Ухвала суду № 108638274, 20.01.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5540/22

Провадження №1-кп/204/309/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041680000386 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 червня 2022 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів обраних відносно обвинувачених: ОСОБА_3 у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, та ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту строком на шістдесят днів. В обґрунтування клопотань зазначив, що ухвалами Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2022 року обвинуваченим: ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. У сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що, враховуючи вид покарання за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення, з метою уникнення такої відповідальності, можуть переховуватись від суду. Слід зазначити, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають постійного місця проживання, офіційного місця роботи, міцних соціальних зв`язків, що вказує на відсутність соціальних факторів, які могли б утримувати їх від переховування від суду. Обвинувачений ОСОБА_3 , який є неодноразово судимий і неодноразово перебував у місцях позбавлення волі, та обвинувачений ОСОБА_4 , можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні шляхом погроз застосування насильства або обману з метою зміни наданих ними показань задля ухилення від кримінальної відповідальності, оскільки вчинене ними кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи, та безпосередньо пов`язано із застосуванням тиску на потерпілу особу. Окрім цього, обвинувачені можуть незаконно впливати один на одного з метою узгодження їх показань між собою задля уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, враховуючи те, що кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було припинено правоохоронними органами, і таким чином не було досягнуто загальної мети злочинної діяльності, у сторони обвинувачення є обґрунтовані підстави вважати, що у разі застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів вони можуть вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти незаконні дії задля досягнення певної мети. Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово судимий, і має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, що свідчить про те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення, і у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу може вчинити нове кримінальне правопорушення. Саме тому, виникає необхідність у продовженні строку застосування раніше обраних стосовно обвинувачених запобіжних заходів.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 , просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що під час судового слідства було допитано водія та потерпілого, як зазначається в обвинувальному акті щодо погроз, було спростовано самим потерпілим, який в судовому засіданні повідомив, що жодного примусу психологічного та фізичного не було, він самостійно сів до транспортного засобу. До потерпілого не застосовувався, а ні фізичний, а ні психологічний вплив, а тому ризик впливу на потерпілого спростовується. ОСОБА_4 має постійне місце проживання, та на даний час перебуває на утриманні своєї бабусі, яка є людиною похилого віку та потребує лікування. у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_4 даного запобіжного заходу, він позбавлений можливості заробляти грошові кошти. ОСОБА_4 перебуває в ізоляції та жодним чином не може впливати на іншого обвинуваченого. Щодо ризику вчинення нових кримінальних правопорушень. зазначив, що ОСОБА_4 жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності , що стосується даного кримінального провадження то вина його підзахисного не є доведеною, а лише є припущенням сторони обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 , просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що її підзахисний суду вже раніше зазначав, що тікати від суду не збирається і буде доводити свою невинуватість в суді. Прокурором в судовому засіданні було зазначено, що свідок ОСОБА_8 побоюється за своє життя, однак жодних заяв від свідка щодо наявності погроз не було.

Окрім цього, захисником ОСОБА_6 до суду було подано клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_3 на даний час перебуває у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань». ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення. Тримання під вартою не є тим єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну поведінку особи та виконання ним процесуальних обов`язків. Прокурором, не було доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не взмозі запобігти ризикам, та що більш м`який запобіжний захід є недостатнім. На даному етапі судового розгляду справи ризики значно зменшились, пройшов вже досить тривалий час. Свідки допитані, потерпілий був допитаний в судовому засіданні та пояснив, що на нього жодного тиску не здійснювалося, він сам добровільно погодився поїхати з обвинуваченим. Також, прокурором не наведений мотив вчинення кримінального правопорушення. Прокурор обґрунтовує ризик переховування тяжкістю можливого покарання. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується її підзахисний є нетяжким кримінальним правопорушенням. Однак, майбутнє покарання не може саме по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою. ОСОБА_3 тримається під вартою вже більше ніж півроку. Прокурором, на даний час, не наведено достатніх переконливих мотивів неможливості застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. У ОСОБА_3 є рідна сестра ОСОБА_9 , яка проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_10 та дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік сестри може підтвердити факт їхнього проживання, оскільки на даний час сестра з дітьми знаходяться за кордоном. ОСОБА_10 може забезпечити своє мешкання для проживання ОСОБА_3 , не заперечує, щоб ОСОБА_3 знаходився у нього вдома у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Він зможе забезпечити харчування та інші потреби ОСОБА_3 . Такий запобіжний захід, як домашній арешт унеможливить всі ризики, які можуть існувати та забезпечить виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків. Також, можливо застосувати до ОСОБА_3 і запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі. З огляду на те, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, яка була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 можливо шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту або визначити розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити йому застосований запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані суду клопотання, матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року було продовжено строк дії запобіжних заходів обвинувачених: ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» строком до 22 січня 2023 року; ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 22 січня 2023 року.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , строку дії запобіжних заходів, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особами кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, суд також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на строк до п`яти років, не одружених, не маючих на утриманні малолітніх дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштованих та не маючих доведеного джерела доходу.

Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу обвинувачених: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Відповідно до встановленого порядку дослідження доказів по справі на даний час триває стадія допиту свідків, хоча майже всі свідки були допитані, однак залишаються двоє свідків, які ще не надавали суду свої показання, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, суд повторно зазначає, що вказаний ризик не може бути врахований судом, оскільки згідно наданими прокурором відомостями про особу обвинуваченого такий ризик нічим не підтверджується. Не підтверджено документами, довідками про те, що обвинувачений вже притягувався до кримінальної відповідальності, був засудженим, має не зняту чи непогашену судимість, схильний до протиправної поведінки, притягувався до адміністративної відповідальності, також не було надано й інформації щодо зловживання обвинуваченим наркотичними засобами, або ж алкоголем.

Що стосується наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, суд зазначає, що вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими було припинено завдяки правоохоронним органам. Слід окремо зазначити, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи звільненим з місць позбавлення волі, де відбував реальне покарання в травні 2022 року, вже менше ніж через місяць, з урахуванням обвинувачення, вчинив нове кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності особи, що може свідчити про відсутність у обвинуваченого ОСОБА_3 намагання стати на шлях виправлення та вести правослухняне життя, про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд у першу чергу враховує те, що за вчинення кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 загрожує покарання у виді позбавлення волі строком до п`яти років. Окрім цього, судом враховується те, що дане кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим менше ніж через місяць після звільнення з місць позбавлення волі, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Що стосується посилання сторони захисту на можливість проживання обвинуваченого ОСОБА_3 в разі зміни йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт разом із сестрою ОСОБА_9 , а саме за адресою проживання її сім`ї, судом не береться до уваги, оскільки це не може свідчити про відсутність або ж зменшення ризиків, які були зазначені вище.

Розглядаючи клопотання сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 182 КПК України визначено, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Згідно з 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є раніше судимою особою. Який до ув`язнення та після повного його відбуття не був працевлаштованим та не мав офіційного джерела доходу, який би зміг забезпечити його існування. Не одружений, на утриманні нікого не маючий, що в свою чергу свідчить про відсутність сталих сімейних зв`язків та, як наслідок, відсутності у останнього настанов на правослухняне життя та не порушення правил громадської поведінки. Таким чином, зміна застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, є занадто м`яким та таким, що не забезпечить належного виконання останнім покладених на нього обов`язків.

На думку суду, з врахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від суду та/або впливу на свідків у провадженні, можливості продовження кримінального правопорушення в якому обвинувачується. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого.

Судом також враховується, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченого під вартою, оскільки застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, як основного запобіжного заходу відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_3 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для його поза процесуальних дій.

Суд вважає, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосовані до обвинувачених запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених суд на даному етапі не встановив.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту, не відпали, стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перешкоджає застосуванню до них вказаних запобіжних заходів, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, тому наявна необхідність у збереженні таких мір запобіжних заходів із визначенням строку, а тому суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи є таким, що нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а необхідними та достатніми для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановлених судом ризиків, є лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк дії запобіжних заходів у виді: тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів; цілодобовий домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_4 належить продовжити строком на 60 днів.

Окрім цього, на час продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується ці види запобіжних заходів.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 20 березня 2023 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, строком до 20 березня 2023 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими підозрюваними.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1