Рішення № 108984412, 07.02.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2023р. Справа № 904/4462/22

За позовом: Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, с. Любимівка

До: Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро

Про: усунення перешкод у реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності

Суддя Васильєв О.Ю.

секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: Фаєзханов А.Б.;

Від відповідача : Армашова І.М.

СУТЬ СПОРУ:

Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області (позивач) звернулась з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (відповідач) про усунення перешкод у реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1248га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський (колишня назва Дніпропетровський) район, село Перше Травня, вулиця Набережна, 75, кадастровий номер земельної ділянки 1221484000:01:067:0103, яка належить до комунальної власності Любимівської сільської територіальної громади в особі Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області шляхом скасування арешту на нерухоме майно, накладеного постановою прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 31 серпня 2010 у кримінальній справі №4109025, зареєстрованого 02 вересня 2010 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 10203387 реєстратором Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 06.12.22р. відкрито провадження у справі №904/4462/22, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження у підготовчому засіданні на 22.12.22р.

Дніпропетровська обласна прокуратура (відповідач) заперечив проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що процедура вирішення означених питань за межами кримінального провадження (у тому числі в кримінальній справі, закритій органом досудового слідства до набрання чинності цим кодексом ) КПК України не передбачена. Вказав, що органи прокуратури не мають повноважень на скасування арешту , накладенного на майно у кримінальній справі, в якій ухвалено вирок відповідно до вимог КПК України в редакції 1960 року. Крім того, зазначив, що відносини у даному спорі не відносяться до сфери дії господарського права, а між позивачем та відповідачем відсутні господарські правовідносини. Клопотав про закриття провадження у справі у зв`язку із непідвідомчістю цього спору господарським судам.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши поясненя представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Любимівська сільська рада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:067:0103. Право комунальної власності на вказану земельну ділянку Любимівською сільською радою набуто за наступних підстав.

Рішенням Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №473-20/VІ від 22.02.13р. затверджено Генеральний план та техніко-економічне обґрунтування розвитку території с. Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Рішенням Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №477-20/VІ від 22.02.13р. надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо встановлення меж с. Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області згідно затвердженого Генерального плану.

На замовлення Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області землевпорядною організацією розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Після погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпропетровською районної державної адміністрації Дніпропетровської області (лист від 12 січня 2015 року), Департаментом культури, туризму, національностей та релігій, (висновок від 09 лютого 2015 року), Управлінням Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області (висновок від 27 березня 2015 року), Дніпропетровською районною радою Дніпропетровської області прийнято рішення №513-39/VІ від 27 травня 2015 року, затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Змінено межі села Перше травня, в результаті чого загальна площа села відповідно до затвердженого проекту склала 181,9500га.

Відповідно до експлікації земельних угідь с. Перше Травня, погодженого Дніпропетровською районною державною адміністрацією, Любимівською сільською радою, Управлінням Держземагенства, Відділом містобудування, архітектури житлово - комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпропетровської районної державної адміністрації, Департаментом культури, туризму, національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області, визначено територію, яка передбачена до включення в межі села Перше Травня із зазначенням окремих земельних ділянок.

Земельна ділянка площею 0,1248 га (кадастровий номер земельної ділянки 1221484000:01:067:0103) по АДРЕСА_1 відображена на схематичних зображеннях Генерального плану села Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області саме в межах населеного пункту, що підтверджуються витягом з Державного земельного кадастру, Генеральним планом села Перше Травня, проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Перше Травня Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (разом з графічними матеріалами: мапами та оглядовими схемами).

Позивач вказав, що під час державної реєстрації комунальної власності на спірну земельну ділянку ним встановлено, що ця ділянка перебуває під арештом.

Як зазначає позивач, постановою прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 31.08.2010р. у кримінальній справі №4109025 на стадії досудового слідства було накладено арешт на земельну ділянкою площею 0,1248 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 1221484000:01:067:0103.

Власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 1221484000:01:067:0103) на момент накладення арешту на нерухоме майно був гр. ОСОБА_1 .

За результатом розгляду кримінальної справи № 1-48 (провадження № 1-104/11) Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, 04.08.2011р. було проголошено вирок, яким визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. З статті 365 КК України гр. ОСОБА_2 , який обіймав посаду голови Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області на момент ухвалення рішення про передачу вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_1 . Вказаний вирок набрав законної сили 19.08.2011р.

При цьому, в рамках розгляду кримінальної справи № 1-48 (провадження № 1-104/11) Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області не було вирішено питання щодо скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:067:0103.

В подальшому прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2012 року у справі № 2-4107/11 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 10.11.2009р. про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1248 га по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1248 га по АДРЕСА_1 , ЯИ №029743, виданий 19.11.2009 року на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрований в Книзі записів реєстрацій державних актів на право власності на землю за №010912005966, кадастровий номер 1221484000:01:067:0103. Вказане рішення набрало законної сили 27.02.2012р.

Згідно зі статтею 173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті; землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Статтею 174 ЗК України визначено органи, які приймають рішення про встановлення та зміну меж адміністративно-територіальних одиниць.

Так, положеннями вказаної статті ЗК України передбачено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 46 Закону України "Про землеустрій", для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (частина шоста статті 46 Закону України "Про землеустрій").

При цьому, за правилами частин сьомої та восьмої статті 46 Закону України "Про землеустрій", проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється за рішенням відповідної районної ради, а у разі якщо районна рада не утворена - обласної ради.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

З вищевикладеного вбачається, що позивач претендує на оформлення титульного права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, в рамках розгляду кримінальної справи № 1-48 (провадження № 1-104/11) Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області не було вирішено питання щодо скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:067:0103.

19.11.12 р. набрав чинності Кримінальний процесуальний кодекс України (від 13.04.2012 № 4651-VI) (надалі - КПК України 2012 року). Порядок скасування арешту майна, що накладений у межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року. Проте, оспорюваний арешт накладено постановою від 31.08.2010 у межах кримінальної справи на підставі положень КПК України 1960 року.

Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

За таких обставин, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про скасування арешту спірної земельної ділянки, поширюються норми КПК України 1960 року.

Положеннями КПК України 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або під час судового розгляду.

Інституту судового контролю за дотриманням прав і свобод людини під час досудового розслідування КПК України 1960 року не містив. Прийняття судом рішення щодо арешту майна як засобу забезпечення цивільного позову та/або можливої конфіскації, з огляду на зміст пункту сьомого частини першої статті 253, пункту восьмого частини першої статті 324, частини тринадцятої статті 335 цього Кодексу передбачалося лише після прийняття рішення про призначення до судового розгляду та під час постановлення за результатами такого розгляду вироку у кримінальній справі, направленій до суду з обвинувальним висновком.

Однак, як вказано вище, питання щодо скасування арешту земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:067:0103 ані під час досудового слідства, ані під час розгляду справи Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області вирішено не було.

Внаслідок цього, позивач, як особа, що претендує на державну реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:067:0103, позбавлений можливості здійснити таку реєстрацію.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України 2012 року, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України 2012 року завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Згідно зі статтею 174 КПК України 2012 року, як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України 2012 року. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.

Однак, нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра багато років потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Така сама правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18 під час розгляду аналогічного спору.

За таких обставин, оскільки арешт земельної ділянки, накладений постановою прокуратури Дніпропетровського району від 31.08.2010, станом на даний час не виконує жодної забезпечувальної функції у кримінальному провадження та позбавляє законного власника такої земельної ділянки прав розпорядження земельною ділянкою, позовні вимоги Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області є обґрунтованими.

Щодо тверджень відповідача, що відносини у даному спорі не належать до сфери дії господарського права, суд зазначає наступне.

У відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11, колегія суду зазначила, що спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц визначено, що будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способам захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Отже, з урахуванням зазначених вище висновків Великої Палати даний спір виник з цивільних правовідносин та має бути вирішений судом цивільної юрисдикції.

Однак, оскільки сторонами у справі є юридичні особи, з урахуванням частини 2 статті 4, пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України, з огляду на суб`єктний склад сторін зазначений спір підлягає розгляду за правилами саме господарського судочинства.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі. Одночасно , відсутні правові підстави для закриття провадження у цій справі з підстав , наведених у клопотанні відповідача. Аналогічної правової позиції дотримується і ЦАГС у постанові від 11.01.21 р. у справі № 904/3764/20 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати арешт земельної ділянки площею 0,1248га, кадастровий номер 1221484000:01:067:0103, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою прокуратури Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 31.08.2010 у кримінальній справі № 4109025.

3. Стягнути з відповідача - Дніпропетровської обласної прокуратури (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) на користь позивача - Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52042, Дніпропетровська область, с. Любимівка, вул. Садова, буд. 1, код ЄДРПОУ 04339741) : 2 600,00грн.- витрат зі сплати судового збору .

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 15.02.23р.

Суддя Васильєв О.Ю.