Рішення № 108720377, 01.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/379/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2017 року по 29.09.2022 року включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 сплатити на ОСОБА_2 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2017 по 29.09.2022 із розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 252, 90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач вважає не нарахування та виплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення - протиправними. Позивач наполягає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки лише оскаржувані дії відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні вчинені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому вони є протиправними.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

19.01.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві вказано, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини працівників, а у даному випадку предметом спору є правовідносини щодо виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби, які регулюються нормами спеціального законодавства та не можуть підмінюватися нормами Кодексу законів про працю України, оскільки Позивач перебував у статусі військовослужбовця, а не працівника Державної прикордонної служби України.

Крім того відповідач зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення (у даному випадку за рішенням суду) не є правовою підставою для проведення виплати середнього заробітку в розумінні Порядку №100.

Крім того зазначено, по позивач з позовом з аналогічними позовними вимогами вже звертався та йому було відмовлено справа № 420/1880/21.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_3 є ветераном війни-учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 10 червня 2015 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №122 від 13.09.2017 року, головного старшину військової служби за контрактом ОСОБА_3 , старшого інструктора групи спеціального призначення команди спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 №8-РС від 05 вересня 2109 року із військової служби в запас відповідно до підпункту «ї», вважати таким, що з 13.09.2017 року справи та посаду здав; з 13.09.2017 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з 14.09.2019 року знято з усіх видів (контрольного та речового) забезпечення військової частини НОМЕР_3 і направлено для зарахування на військовий облік до Приморського РВК м. Одеса.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року по справі №420/3050/20 набрало законної сили 08 вересня 2020 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі №420/8243/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 13.09.2017;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 13.09.2017 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2016 року;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №420/8243/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено:

- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2016 року скасовано;

- ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ;

- абзац третій резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року викладено в наступній редакції: «Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.09.2017 року, включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року»;

- абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року виключено;

- в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року залишено без змін.

04 березня 2021 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/8243/20 видано виконавчий лист про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.09.2017 року, включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року заяву ОСОБА_4 про встановлення судового контролю при виконанні постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року було задоволено, суд зобов`язав ВЧ на протязі 14 (чотирнадцяти) робочих днів з дати отримання копії даної ухвали подати П`ятому апеляційному адміністративному суду звіт про виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року по справі №420/8243/20

На виконання вказаних рішень суду по справі 420/8243/20 військовою частиною НОМЕР_6 нараховано та виплачено 29 вересня 2022 року індексацію грошового забезпечення у сумі 55434, 90 грн. (платіжне доручення №423 від 29.09.2022).

Також, раніше 06 липня 2022 року було виплачено відповідачем 2 177, 83 грн (платіжне доручення від 06.07.2022 №301 та 20 липня 2021 року виплачено 2 321, 80 грн (платіжне доручення від 20.07.2021 №315).

Таким чином остаточний розрахунок по виплате індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.09.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року виплачено відповідачем 29 вересня 2022 року.

19 грудня 2022 року я звернувся до військової частини НОМЕР_1 з вимогою щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На день подачі позову відповідь позивачем не отримано.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року по справі № 821/1083/17 сформулювала такі висновки:

- умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо);

- аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак воно не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно;

- оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Суд зазначає, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору факту виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року № 810/451/17.

З матеріалів справи вбачається, що в день звільнення позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

Зазначені виплати проведені у повному обсязі поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

Отже, за встановлених обставин справи, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум і розмір таких сум був спірним.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд вважає порушеним право позивача на отримання відшкодування за затримку виплати на підставі статті 117 КЗпП України, а бездіяльність відповідача у вигляді непроведення нарахування та виплати цієї компенсації - протиправною.

Також суд зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність остаточного вирішення спору в частині сум індексації, адже рішенням суду у справі №420/15666/22 спір остаточно вирішено.

Суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17 та від 13 травня 2020 року №810/451/17.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно норм абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

З аналізу вказаної норми вбачається, що середньомісячна заробітна плата у даному випадку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт).

Відповідно до п.8 наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу наказом від 17.09.2019 року №227, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку суми компенсації повинна бути врахована саме середньоденна заробітна плата позивача останніх двох календарних місяців роботи, що передують його звільненню.

Суд зауважує, що спір щодо суми середнього заробітку наразі між сторонами ще не виник та позивач не вимагає виплати йому певної суми.

Водночас, вирішуючи справу, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно якої, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду у наведених справах дійшла висновку, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2017 року по 29.09.2022 року включно та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 його середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2017 по 29.09.2022 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 і з застосування істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні враховуючи враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Посилання відповідача на те, що у справі № 420/1880/21 позивачу вже було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та стягнення з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 , середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні за період з 14.09.2017 року по 18.12.2020 рік у розмірі 297 919,04 грн. суд не приймає до уваги, оскільки позивач зазначив інші підстави звернення до суду.

Так позивачу було відмовлено в задоволенні позову оскільки станом на день розгляду даної справи по суті розрахунок в повному обсязі відповідачем з позивачем по всіх належних йому до виплати на день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 сумах - не здійснено, суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду із вимогою щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні та необхідність відмови в їх задоволенні.

Таким чином, оскільки, на виконання вказаних рішень суду по справі 420/8243/20 військовою частиною НОМЕР_6 нараховано та виплачено 29 вересня 2022 року індексацію грошового забезпечення в нього виникли нові підстави звернення до суду, та було усунуто передчасність такого звернення.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2017 року по 29.09.2022 року включно;

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) його середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення за період з 14.09.2017 по 29.09.2022 включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 і з застосування істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні враховуючи враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

В решті позову,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко