Ухвала суду № 108984818, 13.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

13.02.2023справа №910/12936/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/12936/22

за позовом адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» (вул. Предславинська, 30, офіс 15, 16, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42270428)

до фізичної особи - підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про визнання акта звільнення квартири особою, яка безпідставно нею користується, від 12.02.2021 таким, що не має юридичної сили з 12.02.2021,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Почерняк І.С. (ордер від 16.01.2023 серія АА №1175834),

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» (далі - Об`єднання) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни (далі - Підприємець) про визнання акта звільнення квартири особою, яка безпідставно нею користується, від 12.02.2021 (далі - Акт) таким, що не має юридичної сили з 12.02.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 17.07.2020 ОСОБА_1 і позивачем було укладено договір найму (оренди) №03-3 (далі - Договір №03-3), а 30.07.2020 додаткову угоду №1; об`єктом оренди згідно з вказаним договором є майно та майнові права на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; Договір №03-3 і додаткову угоду №1 до нього було підписано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (від імені та в інтересах якої останній діє на підставі довіреності від 21.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. 21.02.2020 та зареєстрованої в реєстрі за №1156); з наведеного чітко вбачається, що Об`єднання набуло статусу орендаря з моменту підписання Договору №03-3, та має повноцінне право на користування орендованою квартирою, в тому числі і право здавати останню в суборенду;

- позивачем було передано вказану орендовану квартиру у суборенду Підприємцю на підставі договору суборенди від 05.11.2020 №03-4 (далі - Договір №03-4); вказане підтверджується і постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 у справі №910/7099/21 за позовом Підприємця до Об`єднання про визнання недійсним Договору №03-4 та стягнення 182 056 грн, в якій зазначено, що згідно з наявними в матеріалах справи доказами та з огляду на презумпцію правомірності правочинів, Об`єднання мало право передати у суборенду половину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідно до Акта Підприємець «нібито» звільнила квартиру, хоча насправді звільнення квартири не було; Акт було надано Підприємцем під час розгляду справи №910/7320/21 за позовом Об`єднання до Підприємця про стягнення заборгованості за Договором №03-4;

- як зазначено в Акті, останній з однієї сторони підписаний ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності №255667; позивач був ознайомлений з оригіналом довіреності від 21.02.2020 №255667 під час укладення Договору №03-3; відповідно до довіреності від 21.02.2020 №255667 ОСОБА_1 не має права підпису Акта, а тому, посилаючись на зазначене, можна чітко стверджувати, що ОСОБА_1 не є особою, яка має право на підписання актів звільнення квартири від імені ОСОБА_1 ; окрім того, ОСОБА_1 не є власником кв. АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_2 немає ніякого відношення до квартири АДРЕСА_4 , оскільки згідно з рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2017 зі справи №757/24826/14-ц заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на таку квартиру були визнані недійсними; тобто, ОСОБА_2 не є власником квартири, а тому немає жодних законних прав (не був наділений таким правом) для підписання Акта;

- окрім того, ОСОБА_2 надав відповідь на адвокатський запит від 13.09.2022 вих. №02-904 де зазначив: «Мені відомо, що 17.07.2020 р. між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Гапоненко Роман і партнери» було укладено Договір № 03-3 найму (оренди) та Додаткову угоду № 1 від 30.07.2020 р. до Договору № 03-3 найму (оренди) від 17.07.2020 р. вказаної вище квартири. Я знаю, що 12.02.2021 р. відбулося проникнення у квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Група осіб разом із ОСОБА_3 проникли без відома орендаря до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без рішення суду зламали замок у дверях (закрившись із середини квартири) і до квартири Орендаря не впустили. Після чого до вказаної орендованої квартири АО «Гапоненко Роман і партнери» потрапити не може по сьогоднішній день, бо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 змінили замки у вказаній квартирі і Орендаря не впускають та перешкоджають користуватися орендованим майном.»;

- суд у справі №910/7099/21 враховуючи Акт, задовольнив частково позовні вимоги Підприємця, що у свою чергу на пряму порушує законні права та інтереси Об`єднання, так як на підставі Акта, який не має юридичної сили було визнано недійсним Договір №03-4 , який виконувався належним чином зі сторони Об?єднання та не порушувався останнім; Акт не має жодної юридичної сили, у зв?язку з тим, що він складений та підписаний особами (з однієї сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які не мають жодного законного права на підписання аналогічних документів та з іншої сторони особою (відповідачем), яка як до 12.02.2021 так і з 12.02.2021 безперешкодно знаходиться в орендованій квартирі та продовжує безперешкодно користуватися орендованою квартирою;

- правильне та законне вирішення даного питання, а саме підтвердження судом та визнання Акта таким, що не має юридичної сили, відновить порушене право позивача, більше того запобігатиме формуванню, як незаконному прецеденту у подібних ситуаціях, так і запобігатиме уникненню відповідальності особою, що свідомо порушує законодавство та уникає виконання матеріального зобов?язання за договором перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.01.2023.

Відповідач 28.12.2022 подав суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справи щодо встановлення факту є непідвідомчі господарським судам - не відноситься до жодної з категорій справ, визначених статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (та не виникла із господарських відносин, акт було створено у ході реалізації фізичними особами - власниками майна свого речового права) - тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

Позивач 29.12.2022 подав суду відповідь на відзив.

Слід зазначити, що відзив Підприємцем на позовну заяву суду не подано.

У підготовчому засіданні 16.01.2023 оголошено перерву до 13.02.2023.

Позивач 27.01.2023 подав суду заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Представник позивача у підготовче засідання 13.02.2023 не з`явився, проте 13.02.2023 подав клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 13.02.2023 підтримала подане 28.12.2022 клопотання про закриття провадження у справі та просила його задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне закрити провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

Згідно з частинами першою - третьою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 зі справи №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 зі справи №646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Зі змісту Акта вбачається, що власники квартири звернулися до Підприємця з проханням негайно звільнити безпідставно займану частину квартири, а відповідач на їх вимогу звільнила квартиру 12.02.2021.

В той же час, позовні вимоги Товариства зводяться до того, що Акт не має жодної юридичної сили, у зв?язку з тим, що він складений та підписаний особами (з однієї сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які не мають жодного законного права на підписання аналогічних документів та з іншої сторони особою (відповідачем), яка як до 12.02.2021, так і з 12.02.2021 безперешкодно знаходиться в орендованій квартирі та продовжує безперешкодно користуватися орендованою квартирою.

Відтак, з огляду на мотиви позовних вимог, належними відповідача у даній справі є як Підприємець, так і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач же, в свою чергу, подаючи позов виключно до Підприємця, намагається змінити підвідомчість справи та встановити факт відсутності юридичної сили Акта для подальшого звернення в межах справи №910/7099/21 з заявою про перегляді рішення за нововиявленими обставинами, в той час як у справі №910/7099/21 було надано правову оцінку такому Акту.

Отже, даний спір не відноситься до господарської юрисдикції, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною четвертою статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки відповідне клопотання позивачем подано не було, то суд позбавлений права повернути сплачену суму судового збору.

Керуючись статтями 231, 234 та 235 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №910/12936/22 за позовом адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» (вул. Предславинська, 30, офіс 15, 16, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 42270428) до фізичної особи - підприємця Міщанин Анастасії Едуардівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання акта звільнення квартири особою, яка безпідставно нею користується, від 12.02.2021 таким, що не має юридичної сили з 12.02.2021.

Ухвала набрала законної сили 13.02.2023.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 14.02.2023.

Суддя Оксана Марченко