Ухвала суду № 108637751, 23.01.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

23 січня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/196/23

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., перевіривши матеріали

позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051; адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011)

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, прийнятого 14.12.2022 року у провадженні № 07/1/1-10п-22 про наявність у діяльності керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з цієї адміністративної посади.

Частина перша статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує суддю після одержання позовної заяви з`ясувати, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя встановила наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Позивач оскаржує рішення Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, прийняте 14.12.2022 року у провадженні № 07/1/1-10п-22 про наявність у діяльності керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», для звільнення з цієї адміністративної посади.

Порядком розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, що затверджений Наказом Генерального прокурора від 01.07.2022 № 113 передбачено, що остаточне рішення (Комісії) у провадженні може бути оскаржено прокурором, стосовно якого воно прийнято до адміністративного суду у строк та в порядку, визначеному законом.

Воднораз, суд бере до уваги, що вжите у вказаній нормі формулювання «в порядку, визначеному законом», презюмує застосування до спірних правовідносин вимог щодо підсудності адміністративних справ, встановлених КАС України.

Так, згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції щодо заявника.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відтак, право на судовий захист не є абсолютним. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну та територіальну юрисдикцію (підсудність) різних адміністративних справ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19 дійшла висновку, що юрисдикція (підсудність) адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, який містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи та між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. Предметною юрисдикцією адміністративних судів є сукупність правил, що визначають чи розмежовують компетенції судів з розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору. Територіальна юрисдикція (підсудність) адміністративних судів - це сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їхня діяльність. Інстанційною юрисдикцією адміністративних судів вважають правила, що визначають розмежування компетенції цих судів різного рівня при розгляді адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Суд звертає увагу, що, згідно із статтею 41 Закону України «Про прокуратуру» звільнення прокурора з адміністративної посади, з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором.

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється у порядку, визначеному Генеральним прокурором, з дотриманням гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.

Отже, остаточне рішення, яке створює правові наслідки для прокурора, який обіймає адміністративну посаду, щодо його звільнення з такої посади, ухвалюється саме Генеральним прокурором. Відповідно таке рішення Генерального прокурора має правове значення для особи, щодо якої воно постановлене, і може бути оскаржено в судовому порядку такою особою.

Воднораз, висновки Комісії з розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, самі по собі не мають наслідком звільнення прокурора з адміністративної посади, а лише передують розгляду відповідного питання Генеральним прокурором, тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак- не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття рішення про звільнення прокурора з адміністративної посади судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважений приймати Генеральний прокурор України. В іншому випадку може виникати ситуація, за якої оцінка наявності або відсутності підстав для звільнення прокурора з адміністративної посади буде надана до вирішення цього питання компетентним суб`єктом.

З огляду на вищевикладене, суд ще раз звертає увагу на те, що зверненню до адміністративного суду має передувати виникнення саме публічно-правового спору у значенні, закріпленому у статті 4 КАС України.

Натомість у межах спірних правовідносин позивачем не оскаржується рішення Генерального прокурора про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади.

Таким чином, з огляду на суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, у суду відсутні визначені КАС України підстави для відкриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини шостої статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Так, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала в судових рішеннях, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі №9901/497/18, від 13 березня 2019 року у справі №9901/947/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №9901/160/20, від 10 листопада 2022 року у справі №990/120/22.

Отже, оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051; адреса: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук