Ухвала суду № 108882726, 07.02.2023, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10697/22

Категорія 35

2/295/1033/23

УХВАЛА

07.02.2023 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Воробйова Т.А.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін

заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі

за позовом комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії.

Ухвалою Богунського районногосуду м.Житомира від 26.10.2022 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк для подачі заяві по суті справи.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.11.2022 матеріали цивільної справи 295/10697/22 передані за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.12.2022 матеріали цивільної справи 295/10697/22 передані за підсудністю до Богунського районного суду м. Житомира.

Ухвалою Богунського районногосуду м.Житомира від 24.01.2023 справу прийнято до провадження. В ухвалі про прийняття справи до провадження зазначено, що відповідно до статей 19, 274 ЦПК України позовна заява підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.02.2023 ОСОБА_1 направила до суду заяву про зупинення провадження у справі, яка обґрунтована тим, що із заявленим боргом вона не погоджується. Відповідач перебуває за межами України, тому вона не може належним чином підготуватися для розгляду справи та надати суду всі наявні в неї докази на підтвердження обставин, які спростовують позовні вимоги. Вважає, що повний та всебічний розгляд справи до її повернення в Україну та до надання суду всіх наявних доказів, які зберігаються за її місцем проживання у м. Житомирі та спростовують вимоги позову, не можливий, тому просить застосувати процесуальну аналогію та зупинити провадження у справі до припинення воєнного стану та повернення відповідача в Україну.

Суд, дослідивши клопотання, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі -Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 251 ЦПК України визначено випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Так, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбаченихстаттею 63цього Кодексу;

4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;

4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації;

5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

6) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленомустаттею 87цього Кодексу;

8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Положеннями ст. 251, 252 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі.

Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ЦПК України, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 у справі №6-1367цс15 зазначено, що зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18 та від 20.06.2019 в справі №910/12694/18.

Щодо посилання відповідача на необхідність застосування аналогії закону, суд зауважує, що можливість застосування аналогії закону передбачена у частині дев`ятійстатті 10 ЦПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Питання зупинення провадження у справі чітко урегульовані конкретними нормами ЦПК України, а саме статтями 251 та 252, отже у даному випадку законодавчо визначені підстави для застосування аналогії закону відсутні.

З урахуванням викладеного, оскільки обставини, на які посилається відповідач у заяві, не є такими, які відповідно до вимог ст. 251, 252 ЦПК України зумовлюють зупинення провадження у справі, а положеннями ст. 251, 252 ЦПК України передбачений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження по справі, який розширеному тлумаченню не підлягає; термін дії воєнного стану в Україні є непередбачуваним, отже зупинення провадження у справі до припинення дії воєнного стану унеможливить розгляд справи у розумний строк, тому заява відповідача про зупинення провадження задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1-12, 251, 255, 260-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.А.Воробйова