Рішення № 108765701, 03.02.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1092/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом: Фізичної особи-підприємця Рябошапки Костянтина Михайловича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг", вул. Шейгусівська, буд. 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, код 36279482, e-mail: mail@agrikor-holding.com,

Предмет спору: про стягнення 760 000,00 грн

учасники справи: не викликались;

Обставини справи.

Позивачем до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" 760 000,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №0109 від 01.09.2021 року в частині своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.12.22:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/1092/22;

постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Вказана вище ухвала суду від 06.12.22 була отримана відповідачем 15.12.22, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400055396584.

У встановлений судом процесуальний строк, від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 29.12.22, в якому визнав факт існуваннядоговірних відносин та повідомив суд про сплату заявлених до стягнення позивачем 760 000 грн, у зв`язку з чим, просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України. До відзиву відповідача додані: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН №000844 від 10.01.20, довіреність №18 від 28.06.22, платіжні доручення №37358 від 02.12.22 на суму 160000 грн, №37432 від 06.12.22 на суму 150000 грн, №37702 від 15.12.22 на суму 70000 грн, №37757 від 20.12.22 на суму 50000 грн, №37818 від 22.11.22 на суму 25000 грн, №37898 від 28.12.22 на суму 25000 грн, №96 від 08.12.22 на суму 200 000 грн, №102 від 12.12.22 на суму 80000 грн, та докази направлення до електронного кабінету представнка позивача відзиву.

04.01.23 на поштову адресу суду надійшла заява представника позивача від 29.12.22 про зменшення розміру позовних вимог (відмову від частини позовних вимог), в якій просить суд:

- прийняти заяву про зменшення позовних вимог;

- закрити провадження по справі в частині стягнення 760 000 грн основного боргу в зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" на користь ФОП Рябошапки К.М. 11400 грн витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді у розмірі 10 000,00 грн. В якості додатку до клопотання надано: скріншот по рахунку; копія рахунку на оплату №18 від 12.12.22; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 12.12.22; акт надання послуг №18 від 12.12.22, копія платіжної інструкції №N0HOH3612M від 13.12.22, докази направлення заяви з додатками на адресу відповідача.

Водночас, оцінюючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що дана заява є заявою про закриття провадження у справі та стягнення судових витрат.

10.01.22 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява із запереченнями на заяву позивача в частині стягнення з відповідача 11 400 грн судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування відповідач зазначив, що відповідно до приписів ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі закриття провадження у справі за відсутності предмета спору сплачений судовий збір повертається з бюджету; заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн є необґрунтованим та непропорційним до обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням того, що відповідачем у повному обсязі були виконані боргові зобов`язання перед позивачем. Враховуючи викладене, відповідач просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, повернути з Державного бюджету України позивачу судовий збір, сплачений при подачі позову, та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу авдоката, які підлягають розподілу між сторонами, встановивши їх розмір на рівні 5000 грн.

Подані в межах встановлених процесуальних строків сторонами заяви та клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача 760 000 грн орендної плати по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №0109 від 01.09.2021 року.

У позовній заяві позивачем також зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат для розгляду справи в суді 21 400 грн, з яких 11400 грн судовий збір та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень №37358 від 02.12.22 на суму 160000 грн, №37432 від 06.12.22 на суму 150000 грн, №37702 від 15.12.22 на суму 70000 грн, №37757 від 20.12.22 на суму 50000 грн, №37818 від 22.11.22 на суму 25000 грн, №37898 від 28.12.22 на суму 25000 грн, №96 від 08.12.22 на суму 200 000 грн, №102 від 12.12.22 на суму 80000 грн, та скріншоту з мобільного додатку банку по рахунку позивача, вбачається, що відповідач добровільно сплатив на рахунок позивача 760 000 грн, які є предметом спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі № 914/130/16.

Оцінивши подані матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 160 000 грн, оскільки відповідач 02.12.22 здійснив часткову оплату основного боргу в сумі 160 000 грн (платіжне доручення №37358 від 02.12.22) до порушення провадження у справі (06.12.22), а отже на момент відкриття провадження у справі № 927/1092/22 права позивача відповідачем порушені не були і як наслідок позов є безпідставним в цій частині, що тягне за собою відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 160 000 грн заборгованості по Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №0109 від 01.09.2021 року.

У свою чергу, враховуючи, що відповідач сплатив суму боргу в розмірі 600 000 грн після відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

При цьому, в поданій позивачем заяві (б/н від 29.12.22), останній просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору при подачі позову у розмірі 11400 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Судом встановлено, що при зверненні з позовною заявою у справі № 927/1092/22 до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 11400,00 грн, що підтверджується квитанцією №N1BUF3756M від 28.11.22, що міститься в матеріалах справи (а.с. 15).

Позивач у поданій заяві про закриття провадження у справі (від 29.12.22 б/н) просить суд, зокрема, судовий збір у розмірі 11400 грн стягнути з відповідача.

Відповідач щодо стягнення з останнього судового збору заперечив, посилаючись на норми ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», якими передбачено повернення судового збору з державного бюджету в разі закриття провадження у справі за відсутності предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Таким чином, оскільки сплата боргу в розмірі 600 000 грн відбулася після пред`явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов`язань, суд вважає за необхідне судовий збір покласти на відповідача у розмірі 9000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, провадження за якими підлягає закриттю.

Щодо решти сплаченого судового збору у розмірі 2400 грн, такий залишається за позивачем у зв`язку з відмовою у задоволенні позову у частині стягнення 160 000 гривень.

Заперечення відповідача щодо стягнення з останнього на користь позивача судового збору судом не приймаються з підстав, викладених вище.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

У поданій позовній заяві зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн.

У клопотанні від 29.12.22 представник позивача, серед іншого, просить суд стягнути з ТОВ "Агрікор Холдинг" на користь ФОП Рябошапки К.М. витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді у розмірі 10 000,00 грн. В підтвердження вимог ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України позивач надав суду: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000844 від 10.01.20 гр. Драчука В.В.; копії договору про надання правової допомоги від 25.11.22, відповідно до умов якого вартість гонорару останнього складає 10000,00 грн, ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 25.11.22 №25/11, довіреності №12 від 02.01.23; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу по справі № 927/1092/22 від 12.12.22; рахунок на оплату №18 від 12.12.22, акт надання послуг №18 від 12.12.22, платіжну інструкцію №N0HOH3612М від 16.12.22 про сплату позивачем на рахунок адвокатського об`єднання 10000,00 грн з призначенням платежу "за підготовку позовної заяви згідно договору №25/11 рах. 18 від 12.12.22; докази відправки вищезазначених документів відповідачу по справі.

Відповідач щодо стягнення з останнього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн заперечив та просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, встановивши їх розмір на рівні 5000 грн. В якості заперечень відповідач зазначив наступне:

-заявлена вартість послуг по підготовці позовної заяви та представництві інтересів позивача в сумі 10000,00 грн є необґрунтованою та непропорційною до обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням того, що відповідачем були в повному обсязі виконані боргові зобов`язання перед позивачем;

-сам представник позивача у тексті позовної заяви зазначив, що справа є малозначною, оскільки є справою незначної складності, отже, заявлена сума витрат не є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру;

-з урахуванням викладеного, обґрунтованою та пропорційною до обсягу наданих адвокатом послуг є сума 5000,00 грн, саме такий розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.22 року між позивачем та Адвокатським бюро «Бориса Саюка» було укладено Договір №25/11 про надання правової допомоги

За надану правничу допомогу Позивач сплатив 10000,00 гривень, що підтверджується Актом надання послуг, розрахунком витрат на професійну правничу допомогу від 12.12.22 та платіжною інструкцією №N0HOH3612М від 16.12.22.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В контексті викладеного суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000, 00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має відповідати в тому числі критерію розумної необхідності таких витрат.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

На думку суду, витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову (а саме те, що відповідачем визнано позов в частині суми заборгованості та повністю сплачено після відкриття провадження у справі), з часом витраченим на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі.

При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору. Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору оренди сільськогосподарської техніки. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно - правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають.

Враховуючи викладене, беручи до уваги суть спірних правовідносин, поведінку учасників справи, у тому числі і добровільну сплату відповідачем заявленого до стягнення позивачем боргу після відкриття провадження у справі, заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.

З урахуванням викладеного суд вважає неспівмірним та явно завищеним розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката має бути зменшено до 5000 грн.

За таких обставин, надаючи оцінку заявлених до стягнення витрат позивача на оплату послуг адвоката у справі, суд зробив висновок про часткове покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 129, 130, п.2 ч.1 ст.231, 233, 234, 235 ГПК України, п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову в частині вимог Фізичної особи-підприємця Рябошапки Костянтина Михайловича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" 160 000 грн боргу відмовити.

2. Клопотання про закриття провадження у справі задовольнити частково.

3. Провадження у справі в частині вимог Фізичної особи-підприємця Рябошапки Костянтина Михайловича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" 600 000 грн боргу закрити.

4.Клопотання представника Фізичної особи-підприємця Рябошапки Костянтина Михайловича про стягнення з відповідача 11400 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" (вул. Шейгусівська, буд. 1-А, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, код 36279482) на користь Фізичної особи-підприємця Рябошапки Костянтина Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 9000,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02 лютого 2023 року.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.