Рішення № 108918096, 22.12.2022, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/27/2022

130/2452/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Верніка В.М.

при секретарі Лавріненко Ю.В.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Жмеринського районного відділу поліції Павлишина Віталія Володимировича та до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження рішення в справі про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.10.2022 року (згідно дати поштового відправлення) подав до Жмеринського міськрайонного суду даний адміністративний позов із вимогою скасувати постанову інспектора СРПП Жмеринського РВВС майора поліції Павлишина В.В. серії БАБ №758416 від 21.10.2022 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн за ч.2 ст.123 КУпАП, та просив відповідно до ст.22 КУпАП обмежитись усним зауваженням. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що постановою інспектора СРПП Жмеринського РВП майора поліції Павлишина В.В. серії БАБ №758416 від 21.10.2022 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за ч.2 ст.126 КУпАП за те, що 21.10.2022 року о 23:48 годин по вул. Київській він керував транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування. Водійського посвідчення він не отримував, чим порушив вимоги ПДР України. Пояснив, що цьому передували деякі обставини, які не були взяті до уваги. Так, того дня його товариш ОСОБА_2 сказав йому, що потрібно загнати машину в гараж, який був неподалік, тож він вирішив допомогти йому це зробити. Вважає, що у даному випадку має застосовуватись ст.22 КУпАП, згідно якої при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням. Просив врахувати, що він не завдав ніякої шкоди нікому і нічому та мав добрі наміри допомогти друзям, також раніше він ніколи не притягувався ні до якої відповідальності. Крім того, було порушено його право на правничу допомогу, що вважає порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказав, що не погоджується із зазначеним рішенням іспектора, бо вважає цей штраф занадто суворим покаранням у ситуації, що склалася, а тому на його думку оскаржувана постанова серії БАБ №758416 від 21.10.2022 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків інспектора фактичним обставинам справи. Крім того, просив взяти до уваги, що він є студентом стаціонарної форми навчання і ніде не працює, увесь фінансовий тягар лягає на плечі його матері впродовж важкого часу воєнного стану, коли немає роботи для людей та бізнес перебуває ц дуже скрутному становищі. Тому, цим штрафом фактично буде покарано його матір, а не його (а.с.1-2).

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 24.11.2022 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ГУНП у Вінницькій області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомив, що працівниками поліції при складанні відносно його вказаної постанови про накладення адміністративного стягнення не було роз`яснено йому ст.63 Конституції України, ст.286, 289 КУпАП, чим було порушено право на захист. Вказав, що дане правопорушення ним вчинялося, проте він є студентом, ніде не працює, тому не має можливості сплатити даний штраф. Зауважив, що існує три фрагмента відеозапису, зроблених поліцейськими, останній фрагмент знятий після 01:00 години 22.10.2022 року, у якому йому через годину-дві після складання оспорюваної постанови стисло повідомлено у кількох словах його права. Особисто ці відеозаписи до суду він не представляв.

Відповідачі за їх належним викликом в судове засідання наразі не з`явилися.

При цьому, інспектор СРПП Жмеринського районного відділу поліції Павлишин В.В. подав 06.12.2022 року відзив на дану позовну заяву, за змістом якого просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Зауважив про те, що у позовній заяві зазначено ряд нормативно-правових актів, які регулюють процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, накладення стягнення та інше, при цьому не зазначено конкретних даних про факт вчинення чи відсутності складу правопорушення у діях ОСОБА_1 . Останньому винесена постанова надавалась на підпис, при цьому водій не зазначив у ній будь-яких клопотань чи заперечень по розгляду справи про адміністративне правопорушення, а обмежився просто відмовою від підпису документа. Також вважає, що позивач не надав і підтвердження заявлених позовних вимог. Ні у позовній заяві, ні в додатках до неї, не надано жодного доказу протиправності прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень. Вказав, що ним складено оскаржувану постанову, дотримуючись Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якого "діяльність поліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості", відповідно до своїх завдань поліція зобов`язана: припинити адміністративні правопорушення та здійснювати провадження по них, керуючись Законом України "Про дорожній рух", Правилами дорожнього руху України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Представник Головного управління Національної поліції у Вінницькій області причин неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

З матеріалів справи та пояснень позивача в судовому засіданні встановлено, що 21.10.2022 року інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Павлишиним В.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ №758416 від 21.10.2021 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 о 23 годині 40 хвилин 21.10.2022 року по вул. Київській в м.Жмеринка керував автомобілем "Пежо", державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом; посвідчення водія не видавалося. Вказаною постановою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.4).

Відповідно до положень ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Згідно вимог ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.1,2,3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.

Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.2,3 ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити низку загальних відомостей і реквізитів, а саме:

найменування органу (посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, щодо якої розглядається справа;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте в справі рішення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, окрім даних, передбачених ч.2 ст.283 КУпАП, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративною правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент учинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис;

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до вимог п.3,4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення або місцем проживання правопорушника відповідно до статті 276 КУпАП у строки, визначені статтею 277 КУпАП.

У випадках, передбачених ч.1 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені ч.1 ст.268 КУпАП та ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Так, постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена 21.10.2022 року відповідачем у справі інспектором СРПП Жмеринського районного відділу поліції Павлишиним В.В., який відповідно до вимог ст.222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч.2 ст.126 КУпАП.

Згідно диспозиції ч.2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до положень ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до вимог ст.74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, зокрема з метою виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно п.п.1 п.2 п.5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення працівниками поліції здійснюється застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог п.2,5 розділу ІІ вказаної Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Суд враховує, що наведеними вище положеннями ч.3 ст.283 КУпАП встановлено обов`язковість вказівки, зокрема, технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, якщо такий запис здійснювався, у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, без виокремлення такої вказівки лише у постановах по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), додаткові індивідуальні особливості змісту яких відповідно до положень ч.4 ст.283 КУпАП передбачають потребу містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Тобто, визначальним для обов`язку здійснення уповноваженою особою вказівки відповідного технічного засобу фото- чи відеофіксації у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху законом передбачено умову його здійснення, яке стосовно включення портативного реєстратора поліцейським з моменту початку виконання службових обов`язків та безперервності здійснення відеозйомки вказаною вище Інструкцією визначено неухильним обов`язком.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, оскаржувана постанова відповідача не містить відомостей включно й щодо відеозапису на портативний відеореєстратор, а стороною відповідача навіть на спеціальну вимогу суду щодо витребування матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не представлено жодних фактичних даних, що можуть бути оцінені та враховані як докази додержання інспектором Павлишиним В.В. встановленого законом порядку розгляду адміністративної справи, належне доведення серед решти оспорюваних позивачем обставин чого передбачено законом як персональний обов`язок суб`єкта владних повноважень, яким у даному спорі є сторона відповідача.

Таким чином, з урахуванням наведеного судом встановлено, що всупереч власного обов`язку суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, відповідачами не представлено суду доказів, які би доводили необхідне дотримання інспектором Павлишиним В.В. встановленого законом порядку розгляду адміністративної справи, включаючи здійснення обов`язкової безперервної відеофіксації, а також заздалегідь надання поліцейським роз`яснень прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, неподання відповідачем в справі ГУНП у Вінницькій області, який є суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин у відповідності до положень ч.4 ст.159 КАС України кваліфікується судом як визнання позову.

Згідно ст.59 Конституції України гарантовано кожному право на професійну правничу допомогу, й звуження цих конституційних гарантій іншими нормами права не допускається. Так, у п.6 рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року в справі №1-17/2000 визначено, що не можуть бути обмежені у будь-який спосіб права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 55, 59, 63 Конституції України. Також у п.п.3.2 п.3 рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 року в справі №1-17/2000 вказано, що "право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу. Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо".

У відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 року в справі №524/9827/16-а, не вжиття інспектором жодних дій щодо надання водієві можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги становить порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відтак, враховуючи, що в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів правомірності зупинки інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Павлишиним В.В. транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , належного роз`яснення ним останньому його прав, а також неухильне дотримання поліцейським порядку розгляду адміністративної справи і виненнясення оспорюваної постанови, усі сумніви щодо доведеності вини належить тлумачити на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим оскаржувана постанова від 21.10.2022 року про накладення на позивача адміністративного стягнення підлягає скасуванню судом та закриття провадження в адміністративній справі, що визначає підстави задоволення вимог адміністративного позову у цій частині.

Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За обставин викладених вище, суд дійшов висновку про залишення без задоволення вимоги позивача щодо застосування до нього ст.22 КУпАП, якою суд звільняє особу від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, оскільки в даному випадку суд закриває провадження у справі з підстав не доведення суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, яке є предметом оскарження, а не за малозначністю вчиненого правопорушення. Недоведення відповідачами обставин допустимого виявлення правопорушення, своєчасного роз`яснення правопорушникові його прав та належне дотримання порядку розгляду адміністративної справи унеможливлюють правову оцінку судом даного адміністративного правопорушення стосовно можливості застосування до позивача заявлених положень ст.22 КУпАП щодо обмеження усним зауваженням за наведених ним доводів, згідно яких він вважає власні протиправні дії малозначними. При цьому, у відповідності до особливостей положень ч.2 ст.162 КАС України ухвалюване судове рішення про скасування оскаржуваної постанови відповідача та закриття провадження в справі достатньо гарантує дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відровідача-суб`єкта владних повноважень

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 496,20 грн (а.с.3), тому вказані судові витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП у Вінницькій області.

Керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.7, 122, 222, 247, 251, 258, 268, 276, 278, 280, 283, 288 КУпАП, ст.13,15, 40 Закону України "Про Національну поліцію", ст.1, 2, 8-10, 77, 156, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286, 297 КАС України суд,

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Павлишина Віталія Володимировича серії БАБ №758416 від 21.10.2022 року про накладення за ч.2 ст.126 КУпАП адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 3400 гривень, провадження в адміністративній справі щодо останнього закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (м.Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02.01.2023 року.

Суддя Вернік В.М.