Рішення № 108964353, 13.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18738/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області, третя особа: Акціонерне товариство "УкрСиббанк" про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області (далі - відповідач, Савранський ВДВС у Подільському районі Одеської області), третя особа: Акціонерне товариство "УкрСиббанк", в якій просить:

- визнати неправомірними дії державного Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Кравця О.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 295356,60 грн. від 28.11.2019 р. в межах виконавчого провадження № 60752392;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Кравця О.В. № 54818640 про стягнення виконавчого збору у розмірі 295356,60 грн. від 28.11.2019 р. в межах виконавчого провадження № 60752392.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконані в Савранському відділі державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області перебувало виконавче провадження ВП № 54818640 з примусового виконання виконавчого листа № 1522/14151/12, виданого 17.08.2017 Приморським районним судом м.Одеса про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 113598,64 доларів США та 761235,16 грн. пені. 28.11.2019 р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 295356,60 грн. Вважає, що підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Оскільки державним виконавцем не було здійснено виконавчих дій, у нього були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Ухвалою від 27.12.2022 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12.01.2023 р. продовжено позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 02.02.2023 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 13.02.2023 р. об 10:00 год. відповідачу строк надано для подачі відзиву.

Станом 13.02.2023 р. відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

13.02.2023 р. від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, причин неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв.

Приписами п.1 ч.3 ст.205 КАС України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.08.2017 р. Приморським районним судом м.Одеси у справі № 1522/14151/12 видано виконавчий лист № 1522/14151/12, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 113598,64 доларів США та 761235,16 грн. пені.

03.10.2017 р. державним виконавцем Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Кравцем О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54818640 за виконавчим листом № 1522/14151/12, виданого 17.08.2017 р. Приморським районним судом м.Одеса.

27.07.2019 р. до Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області від стягувача надійшла заява про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.

28.11.2019 р. на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Кравцем О.В. прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП № 54818640.

На виконання вимог ст.ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" головним державним виконавцем Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Кравцем О.В. винесено постанову ВП № 54818640 про стягнення виконавчого збору у сумі 295356,60 грн., що дорівнює 10% від суми, що підлягає стягненню.

Надалі, 29.11.2019 р. державним виконавцем винесено постанову ВП № 60752392 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 54818640, виданої 28.11.2019 р. головним державний виконавець Савранського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Кравцем О.В. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 295356,60 грн.

30.06.2020 р. за постановою державного виконавця ВП №60752392 даний виконавчий документ повернено стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідні заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Вважаючи постанову державного виконавця від 28.11.2019 р. про стягнення виконавчого збору протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закон № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд критично відносить до доводів позивача щодо розміру виконавчого збору, який на його думку обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, з огляду на наступне.

Так, згідно ч.ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У відповідності із частиною четвертою означеної статті, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Проте, Законом України від 03 липня 2018 року за № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону України № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними до та після 28.08.2018 р., база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме:

- в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи слідує, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП № 54818640 від 28.11.2019 р. про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 295356,60 грн., визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка підлягає стягненню за виконавчим листом № 1522/14151/12, виданим 17.08.2017 р. Приморським районним судом м.Одеса про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 113598,64 доларів США та 761235,16 грн. пені.

Таким чином, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши таким чином Закон № 1404-VIII у редакції після 28 серпня 2018 року.

Приписами пункту 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VІІІ передбачено, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Чинна редакція статті 27 Закону № 1404-VІІІ передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 28.11.2019 р. за правилами Закону № 1404-VIII, чинного на дату її ухвалення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині другій статті 27 Закону України № 1404-VIII слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, яка фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

Після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, які здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Відтак, є помилковим доводи позивача про, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, оскільки таке твердження не відповідає чинній редакції ч.2 ст.27 Закону № 1404-VIII.

Суд не приймає до уваги позицію позивача про обов`язкову необхідність вчинення виконавчих дій як умову винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26.06.2020 р. у справі № 360/3324/19.

Крім того, обов`язок державного виконавця на винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження встановлено ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. № 761/11524/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 2540/3203/18, оскільки сказані спори виникли до внесення обговорених змін ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 28.11.2019 р. у розмірі 295356,60 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи спір, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 11.08.2022 р. у справі № 640/23271/21.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 90, 242-246, 250, 287 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Савранського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області (66200, Одеська область, Подільський район, смт.Саврянь, вул.Центральна, буд.5, код ЄДРПОУ 34457434), третя особа: Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (04070, м.Київ, вул.Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

.