен був оплатити 148193,31 грн у квітні 2022 року, 148193,31 грн у травні 2022 року, 148193,31 грн у червні 2022 року, 148193,31 грн у квітні 2022 року.

08.08.2022 постачальник звернувся до покупця із претензією №3/08-22 про оплату заборгованості у розмірі 296386,62 грн за договором поставки №ПВРЗ(ВМТПЗ-162/2021-ЮВ) від 29.11.2021.

У відповіді на вказану претензію №01-06/4733 від 09.09.2022 покупець просив постачальника надати додатковий час для погашення зазначеної заборгованості.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений укладеним між сторонами правочином строк.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, а провадження у справі №910/10848/22 в частині стягнення основної заборгованості на суму 149533,27 грн підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем 31.12.2021 поставлено, а відповідачем - прийнято товар на загальну суму 592773,24 грн, що підтверджується відповідною видатковою накладною №444 від 31.12.2021, яка підписана та скріплена печатками обох сторін та товарно-транспортною накладною №129 від 31.12.2021, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної та при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар. У податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.

Податкову накладну №47 від 31.12.2021 було зареєстровано постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.01.2022, що підтверджується квитанцією №1 від 13.01.2022, а отже, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, святкових та вихідних днів, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав 18.03.2022.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа відповідача №01-06/1995 від 04.04.2022 та листа позивача №1/4-22 від 05.04.2022 між сторонами було погоджено інший строк розрахунків за отриманий відповідачем товар, а саме: реструктуризацію заборгованості за укладеним між сторонами договором на загальну суму 592773,24 грн, внаслідок чого покупець повинен був оплатити 148193,31 грн у квітні 2022 року, 148193,31 грн у травні 2022 року, 148193,31 грн у червні 2022 року, 148193,31 грн у квітні 2022 року.

Після звернення позивача з відповідним позовом до суду відповідачем погашено основний борг у розмірі 149533,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням відповідача від 17.11.2022.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів в загальному розмірі 149533,27 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/10848/22 в частині стягнення основного боргу на суму 149533,27 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Отже, станом на дату вирішення спору у справі №910/10848/22 по суті заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 87,33 грн 0,1% річних за період прострочення з 10.03.2022 по 14.10.2022 та 64915,71 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2022 року по вересень 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже вказувалось судом, згідно п.7.3 договору сторони відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 відсотка річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару, сторонами у договорі погоджено інший розмір процентів ніж встановлено ст.625 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення 0,1 відсотка річних від простроченої суми та інфляційних втрат є законними.

В той же час суд зауважує, що з 04.04.2022 сторонами було погоджено інший строк оплати товару відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у листуванні сторін.

Однак, у поданому позивачем до позовної заяви розрахунку 0,1% річних та інфляційних вказані обставини не враховані, період прострочення визначено невірно.

Суд зауважує, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення % річних та інфляційних втрат шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

З наведених підстав, позовні вимоги про стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 8 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму офіційному сайті в мережі Інтернет розмістила лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований всім кого це стосується, згідно якого на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Однак, належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати товару, відповідач не надав.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Інструмент" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягають задоволенню в частині стягнення 0,1% річних та інфляційних втрат, а провадження №910/10848/22 в частині стягнення основної заборгованості на суму 149533,27 грн підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами в цій частині.

Згідно положень ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині стягнення основної заборгованості на суму 149533,27 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/10848/22 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 149533,27 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Інструмент" (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Осіння, будинок 2-А, ідентифікаційний код 30536572) судовий збір у розмірі 2243 (дві тисячі двісті сорок три) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова