Ухвала суду № 10866580, 29.06.2010, Апеляційний суд Житомирської області

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . Мельничук Н.М.,

суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Велидчука В.М. і Яковлєва С.В.,

з участю

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Глазунова С.В.

та засудженого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Михалевича Н.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2010 року.

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Житомира, громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, одружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживаючий в АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

Відповідно до ст.76 КК України засудженого ОСОБА_5 зобовязано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишено попередній підписку про невиїзд.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілих :

- ОСОБА_6 597 (пятсот девяносто сім) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 40.000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди (а.с.205-207) ;

____________________

Справа № 11 431 / 2010 Головуючий у суді І-ої інстанції Сергійко В.В.

Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

- ОСОБА_8 6.000 (шість тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди (а.с.198).

В позові потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено за безпідставністю (а.с.257-259).

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (код 25574601 на рахунок 35229005000096, банк одержувача УДК в Житомирській області МФО-811039, призначення платежу за експертні роботи, в т.ч. ПДВ) судові витрати в сумах :

- 450 (чотириста пятдесят) грн. 72 коп. за проведення транспортно-трасологічної експертизи (а.с.92) ;

- 676 (шістсот сімдесят шість) грн.08 коп. за проведення судово-технічних експертиз (а.с.102, 111) ;

- 338 (триста тридцять вісім) грн. .04 коп. за проведення судово-автотехнічної експертизи (а.с.145).

Речові докази по справі постановлено :

- автомобіль „РЕUGЕОТ J5” /реєстраційний № НОМЕР_1/ повернути потерпілій ОСОБА_9 ;

- автомобіль „SКODА Fаbіа Соmbі” /реєстраційний НОМЕР_2/ повернути Черняхівському РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.21, 22).

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху як особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження. Злочин, як визнано судом пешої інстанції, було вчинено за таких обставин.

Так, 31 серпня 2009 року близько 19-ої години ОСОБА_5, керуючи автомобілем „Пежо J5” /реєстраційний № НОМЕР_1/ (далі „Пежо”), який належить за дорученням ОСОБА_9, рухаючись по автодорозі Браженка Свидя - Горбулів поблизу с. Горбулів в напрямку смт. Черняхів змінив напрямок руху, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, допустив зіткнення з автомобілем „Шкода Фабія” /реєстраційний НОМЕР_2/ (далі „Шкода”/ під керуванням ОСОБА_10, який керував службовим автомобілем та рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події (далі ДТП) пасажир автомобіля „Шкода” ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді : закритої черепно-мозкової травми, синця в ділянці лівого ока та крововиливу під конюнктиву лівого ока, перелому лобного відростку лівої величної кістки, вдавленого перелому лівої лобної кістки з переходом на верхню стінку лівої очниці, геморагічного забою головного мозку.

Пасажир автомобіля „Пежо” ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості : тупу поєднану травму тіла у вигляді садна на лобі справа, забійної рани верхньої повіки правого ока, синця в правій навколоорбітальній ділянці, струсу головного мозку, закритого 2-ох кісточкового перелому правого гомілково-ступеневого суглобу, перелому таранної кістки та підвивиху в таранно-човниковоподібному суглобі правої стопи.

Пасажир автомобіля „Пежо” ОСОБА_8 також отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості : тупу поєднану травму тіла у вигляді синця та поверхневої забійної рани в ділянці лівого колінного суглобу, закритого перелому лівої плечової кістки.

В даних умовах дорожнього руху водій ОСОБА_5 в порушення вимог п.п.1.3, 2.3.б, 10.1, 11.2, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху (далі ПДР), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, чим своїми необережними діями створив небезпеку для руху, яка загрожувала життю та здоровю громадян, та завдав матеріальні збитки.

Порушення вимог п.п.1.3, 2.3.б, 10.1, 11.2, 11.3 та 12.1 ПДР, а саме виїзд автомобіля „Пежо” на смугу зустрічного руху, по якій в той час рухався автомобіль „Шкода” під керуванням ОСОБА_10, який в момент виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути зіткнення, знаходиться в прямому причинному звязку з виникненням даної ДТП та її наслідками (а.с.331-333).

В апеляції прокурор Михалевич Н.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_5, правильності кваліфікації дій винного, вид і розмір призначеного засудженому основного покарання та застосування ст.75 КК України, ставить питання про скасування вироку суду у звязку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину внаслідок мякості. При цьому просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_5 за ст.286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 роки. Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обовязки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи, та періодично зявлятися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

На обгрунтування поданої апеляції її автор зазначає, що при призначенні покарання судом не в повній мірі враховано суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, так як відповідно до ст.12 КК України вчинений злочин відноситься до категорії тяжких, в результаті ДТП постраждали троє потерпілих, що свідчить про велику суспільну небезпеку скоєного злочину (а.с.338-339).

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення засудженого ОСОБА_5, який заперечив проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду обгрунтованим, думку прокурора Глазунова С.В., який вважав апеляцію такою, що підлягає задоволенню, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій вид і розмір призначеного основного покарання та застосування ст.75 КК України.

Докази вини ОСОБА_5, які наведені у вироці, давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення по справі. З даними висновками суду і його оцінкою доказів погоджується й колегія суддів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання ст.65 КК України, і у відповідності з вимогами закону врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, які помякшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а тому колегія суддів вважає, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Посилання апелянта на явну несправедливість призначеного судом ОСОБА_5 покарання в частині непризначення додаткового покарання та неповне врахування тяжкості скоєного злочину безпідставні, так як не грунтуються на нормах матеріального права і не відповідають матеріалам справи.

Є також безпідставним посилання автора апеляції на насталі наслідки від злочину травмування трьох осіб, так як згідно ст.67 ч.4 КК України, суд не може ще раз враховувати обставину, що обтяжує покарання, яка передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака, що впливає на кваліфікацію злочину.

Крім того, суд, приймаючи рішення щодо додаткового покарання, належним чином умотивував його. Дане рішення є обгрунтованим і відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду,

у х в а л и л а :

апеляцію прокурора Михалевича Н.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_5 без зміни.

С у д д і :