Постанова № 108903, 31.08.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2006 р.

Справа № 14/119-06-3232А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Бойко Л.І.,

суддів Величко Т.А., Жукової А.М.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін

від позивача: Сурілова Л.О

від відповідача: Ульянова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області

від 23.06.2006 року

у справі № 14/119-06-3232 А

за позовом ПВТП „Екстра”

до ДПІ у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 23.06.06 р. у справі №14/119-06-3232 А (суддя Горячук Н.О. позов ПВТП „Екстра” про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.02.06 р. №00007723-60/0 задоволено. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.02.06 р. №00007723-60/0 скасовано у сумі 3 120 грн.

Не погоджуючись з постановою суду ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові ПВТП „Екстра” –відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97- ВР, п.1 ст.86 КАС України.

Позивач вважає постанову обґрунтованою, просить залишити її без змін.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з таких підстав.

В лютому 2006 року СДПІ у Приморському районі м. Одеси, правонаступником якої є ДПІ у Приморському районі м. Одеси, здійснена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПВТП „Екстра” за період з 1.10.2004 р. по 30.09.2005 року та складений акт від 14.04.06 р. №1892/23-60/22447463, в якому вказано про порушення позивачем п.1.2.2 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.2.,п.п.5.3.9.,п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 2,3 тис.грн.

На підставі цього акту СДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.06 р. №00007723-60/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 120 грн.( 2 300 грн.- основний платіж, 820 грн. –штрафні санкції).

Позивач звернувся з позовом про скасування вищевказаного повідомлення-рішення, посилаючись на те, що вимоги закону ПП „Екстра” порушені не були і витрати за послуги зв'язку віднесені до складу валових витрат обґрунтовано.

Суд першої інстанції з доводами позивача погодився і судова колегія вважає ці висновки підставними.

Із акту перевірки вбачається, що податковою інспекцією встановлені порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, так як до складу валових витрат віднесені витрати, не підтверджені первинними документами ( роздруківки розмов з зазначенням номерів телефонів), тоб-то перевіркою не є можливим підтвердити, що вищезазначені витрати пов'язані з фінансово господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення валових витрат на 9,0 тис. грн. і заниження податку на прибуток на 2300 грн.

Аналізуючи дані, викладені в акті перевірки, судова колегія дійшла висновку, що перевіркою не зафіксовано дату користування працівниками ПП „Екстра” послуги мобільного зв'язку у цілях, що не пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Використання цього виду послуг підтверджено матеріалами справи, в т.ч. актами по звітам за 2004-2005 р.(а.с.49-124).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р., валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Витрати на оплату послуг мобільного зв’язку позивач відносив до складу валових витрат, керуючись пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, який дозволяє платникам податку відносити до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням господарства, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, із урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадку повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, що не підтверджуються документально.

Висновок господарського суду стосовно недоведеності пов’язаності витрат на оплату послуг мобільного зв’язку з веденням господарської діяльності ТОВ “АКОТ” спростовується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами.Статтею 11 вищезазначеного Закону не встановлено вимог щодо форми або виду документів, які були б належними для цілей податкового обліку, тобто були б обов’язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Колегія суддів дійшла висновку, що розшифровки телефонних розмов не є тими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.Лише в тому разі, коли в пунктах 5.3 –5.8 цього Закону містяться певні обмеження чи існує пряма заборона на включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. У зазначених пунктах не вказана неможливість віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв’язку.

Крім того, нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку здійснених ним витрат саме з підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Тобто заздалегідь вважається, що всі витрати платника податку прямо пов’язані з такою підготовкою, організацією, веденням господарської діяльності, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Про це зазначається в п.5.10 ст.5 цього Закону, яким закріплено, що встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, окрім зазначених цим Законом, не дозволяється.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Одеської області відповідає вимогам чинного законодавства, тому підстави для задоволення апеляційної скарги –відсутні.

Керуючись ст. ст. 198,202,205,206,212,254 КАС України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року у справі №14/119-06-3232 А –залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Л.І. Бандура

Суддя Т.А. Величко