Рішення № 108982883, 08.02.2023, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6099/21 провадження №2/489/285/23

Заочне рішення

Іменем України

08 лютого 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Ткаченко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

У вересні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0664 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та є його єдиною власницею. Крім того, вказаний будинок був придбаний спадкодавцем у ОСОБА_2 за укладеним 05.07.2021 договором купівлі-продажу нерухомого майна, оформленим на Біржі Нерухомості «Едвайс-Консульт» та зареєстрованим в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №745 від 09.07.2001. Рішенням Ленінського суду міста Миколаєва від 16.04.2020 вказаний договір було визнано дійсним. Проте, позивачу стало відомо про існування Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 07.06.2001 Миколаївською міською радою на ім`я відповідача на земельну ділянку загальною площею 0,0664 га з призначенням «Для обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ». Позивач допускає, що при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.07.2001, у відповідача не було на руках цього державного акту на земельну ділянку під будинком, у зв`язку з чим він не був включений до названого правочину. На теперішній час в публічній кадастровій карті України відомості щодо цієї земельної ділянки відсутні, кадастровий номер не присвоєний. У зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 08.02.2023, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, проте в матеріалах справи міститься письмова заява представника позивача від 31.01.2022 в якій він просив розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача.

ОСОБА_2 причини своєї неявки не повідомила, направлена на її адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Миколаївська міська рада свого представника у судове засідання не направила, причини його неявки не повідомила. Проте в матеріалах справи міститься заява від представника відповідача від 21.10.2021 в якій остання просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника Миколаївської міської ради, а рішення по справі прийняти за наявними матеріалами справи у відповідності до вимог діючого законодавства.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 05.07.2001 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_3 купив житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Договір оформлено на Біржі Нерухомості «Едвайс-Консульт» та зареєстровано в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 09.07.2001 за реєстровим № 7454.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.04.2020 вищевказаний договір купівлі-продажу було визнано дійсним.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №2866, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, а єдиним спадкоємцем, що у встановленому законом порядку та строки прийняла спадщину є його дружина ОСОБА_1

02.10.2020 Державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Авраменко С.В. було видано позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи №429/2019, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Як встановлено судом, 07.06.2001 Миколаївською міською радою на ім`я відповідача було видано державний акт на право приватної власності на землю, згідно якої на підставі рішення №30/14 від 23.05.2001 відповідачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0664 га для обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідні приписи містяться також і у частині першій статті 377 ЦК України.

Згідно пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 з наступними змінами та доповненнями, вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01.01.2002, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31.12.2001 в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31.12.2003, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27.04.2007 N997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Відповідно до статті 30 ЗК України (в редакції станом на час виникнення правовідносин, а сааме укладення договору купівлі-продажу) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Поряд з тим частина перша статті 120 ЗК Української РСР (в редакції, чинній на час спадкування жилого будинку) також визначала, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину,на якій вони розміщені,без зміни її цільового призначення.

Аналіз змісту норм статті 30 ЗК Української РСР та статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, з часу набуття ОСОБА_3 та в подальшому позивачем ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 - суб`єктивне право ОСОБА_2 , яка володіла на праві приватної власності земельною ділянкою площею 0,0664 га для обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд вважається припиненим.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,0664 га для обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд розташованого по АДРЕСА_1 ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0664 га для обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 08.02.2023.

Суддя І.В.Коваленко