Ухвала суду № 10866586, 09.02.2010, Апеляційний суд Житомирської області

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . Мельничук Н.М.,

суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Андрушкевича С.З. і Яковлєва С.В.,

з участю

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Воронухи Д.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Житомира, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, військовозобовязаний, не працюючий, одружений, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий :

- 23.10.2007 р. за ст.186 ч.1, 75, 76 КК України до на 1 рік позбавлення волі, звільнений від покарання з іспитовим строком 1 рік ;

- 07.08.2008 р. за ст.186 ч.2, 70 ч.4, 75, 76 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від покарання з іспитовим строком 3 роки,

засуджений за ст.121 ч.1 КК України на 6 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання, призначене за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 07 серпня 2008 року, у виді 1 року позбавлення волі та остаточно засудженому ОСОБА_5 призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишено попередній взяття під варту.

Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_5 постановлено обчислювати з моменту його затримання 24 вересня 2009 року.

____________________

Справа № 11 72 / 2010 Головуючий у суді І-ої інстанції Котік В.П.

Категорія ст.121 ч.1 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

Прийнято відмову потерпілого ОСОБА_7 від цивільного позову в кримінальній справі у звязку з відшкодуванням заподіяної шкоди, а провадження в цій частині закрито.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь департаменту бюджету та фінансів Житомирської міської ради 1103 (одну тисячу сто три) грн. 81 коп. за лікування потерпілого ОСОБА_7 в Житомирській ЦМЛ № 1 та перерахувати їх на р/р 31410544700002 в УДК в м. Житомирі, МФО 811039, код 22062319.

Речові докази по справі куртку та футболку, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Богунського РВ УМВС України в Житомирській області постановлено повернути потерпілому ОСОБА_7.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 засуджений за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_7, небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння. Злочин був вчинений за таких обставин.

Так, в ніч з 26 на 27 січня 2009 року близько 00 години біля підїзду будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 виник конфлікт, який переріс в бійку.

В ході бійки ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного спяніння, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ножем, який мав при собі, умисно наніс йому два удари в область лівої передньої половини грудної клітки та передньої підпахвинної лінії грудної клітки зліва, після чого з місця вчинення злочину зник.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді : колото-різаної рани лівої передньої половини грудної клітки вище соска, раневий канал якої проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням язичкової долі лівої легені, розвитком лівобічного гемопневмотораксу та геморагічного шоку 1-го ст., яке відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння ; колото-різаної рани по передній підпахвинній лінії грудної клітки зліва на рівні 7-го міжребіря, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя (а.с.215-217).

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить перекваліфікувати його дії на ст.124 КК України (умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони) або зменшити призначене покарання, застосувавши ст.ст.45, 46, 66 п.п.1, 2, 5, 6, 7 і 8 КК України. Крім того, просить виключити обставину, яка обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

На обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що він захищався від нападу потерпілого та його товариша, які, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, напали на нього з молотком та пляшкою і заподіяли йому тілесні ушкодження.

Стверджує апелянт те, що неприязних відносин з потерпілим у нього не було, так як вони товаришували з дитинства.

Удару ножем потерпілому він не наносив, а спричинив це тілесне ушкодження не навмисно сам потерпілий випадково впав на ніж. Другий легкий поріз у потерпілого виник в результаті боротьби між ними.

Крім того, засуджений в апеляції просить врахувати, що : він відшкодував потерпілому заподіяну шкоду ; вони з потерпілим помирились і той не має ніяких претензій та просив суд не позбавляти його волі ; він має сімю, а тому призначене покарання є надто суворим.

Щодо обставини, яка обтяжує покарання, засуджений зазначає, що він тоді алкогольні напої не вживав (а.с.221-222).

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., думку прокурора Воронухи Д.С., який вважав апеляцію засудженого безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів.

З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які судом досліджені безпосередньо, наведені та проаналізовані у вироці, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.

Обставини вчиненого злочину, які були встановлені досудовим слідством та під час розгляду справи в суді, фактично автором апеляції не оспорюється.

Ці обставини обєктивно підтверджуються показаннями : самого ОСОБА_5, який на досудовому слідстві свою вину визнавав повністю та давав докладні показання про обставини скоєного ним, а в судовому засіданні хоча згідно даних протоколу судового засідання визнав повністю, але фактично визнавав частково, що і зазначив суд у своєму рішенні ; потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які були безпосередніми свідками події злочину і дали показання про ті обставини, що їм відомі ; свідка ОСОБА_10 матері потерпілого, яка чула шум бійки, у звязку з чим вийшла на вулицю та бачила наслідки скоєного злочину і викликала швидку допомогу.

Однак автор апеляції акцентує увагу на тому, що він діставав ніж лише для самооборони і не мав умислу на його застосування, а спричинив тілесні ушкодження потерпілому з необережності, коли той сам впав на цей ніж. Разом з тим, посилається на те, що він умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони. Тобто апелянт таким чином не погоджується з висновком про наявність у нього умислу та кваліфікацією його дій.

Колегія суддів, не погоджуючись з доводами апеляції засудженого, виходить із сукупності всіх показань підсудного, потерпілого та свідків, а також з даних письмових доказів.

Так, з висновків експерта № 261 від 02 березня 2009 року та № 485 від 04 березня 2009 року у потерпілого ОСОБА_10 було виявлено :

- колото-різану рану лівої передньої половини грудної клітки вище соска, раневий канал якої проникає в ліву плевральну порожнину з ушкодженням язичкової долі лівої легені, розвитком лівобічного гемопневмотораксу (наявність рідкої крові обємом до 600 мл. та повітря в плевральній порожнині) та геморагічного шоку 1-го ст. (артеріальний тиск 110/60 мм.рт.ст., пульс 110/хв., гемоглобін 119 г/л, еритроцити 3,6х10*12/л) ;

- колото-різану рану по передній підпахвинній лінії грудної клітки зліва на рівні 7-го міжребіря (а.с.102-103, 115).

При огляді предметів куртки та футболки, які належать потерпілому ОСОБА_10, в яких він був одягнений на момент вчинення злочину і які були вилучені під час огляду місця події 27 січня 2009 року було виявлено :

- на передній лівій частині куртки, на відстані 23 мм. від шва лівого рукава, та 12 мм. від бокового лівого шва мається отвір у формі вертикального прорізу, довжиною до 15 мм. /І/ ; на задній лівій частині куртки на відстані 19 мм. від шва лівого рукава та 40 мм. від лівого бокового шва мається отвір у формі косого розрізу довжиною до 23 мм. /ІІ/ ; на відстані 100 мм. від даного отвору та 120 мм. від лівого бокового шва, мається отвір у формі вертикального розрізу, довжиною до 19 мм. /ІІІ/ ;

- на передній лівій частині футболки, на відстані 6 мм. від шва лівого рукава, та 46 мм. від бокового лівого шва мається отвір у формі вертикального прорізу, довжиною до 14 мм. /І/ ; на лівому рукаві футболки на відстані 9 мм. від шва лівого рукава мається отвір у формі косого розрізу довжиною до 6 мм, який упирається в лівий боковий шов футболки /ІІ/ ; на задній лівій частині футболки на відстані 95 мм. від шва лівого рукава та 68 мм. від лівого бокового шва мається отвір у формі косого розрізу довжиною до 15 мм. /ІІІ/ (а.с.12-13, 56).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за висновком експерта № 262 від 03 березня 2009 року у свідка ОСОБА_8 також було виявлено різану рану в ділянці правого ліктьового суглобу, яка утворилася від дії ріжучого предмету, можливо в результаті нанесення удару лезом ножа. Дане тілесне ушкодження є легким без короткочасного розладу здоровя (а.с.107).

Таким чином, колегія суддів, виходячи з кількості виявлених тілесних ушкоджень і пошкоджень одягу потерпілого та їх локалізації, приходить до висновку, що наведене обєктивно свідчить про умисне нанесення ОСОБА_9 потерпілому ударів ножем і умисне спричинення ним потерпілому тяжкого тілесного ушкодження та спростовує його ж твердження в апеляції про самооборону, спричинення тілесних ушкоджень з необережності або про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони.

За наведених обставин слід вважати, що суд правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_9 за ст.121 ч.1 КК України.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд правильно виходив із загальних засад призначення покарання ст.65 КК України, врахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу та обставини справи, які помякшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, на думку колегії суддів судом першої інстанції не було достатньо враховано обставини. Так, суд при призначенні ОСОБА_5 покарання врахував лише одну обставину, яка помякшує покарання добровільне відшкодування завданого збитку (ст.66 ч.1 п.2 КК України). Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 зявився із зізнанням ще до порушення кримінальної справи (а.с.18) і щиро розкаявся у скоєному, що відповідно до ст.66 ч.1 п.1 КК України є також обставиною, яка помякшує його покарання.

Крім того, суду слід було врахувати й фактичні обставини справи, в тому числі й конкретні дії потерпілого ОСОБА_10, який за даними акту судово-медичного обстеження № 237 від 04 лютого 2009 року та за висновком експерта № 273 від 05 березня 2009 року спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді двох саден розмірами 1,5 х 0,1 см. кожне на волосистій частині голови /в потиличні ділянці посередині/ та на обличчі /на чолі зліва ближче до лобної ділянки волосистої частини голови/, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоровя (а.с.27, 105).

З врахуванням наведеного суд другої інстанції вважає, що прийняте рішення підлягає зміні, а призначене ОСОБА_5 покарання за ст.121 ч.1 КК України помякшенню до мінімальної межі санкції даного Закону. Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні остаточного покарання засудженому ОСОБА_5 за правилами ст.71 КК України суд правильно приєднав до призначеного покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді одного року позбавлення волі, так як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, скоївши 18 вересня 2005 року злочин, передбачений ст.186 ч.1 КК України, перебував у розшуку і був засуджений лише 23 жовтня 2007 року із застосуванням ст.75 КК України ; 23 вересня 2007 року він знову вчинив злочин, передбачений ст.186 ч.2 КК України, знову перебував у розшуку і був засуджений лише 07 серпня 2008 року, але знову із застосуванням ст.75 КК України ; під час розгляду даної справи судом він знову перебував у розшуку і був затриманий 24 вересня 2009 року (а.с.131, 143-144, 146-149, 197, 199).

Визначене таким чином покарання на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстави для визнання обставинами, які помякшують покарання засудженого ОСОБА_5 і передбачені ст.66 ч.1 п.п.5 8 КК України (вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин ; вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність ; вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого ; вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності) по справі відсутні, а тому дане посилання слід визнати безпідставним.

Безпідставним є також посилання апелянта про те, що він скоїв злочин не в стані алкогольного спяніння, а тому, як на думку засудженого ОСОБА_5, слід виключити з вироку дану обставину, яка обтяжує його покарання. Так, з первинних пояснень самого ОСОБА_5 від 02 лютого 2009 року вбачається, що перед вчиненням злочину він випив 0,5-літрову пляшку пива та 20 грам горілки (а.с.19-20). Цю ж обставину ОСОБА_5 підтверджував при його допиті 09 лютого 2009 року в якості свідка (а.с.33-35), а 25 лютого 2009 року в якості обвинуваченого (а.с.65-67).

Посилання апелянта про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст.45, 46 КК України (у звязку з дійовим каяттям чи у звязку з примиренням з потерпілим) також безпідставне, так як застосування даних норм закону можливе за певних умов та лише у разі вперше вчинення злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості. Згідно ж матеріалів справи ОСОБА_5 скоїв злочин, який згідно ст.12 ч.ч.1, 4 КК України є тяжким, та він раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів відповідно до вироків судів від 23 жовтня 2007 року та 07 серпня 2008 року (а.с.131, 143-144, 146-149).

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду,

у х в а л и л а :

апеляцію засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2009 року ОСОБА_5 змінити : зменшити призначене покарання за ст.121 ч.1 КК України до 5 (пяти) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання, призначене за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 07 серпня 2008 року, у виді 1 (одного) року позбавлення волі та остаточно засудженому ОСОБА_5 призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

В решті даний вирок залишити без зміни.

С у д д і :