Рішення № 108847748, 06.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2023Справа № 910/11870/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Київського міського центру зайнятості

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

про стягнення 77 885, 79 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Київський міський центр зайнятості (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі-відповідач) про стягнення коштів у розмірі 77 885, 79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявне зобов`язання щодо відшкодування позивачу виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 77 885, 79 грн., у зв`язку з поновленням її на роботі за рішенням суду, відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 позовну заяву Київського міського центру зайнятості - залишено без руху. Встановлено Київському міському центру зайнятості строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Київського міського центру зайнятості надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку - 28.11.2022).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

28.12.2022 до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в якому відповідач просить суд залучити до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

02.01.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в якій вона зазначає, що оскільки суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду стягується не з безробітного, а з роботодавця і сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може бути зменшена, у зв`язку з отриманням незаконно звільненим працівником допомоги по безробіттю, а тому на думку ОСОБА_1 рішення у даній справі не може вплинути на її права та обов`язки як щодо позивача, так і щодо відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у задоволенні клопотання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відмовлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 13.12.2022 ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2021 ОСОБА_1 звернулась з заявою до Святошинської районної філії Київського міського центру зайнятості про надання (поновлення) статусу безробітного, якою просила надати їй статус безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з заявою про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до наказу Київського міського центру зайнятості № НТ210319 від 19.03.2021 ОСОБА_1 надано статус безробітної з 19.03.2021 та призначено виплату допомоги по безробіттю з 19.03.2021 по 19.03.2022.

Разом з тим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2021 у справі № 759/7520/21 позов ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Скасовано наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 10.03.2021 року №56 к/тр «Про припинення трудового договору». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу інноваційних та інвестиційних проектів ДІФКУ або на рівнозначній посаді, яка відповідатиме її кваліфікації.

Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 467 (сто три тисячі чотириста шістдесят сім) грн.. 28 коп. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Судом у справі № 759/7520/21 допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року залишено без змін.

Наказом Київського міського центру зайнятості № НТ220119 від 19.01.2022 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 18.01.2022.

Наказом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 18.01.2022 № 4-к/тр скасовано наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи №56-к/тр від 10.03.2021 «Про припинення трудового договору», поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді директора Регіонального представництва ДІФКУ в м. Одеса з 11.03.2021.

Наказом Київського міського центру зайнятості № НТ220119 від 19.01.2022 припинено реєстрацію безробітної - ОСОБА_1 з 18.01.2022 у зв`язку з поновленням на роботі.

Таким чином, з 18.01.2022 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з 18.01.2022 припинено її реєстрацію як безробітного (наказ від 23.07.2019 № НТ190723).

Так, відповідно до персональної картки № 027521031900033 ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1 ) та довідки-розрахунку № 08-204/10-21/22 від 01.02.2022 за період з 19.03.2021 по 18.01.2022 включно вона отримала допомогу по безробіттю у сумі 87 401, 79 грн.

04.02.2022 та 10.05.2022 позивач звертався до відповідача з претензіями № 28-442/22 та № 28-825/22, в яких просив повернути кошти, які були виплачені ОСОБА_1 у розмірі 87 401, 79 грн.

Проте, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти лише у розмірі 9 516, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за 13.07.2022.

Оскільки, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 87 401, 79 грн. допомоги по безробіттю відповідачем у повному обсязі не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду про коштів у розмірі 77 885, 79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 № 792, Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджується перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітної у Київському міському центрі зайнятості з 19.03.2021 та зняття її з такого обліку, припинення виплат по безробіттю з 18.01.2022 у зв`язку із поновленням останньої на посаді рішенням суду.

Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.06.2021 у справі № 759/7520/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Скасовано наказ Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 10.03.2021 року №56 к/тр «Про припинення трудового договору». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу інноваційних та інвестиційних проектів ДІФКУ або на рівнозначній посаді, яка відповідатиме її кваліфікації.

Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103 467 (сто три тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 28 коп. Стягнуто з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Судом у справі № 759/7520/21 допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді ОСОБА_1 .

За таких обставин, оскільки судовим рішенням у справі № 759/7520/21 скасовано наказ відповідача від 10.03.2021 року №56 к/тр «Про припинення трудового договору», який став підставою для втрати заробітної плати та подальшому - для призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплачених сум у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Матеріалами справи підтверджено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості у період з 19.03.2021 по 18.01.2022 позивач виплатив ОСОБА_1 87 401,79 грн. допомоги по безробіттю.

В той же час, судом встановлено, що відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 9 516 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за 13.07.2022.

Суд зазначає, що відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановленим законом обов`язком компенсації здійсненої безробітному виплати.

Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах №914/1875/17 від 09.07.2018 та №914/2087/17 від 12.06.2018.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Київського міського центру зайнятості повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київського міського центру зайнятості - задовольнити.

2. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вул. Б. Хмельницького, буд. 65 Б, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код - 00041467) на користь Київського міського центру зайнятості (вул. Жилянська, буд. 47-Б, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код - 03491091) грошові кошти у розмірі 77 885 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 79 коп. та витрати по сплати судового збору у сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков