Постанова № 10896357, 13.08.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1827/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Кучми В. Ю., представника відповідача Сахарчука А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К" ЛТД до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «К» ЛТД в адміністративному позові та заяві про уточнення позовних вимог просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 15.06.2010 року № 0000742399/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 407108 грн. та № 0000752399/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 332373 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 19.02.2010 року № 555/2399/13362443, вважає, що товариством правомірно віднесено до валових витрат та до податкового кредиту суми коштів, сплачених внаслідок придбання обладнання у підприємця ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач Луцька ОДПІ письмових заперечень на адміністративний позов не подав. У судовому засіданні представник відповідача вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «К» ЛТД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, Луцькою ОДПІ складено акт від 19.02.2010 року № 555/2399/13362443.

Вищевказаним актом встановлено порушення підприємством п. 1.31 ст. 1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року та 1 квартал 2009 року в загальній сумі 276977 грн., та п. 1.4 ст. 1, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період жовтень 2008 року березень 2009 року на загальну суму 221582 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2010 року № 0000742399/2 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 407108 грн., в т. ч. 276977 грн. основного платежу та 130131 грн. штрафних санкцій, та № 0000752399/2 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 332373 грн., в т. ч. 221582 грн. основного платежу та 110791 грн. штрафних санкцій.

Актом перевірки встановлено, що ТзОВ «К» ЛТД неправомірно включено до валових витрат та до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з придбання товарів у підприємця ОСОБА_3, матеріали перевірки якої свідчать про те, що первинна документація нею не надавалась, у податковій звітності нею декларувались суми по операціях з контрагентами ТзОВ «С.К.С.-Техпром», ПП «Астарк», ТзОВ «Катех-3», ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД», установчі документи яких визнані недійсними, діяльність яких має ознаки фіктивності. Луцька ОДПІ вважає, що угоди, укладені підприємцем ОСОБА_3 із зазначеними контрагентами, мають протиправний характер та є нікчемними. Відтак подальша реалізація підприємцем ОСОБА_3 товарів ТзОВ «К» ЛТД також має протиправний характер, а вчинені правочини є нікчемними.

Судом встановлено, що у період з жовтня 2008 року по березень 2009 року ТзОВ «К» ЛТД придбало у підприємця ОСОБА_3 товар насоси, станції захисту, плити ПД, гідрофорні автомати, насосні підкачувальні пристрої на загальну суму 1329491 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з підприємцем ОСОБА_3 повністю. Факт придбання товару та розрахунку за нього підтверджується податковими і видатковими накладними та платіжними дорученнями (а. с. 59-106).

В подальшому придбаний товар реалізовано позивачем господарюючим субєктам, в підтвердження чого подано відповідні розрахункові документи, акти прийому-передачі, податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також листи-підтвердження від контрагентів про використання проданого ТзОВ «К» ЛТД обладнання у господарській діяльності підприємств та відсутність претензій до придбаного товару (а. с. 107-156, 181-241).

Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Підпунктами 5.1, 5.2.1 п. 5.2 статті 5 зазначеного закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2008 року та 1 кварталі 2009 року 1329491 грн., сплачених при придбанні товару у підприємця ОСОБА_3

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

-правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищезазначених вимог договори, укладені позивачем з підприємцем ОСОБА_3, повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року 221582 грн. податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, придбаного у підприємця ОСОБА_3

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про нікчемність угод укладених ТзОВ «К» ЛТД з підприємцем ОСОБА_3, з тих підстав, що остання придбала реалізований позивачу товар у підприємств, діяльність яких мала ознаки фіктивності, установчі документи яких визнано недійсними, з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як ти відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи, зокрема, з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що на час здійснення господарських операцій з підприємцем ОСОБА_3 ТзОВ «С.К.С.-Техпром», ПП «Астарк», ТзОВ «Катех-3», ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.Визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації юридичної особи, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Підприємець ОСОБА_3 станом на 13.08.2010 року перебуває у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру та копією свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може буги, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та підприємцем ОСОБА_3 виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар в акті перевірки не зауважено.

Перевіряючими під час планової перевірки не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та підприємцем ОСОБА_3 вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що підприємцем ОСОБА_3 не сплачено податки до бюджету внаслідок здійснення господарських операцій з позивачем, що підтверджується актом перевірки підприємця, оскільки несплата податку продавцем у разі фактичного здійснення господарського операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 19.02.2010 року № 555/2399/13362443, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі зазначеного акту перевірки, підлягають скасуванню як протиправні.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Господарського кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 15.06.2010 року № 0000742399/2, № 0000752399/2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 18.08.2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко