Рішення № 108699018, 25.01.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4062/22 2/335/476/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю помічника судді, яка тимчасово виконує обов`язки секретаря судового засідання Школяр К.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не оплачував надані йому за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим за період з 01.04.2013 року по 31.10.2021 року у нього утворилась заборгованість на суму 33636,48 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2022 позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.04.2013 по 13.07.2020, у розмірі 25 041 грн. 98 коп.; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1847 грн. 10 коп. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2022 заяву ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Короті Р.О., про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2022 у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, задоволено, та скасовано заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2022 у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Призначено справу до судового розгляду в загальному порядку, за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 19.12.2022, яке було відкладено на 25.01.2023 за клопотанням відповідача ОСОБА_1

19.12.2022 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Короті Р.О. про застосування строків позовної давності до позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі», в якій зазначено, що позов було подано до суду 13.07.2022, а відтак позивач має право заявити вимоги про стягнення з відповідача заборгованості лише за період з 13.07.2019 по 13.07.2022.

Також, відповідач просив стягнути з Концерну «МТМ» витрати, понесені ним на правничу допомогу в фіксованому розмірі гонорару адвоката у сумі 5000 грн.

У вказаній заяві адвокат Коротя Р.О. просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_1

17.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача Концерну «МТМ» -Фарзаєвої К.А. про долучення до справи довідок щодо заборгованості та розрахунків суми заборгованості.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У судове засідання, призначене на 25.01.2023, представник позивача, відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились.

Від представника позивача Концерну «МТМ» - Фарзаєвої К.А. надійшла заява про відкладення судового засідання, у зв`язку із підготовкою клопотання про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки підстави, визначені ст. 223 ЦПК України, для відкладення судового засідання, відсутні. Крім того, у представника позивача було достатньо часу для подання суду заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Від представника відповідача адвоката Коротя Р.О. раніше надходила заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_1 .

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у справі та їх представників.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази у сукупності, у межах заявлених позовних вимог, доходить висновку, що позов Концерну «Міські теплові мережі» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Згідно з п. 1.3 Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ». Вказані обставини є загальновідомими у межах міста, а відтак не підлягають доказуванню при розгляді цивільної справи.

Отже, Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, яка надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання.

Централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від «Про житлово-комунальні послуги», який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки.

Пунктом 5 частини третьої статті 20Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 20цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.

У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка викладена у довідці №216061258 від 13.07.2020, ОСОБА_1 з 28.09.2007 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.03.2021, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., ТОВ «Діджи Фінанс», діючи відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продало, а ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

За таких обставин ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна, був споживачем наданих за вказаною адресою житлово-комунальних послуг у період з 28.09.2007 по 19.03.2021, день продажу квартири, згідно договору купівлі-продажу від 19.03.2021.

У зв`язку з відсутністю укладеного договору, позивачем здійснювався облік наданих відповідачеві послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який було оформлено на ОСОБА_1 .

З позовної заяви та доданих до неї довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розрахунку суми позову, встановлено, що загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.04.2013 по 31.10.2021 складає 33636,48 грн., та, як зазначає позивач у позовній заяві, вказана сума боргу підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_1 , оскільки він був споживачем вказаних послуг.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2023, яка постановлена у вказаній справі, закрито провадження у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.12.2017 по 30.06.2020, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З урахуванням ухвали суду про закриття провадження у частині позовних вимог, суд розглядає вказану справу в частині позовних вимог Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надавалися Концерном «МТМ» за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.04.2013 по 01.12.2017, та з 01.07.2020 по 31.10.2021.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З врахуванням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка отримана позивачем 13.07.2020, а також договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.03.2021, які долучені до матеріалів справи, доходжу до висновку, що ОСОБА_1 , як власник майна, був споживачем наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються Концерном « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 28.09.2007 по 19.03.2021, тобто у той період, коли ОСОБА_1 був власником квартири за вказаною адресою.

При цьому, суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у період з 19.03.2021 по 31.10.2021 був споживачем наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються Концерном « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, що і заборгованість за ці послуги, яка виникла за вказаний період, підлягає стягненню саме з нього.

Зокрема, у суду відсутні відомості про те, що у період з 19.03.2021 по 31.10.2021 ОСОБА_1 був власником вказаної квартири, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.2021, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., ТОВ «Діджи Фінанс», діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продало, а ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 , тобто право власності на вказану квартиру з 20.03.2021 належить ОСОБА_2 .

Крім того, згідно інформації, яка надана Управлінням державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради у листі від 19.07.2022 №04-47/2734, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.07.1996 по 19.07.2022, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , тобто не за адресою надання послуг, про стягнення яких заявлені позовні вимоги у цій справі.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував свого обов`язку із своєчасної сплати за надані позивачем послуги з централізованого опалення та централізованого постання гарячої води, і позовні вимоги позивача є обґрунтованими саме за період з 01.04.2013 по 01.12.2017, та з 01.07.2020 по 19.03.2021.

Разом із тим, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» підлягають частковому задоволенню, оскільки стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості у межах строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_1 .

Так, згідно розрахунку заборгованості, який відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, заборгованість за надані у квартиру АДРЕСА_2 , послуги з централізованого опалення за період з 01.04.2013 по 31.10.2021 становить 33 636 грн. 48 коп.

Тобто, Концерн «Міські теплові мережі» нарахував заборгованість за централізоване опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2013 по 31.10.2021.

З позовом про стягнення вказаної суми заборгованості позивач звернувся до суду 13.07.2022 (згідно штампу з відміткою суду).

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як встановлено судом, відповідач зобов`язана щомісяця здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги, а відтак вказані зобов`язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг виникали щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг, згідно п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, є календарний місяць. Плата за послуги повинна була вноситися не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Тобто, з 21 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим, починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці житлово-комунальних послуг, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020, який востаннє було продовжено до 31.08.2022, згідно постанови КМУ № 630 від 27.05.2022.

З позовом до суду Концерн «МТМ» звернувся 13.07.2022. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змін у Розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності, з 02.04.2020.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності за вимогами, які виникли з 01.04.2013 року по 01.12.2017 року включно.

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У вказаній справі відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, про що зазначено у відповідній заяві.

Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності за період 01.04.2013 року по 01.12.2017 року включно, а також не заявлено клопотання про поновлення цього строку.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за централізоване опалення та централізоване водопостачання з відповідача ОСОБА_1 за період з 01.04.2013 року по 01.12.2017 року, слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

При цьому, суд враховує, що ухвалою суду закрито провадження у вказаній цивільній справі в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.12.2017 по 30.06.2020, на загальну суму 15 921,39 гривень, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановлених судом обставин, задоволенню підлягають позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» у межах строку позовної давності, з урахуванням вимог п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення у період з 01.07.2020 по 19.03.2021, яка у загальному розмірі становить 6279,35 грн. 17 коп. (за період з 01.07.2021 по 01.03.2021 у розмірі 5578,44 грн., за період 01.03.2021 по 19.03.2021 у розмірі 700,91 грн.)

Приймаючи до уваги, що відповідачем не було жодним чином доведено що у нього відсутній борг перед позивачем за період з 01.07.2020 по 19.03.2021, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та центрального постачання гарячої води є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за період з 01.07.2020 по 19.03.2021, та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.

За таких обставин, з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з 01.07.2020 по 19.03.2021, у розмірі 6279,35 грн., а вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, яка виникла у період з 01.04.2013 по 01.12.2017, та з 20.03.2021 по 31.10.2021, задоволенню не підлягають.

Крім того, у відповідності з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 463,16 грн. (2481 грн. х 6279,35 грн./33 636,48 грн.).

У заяві, яка надійшла на адресу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 19.12.2022, адвокат Коротя Р.О., який діє в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 , просив стягнути з Концерну «МТМ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., яка складається із гонорару, визначеному за домовленістю сторін у фіксованому розмірі.

Згідно витягу з договору від 12.10.2022, який укладено між адвокатом Коротя Р.О. та клієнтом ОСОБА_1 , адвокат зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу по представництву прав та інтересів клієнта у судовому процесі у справі №335/4062/22, гонорар адвоката становить 5000 грн., який відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру сплачено ОСОБА_1 12.10.2022.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 3 частини другої статті 141ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, частиною 4 статті 137ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу, а заявлена до стягнення з позивача сума відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи при складанні заяви про перегляд заочного рішення, клопотання про закриття провадження у справі та застосування строків позовної давності, додані до вказаного клопотання документи, їх значення для справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви адвоката Коротя Р.О. в інтересах ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, та виходячи із принципу пропорційності, а також того, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з Концерну «МТМ» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі пропорційному тій частині позовних вимог у задоволенні якої судом відмовлено, що становить 4066 грн. 60 коп. (27357,13 грн. х 5000 грн./33 3636,48 грн. = 4066,60 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 263-265, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місце знаходження: бул. Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, 69091) заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які надавались за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.07.2020 по 19.03.2021, у розмірі 6 79 (шість тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн. 35 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місце знаходження: бул. Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, 69091) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн. 16 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місце знаходження: бул. Гвардійський, буд.137, м. Запоріжжя, 69091) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4066 (чотири тисячі шістдесят шість) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.01.2023.

Суддя Гашук К.В