Постанова № 10896349, 11.08.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1802/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача Тиможинського С.А., Савки В.І.,

представників відповідача Сахарчука А.А., Байчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Аквастандарт» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Аквастандарт» (далі позивач, ПП «Аквастандарт») звернулося з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2010 року №0001062399/0 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 76752,00 грн. та №0001072399/0 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 65686,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що висновки податкового органу, зроблені в ході проведення позапланової виїзної перевірки підприємства, не відповідають фактичним обставинам справи. Так, впродовж періоду з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року позивач провів по обліку придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємця ОСОБА_5 по видаткових та податкових накладних на загальну суму 271510,57 грн., в тому числі ПДВ в сумі 45251,76 грн. Податкові накладні відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди та суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. Вартість отриманих ТМЦ на суму 211289,00 грн. включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди. Вартість витрат на придбання матеріальних цінностей в сумі 14970,00 грн. підприємством включено до основних фондів 2 групи. Оплата ТМЦ була здійснена як шляхом перерахування коштів з банківського рахунку підприємства на рахунок фізичної особи-підприємця, так і за готівкові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та квитанціями до прибуткових касових ордерів. Відповідач в акті перевірки зазначає, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки СПД ОСОБА_5 остання первинну документацію та пояснення щодо своєї підприємницької діяльності не надала, згідно інформації із системи автоматизованого співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту додатку 5 поданих даним підприємцем податкових декларацій з ПДВ за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року ОСОБА_5 придбано ТМЦ у господарюючих субєктів з ознаками сумнівності, у звязку з чим проти підприємця порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України. Податковим органом всі правочини, здійснені ОСОБА_5 у своїй підприємницькій діяльності, визнано недійсними, і, як наслідок, Луцькою ОДПІ встановлені порушення податкового законодавства ПП «Аквастандарт» за операціями з підприємцем ОСОБА_5, які визнані податковою інспекцією нікченими. Однак позивач зазначає, що відповідач не довів вини підприємства при здійсненні господарських операцій з підприємцем ОСОБА_5, відтак відсутні правові підстави для визнання таких правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додаткового пояснили, що факти здійснення господарських операцій з підприємцем ОСОБА_5 відображені по податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Придбання ТМЦ у підприємця підтверджується податковими та видатковими накладними, а також відповідними розрахунковими документами. Також зазначили, що позивач не знав і не міг знати про порушення своїм контрагентом приписів податкового законодавства, а тому не повинен нести за це відповідальність. Крім того, вказують на те, що у податкового органу були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки ПП «Аквастандарт», а тому її висновки не можуть вважатись обгрунтованими та законними. Просили позов задовольнити.

В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки ПП «Аквастандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року встановлено придбання позивачем у підприємця ТМЦ по видаткових та податкових накладних на загальну суму 271510,57 грн., в тому числі ПДВ в сумі 45251,76 грн. Згідно акту перевірки СПД ОСОБА_5 первинна документація ведення підприємницької діяльності останньою не надавалась, письмові пояснення не надавались; на формування валового доходу та валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємцем ОСОБА_5 підтверджуючих документів не надано; встановлено придбання підприємцем товарів (робіт, послуг) від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки сумнівності та свідоцтва платника ПДВ яких анульовані протягом 2005-2006 років, у звязку з чим податкові накладні, виписані після анулювання свідоцтв платника ПДВ вважаються недійсними. В результаті порушення підприємцем ОСОБА_5 своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені даним підприємцем на придбання товарів (робіт, послуг), та в свою чергу угоди, укладені нею на подальшу реалізацію даних товарів (робіт, послуг), мають протиправний характер та відповідно до закону є нікчемними, оскільки не створюють юридичних наслідків. Враховуючи вказані обставини, Луцька ОДПІ вважає, що в ході перевірки правомірно зроблено висновок про завищення ПП «Аквастандарт» валових витрат та податкового кредиту по операціях з СПД ОСОБА_5, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали подані заперечення та додатково пояснили, що, окрім податкових та видаткових накладних, розрахункових документів, інших доказів, зокрема, товаросупровідних документів, сертифікатів та паспортів на товар, на підтвердження придбання ТМЦ у підприємця ОСОБА_5 позивачем не було подано. Позапланова перевірка ПП «Аквастандарт» проведена на підставі відповідного наказу ДПА у Волинській області на виконання постанови слідчого СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області, наказ позивачем не оскаржувався та останній допустив працівників податкового органу до проведення перевірки, а тому вважають безпідставними посилання представників ПП «Аквастандарт» на неправомірність самої перевірки. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту №579/35-111/32650205 від 19.05.2010 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Аквастандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарських операціях з СПД ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року було встановлено порушення позивачем п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого останнім занижено податок на прибуток на загальну суму 52823,00 грн., п.1.4 ст.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПП «Аквастандарт» занижено податок на додану вартість на загальну суму 45251,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2010 року №0001062399/0 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємств в сумі 76752,00 грн. та №0001072399/0 про визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 65686,50 грн.

Висновок податкового органу про завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту базується на тому, що правочини, укладені між позивачем та СПД ОСОБА_5 на придбання товарів, Луцькою ОДПІ визнані нікчемними внаслідок того, що підприємець ОСОБА_5 у своїй господарській діяльності порушила податкові зобовязання, приписи господарського та цивільного законодавства, укладені нею угоди носили протиправний характер, щодо останньої порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, ПП «Аквастандарт» протягом періоду, що перевірявся, придбавало шляхом укладення усних договорів у СПД ОСОБА_5 товар, зокрема, інструменти, технічний інвентар тощо, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, квитанціями до прибуткових касових ордерів. Загальна сума поставок за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року становить 271510,57 грн., в тому числі ПДВ в сумі 45251,76 грн.

Вартість отриманих від підприємця ОСОБА_5 ТМЦ на суму 211289,00 грн. включено позивачем до складу валових витрат та відображено в деклараціях з податку на прибуток за відповідні звітні періоди. Сума ПДВ 45251,00 грн. включена підприємством до податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В силу пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З пояснень представників позивача вбачається, що придбаний у СПД ОСОБА_5 товар в подальшому використовувався підприємством в межах своєї господарської діяльності, деякий товар віднесений до основних засобів 2 групи. Факт понесених витрат підтверджений відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, суд не вбачає порушень ПП «Аквастандарт» п.1.31 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отже висновки податкового органу про завищення валових витрат, яке призвело до заниження позивачем податку на прибуток, безпідставні.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» під поставкою товарів розуміють будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ПП «Аквастандарт» правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені підприємством у звязку з придбанням ТМЦ у СПД ОСОБА_5, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними та розрахунковими документами.

Суд вважає, що Луцькою ОДПІ не підтверджено нікчемність правочинів, згідно яких ПП «Аквастандарт» придбавало у СПД ОСОБА_5 товар.

Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з витягу з акту планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні підприємницької діяльності ОСОБА_5 за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року, доданого до заперечень відповідача, контрагентами-постачальниками даного підприємця були ТзОВ «С.К.С.-Техпром», ПП «Астарк», ТзОВ «Катех 3», ТзОВ «Союз Сервіс ЛТД». Вказані підприємства мають ознаки фіктивності, свідоцтва про реєстрацію їх як платників ПДВ скасовані протягом 2005-2006 років. Інших контрагентів-постачальників СПД ОСОБА_5 не було встановлено у звязку з неподанням останньою первинної документації, що, на думку суду, в свою чергу не виключає можливості здійснення останньою господарських операцій також і з іншими господарюючими субєктами.

Разом з тим, в ході перевірки СПД ОСОБА_5 не було встановлено, який саме товар придбавався нею у вищезгаданих постачальників, як і не було встановлено, що саме цей товар в подальшому був реалізований ПП «Аквастандарт».

Підприємець ОСОБА_5 в період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року була зареєстрована як платник ПДВ, відтак мала право виписувати податкові накладні. Податковим органом не надано доказів того, що виписані в адресу ПП «Аквастандарт» податкові накладні підприємцем ОСОБА_5 фіктивні чи підроблені.

Отже, доводи податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача із СПД ОСОБА_5 базуються лише на припущеннях. Крім того, в ході проведення перевірки позивача подальший рух придбаного у СПД ОСОБА_5 товару податковим органом не досліджувався, як і не враховувався той факт, що деякий товар був віднесений підприємством до основних засобів 2 групи.

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на відсутність у позивача товаросупровідних документів щодо поставки товару від СПД ОСОБА_5 з врахуванням того, що обєми поставок не були значними, самі поставки здійснювались в межах одного населеного пункту.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що порушення, допущені підприємцем ОСОБА_5 у відображенні в податковому обліку своїх господарських операцій, не можуть впливати на права та обов'язки іншого платника податків, в даному випадку, ПП «Аквастандарт», за відсутності будь-яких даних, що свідчать про вчинення останнім нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Жодних доказів, які б свідчили, що позивач знав про порушення ОСОБА_5 правил здійснення господарської діяльності, приписів податкового та іншого законодавства, як податковим органом, так і судом не зібрано, отже твердження Луцької ОДПІ про вчинення позивачем нікчемних правочинів безпідставні.

Крім того, судом встановлено, що позапланова виїзна перевірка позивача проведена відповідно до наказу ДПА у Волинській області від 30.04.2010 року №197, у якому, як на підставу прийняття, зазначено ч.13 ст.11-1 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Разом з тим, згідно ч.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Однак, як встановлено в судовому засіданні і не заперечується представниками відповідача, кримінальна справа на момент прийняття наказу на проведення перевірки проти посадових осіб ПП «Аквастандарт» чи самого підприємства порушена не була.

Представники відповідача зазначили, що наказ на проведення позапланової перевірки позивача був прийнятий на виконання постанови слідчого, винесеної в ході проведення досудового слідства по кримінальній справі, порушеній стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України.

За таких обставин, суд вважає, що податковий орган, виявивши факти порушення підприємцем ОСОБА_5 приписів податкового законодавства, повинен був спочатку звернутись до ПП «Аквастандарт» з письмовим запитом про надання пояснень та їх документальних підтверджень, і лише в разі ненадання позивачем відповіді у визначений строк, мав би право на проведення позапланової перевірки.

Судом встановлено, що із будь-якими письмовими запити податковий орган до ПП «Аквастандарт» не звертався, з огляду на що проведена перевірка позивача не може вважатись законною.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії ДПА у Волинській області, повязані як з призначенням позапланової виїзної перевірки ПП «Аквастандарт», так і з її проведенням, наслідком якої став акт №579/35-111/32650205 від 19.05.2010 року, є протиправними, такими, що вчинені не у спосіб, у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Таким чином, складений за результатами проведеної перевірки акт про виявлені під час її здійснення порушення, за умови невиконання посадовими особами органу державної податкової служби вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, не може бути підставою для прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, в звязку з чим останні підлягають скасуванню.

У позовній заяві ПП «Аквастандарт» просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 01 червня 2010 року №0001062399/0 та №0001072399/0. При постановленні рішення суд відповідно до ст.162 КАС України може визначити спосіб захисту порушеного права. Оскільки позивачем оскаржуються акти індивідуальної дії, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача як такі, що прийняті всупереч норм чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), з огляду на що на користь позивача слід присудити суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн.

Однак, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнень понесених ним витрат на послуги адвоката в сумі 1500 грн. підлягають до часткового задоволення. Виходячи із обставин справи, положень Постанови КМУ України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсацій за рахунок держави», а також із врахуванням поданої представником позивача калькуляції вартості послуг з надання правової допомоги ПП «Аквастандарт», суд вважає, що на користь позивача слід присудити витрати на правову допомогу, що полягають у складанні позовної заяви та представництва інтересів підприємства в суді, в сумі 1100 грн.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 01 червня 2010 року №0001062399/0 та №0001072399/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аквастандарт» судові витрати в загальній сумі 1103,40 грн. (одна тисяча сто три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 16 серпня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій