Ухвала суду № 108759553, 17.08.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2380/19

Провадження № 2/366/53/22

У Х В А Л А

17 серпня 2022 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі Морозовій Я.Р., розглянувши у судовому засіданні, в смт. Іванків Київської області цивільну справу за позовом Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2019 року заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюк Д. в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху і надано прокурору термін для виправлення недоліків /а.с. 18-21а/. Прокурором дана ухвала суду не була виконана, а тому 28 жовтня 2019 року було постановлено позовну заяву заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюка Д. вважати неподаною та повернути позивачу /а.с. 29-34/.

Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Антонюк Д. звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 28.10.2019 року до Київського апеляційного суду /а.с. 41-49/.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області залишено без задоволення, а ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року без змін /а.с. 63-69/.

03 лютого 2020 року Прокуратурою Київської області було подано касаційну скаргу /а.с. 74-84/.

Постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу виконувача обов`язків прокурора Київської області задоволено, ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції /а.с. 125-133/.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу розподілено судді Ткаченку Ю.В. /а.с. 136/.

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено на 16 лютого 2022 року на 10 год. 30 хв. /а.с. 161-162/.

15 лютого 2022 року до суду від Начальника Іванківського відділу окружної прокуратури Грущака Д, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи /а.с. 180/.

16 лютого 2022 року до суду від Представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області Кутас Ю.В. надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити повністю /а.с.184-190/.

16 лютого 2022 року розгляд справи не відбувся, в зв`язку з перебуванням судді у нарядчій кімнаті по кримінальному провадженню /а.с. 191/.

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України, рішенням зборів суддів Іванківського районного суду Київської області № 3 було тимчасово зупинено здійснення судочинства /а.с. 192/.

06.03.2022 року розпорядженням Голови Верховного суду України № 1/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Іванківського районного суду до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області.

22.04.2022 року підсудність судових справ Іванківського районного суду було відновлено на підставі розпорядження Голови Верховного суду України № 18/0/9-22 від 21.04.2022 року /а.с. 193/.

Після відновлення судочинства, підготовче судове засідання призначено на 20 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 20 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 17 серпня 2022 року на 09 год. 45 хв. /а.с. 206-207/.

Ухвалою суду замінено Броварську місцеву прокуратуру Київської області на Вишгородську окружну прокуратуру Київської області, як правонаступника.

У судове засідання прокурор не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений вчасно, що підтверджується розпискою прокурора Левченка Р.М. про отримання ухвали від 20.07.2022 року про закриття підготовчого провадження.

Представник позивача Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, заяв та клопотань до суду не надіслали.

Представник позивача ДП «Іванківське лісове господарство» у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, що підтвердується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправленння. Заяв та клопотань до суду не надіслали.

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені вчасно, заяв та клопотань до суду ненадіслали.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 вересня 2019 року заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області Антонюк Д. в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

В своїхпозовнихвимогахпозивач просить: Визнати поважними причини пропуску строків позовної давності за даним позовом; Визнати недійсними та скасувати наказ Головного управління Держземагентсва у Київській області від 12.08.2013 № КИ/3222081400:02:003:/00004376; Визнати недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно № 9561924 від 18.09.2013, відповідно до якого ОСОБА_1 набув право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0044; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Як вбачається з матеріалів, наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 12.08.2013 №КИ/3222081400:02:003/00004376/ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, а також передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0044, площею 2.00 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства .

На підставі вказаного наказу, ОСОБА_1 видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно №9561924 від 18.09.2013, у зв`язку з чим державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0044 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 159793532220). Оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно перебуває у володінні сектору з питань державної реєстрації нерухомого майна та бізнесу Іванківської районної державної адміністрації.

Вказані обставини також підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.03.2019 року

Прокурор не погодився із зазначеними наказом, стверджуючи, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачу, накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19, 57, 84Земельного кодексуУкраїни та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексомУкраїни та знаходиться у віданні Оранського лісництва державного підприємства «Іванківське лісове господарство», яке будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.

Частинами 1, 3, 4 статті 56ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23Закону Українивід 14.10.2014«Про прокуратуру» (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Положенням частини 2 статті 19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 3 статті 23Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 провадження 12-20гс21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 23.11.2021 №359/3373/16-ц (14-2цс21) зазначила, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Київського обласного та м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних та природоохоронних відносин.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, слід зазначити наступне.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у частинах 1, 3, 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки таке питання буде вирішуватись за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Отже, ч. 4 ст.23Закону України«Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва, тому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень підпункту 1 частини 2 статті 200ЦПК України (залишення позову без розгляду).

Аналогічні висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження 12-194гс19).

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою пред`являється позов в інтересах Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» та державного органу управління підприємства Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (зазначений орган державної влади є органом управління вказаного державного підприємства, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 20.03.2019).

В данному випадку прокуратура вважає, що саме прокурор повинен здійснювати представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку постійного користувача ДП «Іванківське лісове господарство», а також контролю з боку Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, яка виражається в бездіяльності останніх, що стало підставою для звернення до суду.

Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять, при цьому в інтересах ДП «Іванківське лісове господарство» прокурор представником у справі виступати не має повноважень.

Разом з тим, матеріали справи не містять також доказів звернення Київського обласногота пом.Києву управліннялісового тамисливського господарства до суду з позовами для відновленого порушеного права держави в особі суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прокурором не виконано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,і ненадано компетентномуоргану протягомрозумного строкупісля отриманняповідомлення самостійнозвернутися досуду зпозовом в інтересах держави, в свою чергу прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду даного позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку передбаченому нормами діючого законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року визначено, що якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Судом достовірно встановлено, що прокурором не доведено підстав для представництва суб`єкта владних повноважень в суді, на підставі підпункту 1 частини 2 статті 200 ЦПК України, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 257, 258-261 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22 серпня 2022 року

Суддя: Ю.В. Ткаченко