Рішення № 108744359, 01.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року Справа № 160/20646/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області,в якому позивачка просить суд:

визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року № Ф-9430-53/12-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 21030,90 грн.

визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 25.02.2021 року № Ф-9430-53-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 16757,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуванні вимоги про сплату недоїмки є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачка з 2008 року не здійснювала підпиємницьку діяльність, не подавала звітність до контролюючого органу. В червні 2021 року припинила підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, зазначила, що вона є працюючою особою, яка отримує заробітну плату, а її роботодавець в спірний період сплачував за неї єдиний соціальний внесок, що підтверджується довідкою ОК-5.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

27 січня 2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області направило до суду відзив на адміністративний позов, яким проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що за даними інформаційної системи податкового органу, станом на 30.04.2019 року в ІКП ФОП ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 гри., яка виникла в результаті автоматичних нарахувань з единого внеску за 2017 рік у сумі 8448,0 грн, граничний строк сплати 09.02.2018 року. 1 квартал 2018 року 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р., 2 квартал 2018 року 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р., 3 квартал 2018 року 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19.10.2018 р., 4 квартал 2018 року 2457,18 грн, граничний строк сплати до 21.01.2019 р., 1 квартал 2019 року 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р., Станом на 12.01.2023 заборгованість з єдиного внеску складає у сумі 37788.74 грн. Крім того, зазначили, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області були сформовані вимоги, зокрема, від 11.05.2019 № Ф-9430-53/12 па суму 21030,90 грн, а також № Ф-9430-53У від 25.02.2021 року на суму 16757,84 гр, які було направлено на адресу позивачки, засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення згідно з рекомендованим повідомленням про вручения поштового відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання. У зв`язку з несплатою заборгованості та на виконання п. 5 р. VI Інструкції № 449 були сформовані узгодженні вимоги № Ф-9430-53У від 11.05.2019 на суму 21030,90 грн. та № Ф-9430-53У від 25.02.2021 року на суму 16757,84 грн, які направленні до виконавчої служби.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 17.07.2003 року зареєстрована як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та 17 червня 2021 року припинила підприємницьку діяльність що підтверджується витягом (випискою) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 № Ф-9430-53/12 на суму 21030,90 грн.(а.с. 14).

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки)№ Ф-9430-53 від 25.02.2021 на суму 16757,84 грн. (а.с. 15).

У зв`язку з несплатою заборгованості та па виконання п. 5 р. VI Інструкції № 449 сформовані узгодженні вимоги № Ф-9430-53У від 11.05.2019 на суму 21030,90 гри та № Ф-9430-53У від 25.02.2021 року, які були направленні до Синельниківського міськрайонного відділу ДВС Південо-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом вимогами № Ф-9430-53/12-У на суму 21030,90 грн. від 11.05.2019 року та № Ф-9430-53У від 25.02.2021 року на суму 16757,84 грн. позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В пунктах 3 і 10 частини першої цієї статті розкриті поняття застрахованої особи як фізичної особи, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, а страхувальників - як роботодавців та інших осіб, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2019) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Окрім того, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Судом встановлено, що у період, що визначений у податкових вимогах від 11.05.2019 року № Ф-9430-53/12-У та № Ф-9430-53-У від 25.02.2021 року ОСОБА_1 працювала, та за неї роботодавцем сплачувався єдиний соціальний внесок у розмірі не нижче розміру мінімального страхового внеску, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 (а.с. 21-27).

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був сформульований Верховним Судом в постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому викладений, зокрема, в постанові від 06.05.2020 року у справі №400/1622/19.

Зважаючи на те, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року № Ф-9430-53/12-У в сумі 21030,90 грн. та Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області № Ф-9430-53-У від 25.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 16757,84 грн. є протиправні та підлягають скасуваню.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, у тому числі і аргументи учасників справи щодо порядку прийнтяття та направлення оскаржуваних вимог, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

За сукупності викладених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, оцінивши усі докази, що були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені судом у ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно приписів ст. 139 КАС України з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору 992,40 грн.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області від 11.05.2019 року № Ф-9430-53/12-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 21030,90 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 25.02.2021 року № Ф-9430-53-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 16757,84 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) А.О. Коренев

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді А.Ю. Сичевська

01.02.2023

Рішення не набрало законної сили 01 лютого 2023 р.