Рішення № 108626494, 18.01.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2023 року м. Чернігів справа № 927/992/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" 61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, 151 61061, м. Харків, проспект Героїв Харкова, 144, офіс 606 (ІНФОРМАЦІЯ_1) (адреса представника - адвоката Скульського Сергія Івановича)до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХСЕРВІС-ТКР" 14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23 (etc-tkr@ukr.net)про стягнення 738 005 грн. 39 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивача: Скульський С.І. - адвокат (ордер серії АН № 1075455 від 08.11.2022)

від відповідача: Чепурний В.В. - директор, наказ від 19.06.2020 № 183

В судовому засіданні 18.01.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2022 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХСЕРВІС-ТКР" про стягнення 601 157,96 грн. заборгованості по оплаті робіт, виконаних згідно договору № 01/03-22-01 від 01.03.2022, 107 878,86 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 6 473,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 22 495,57 грн. пені за невиконання зобов`язання по оплаті виконаних робіт.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" про стягнення 738 005 грн. 39 коп. залишено без руху;

зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача - адвоката Скульського Сергія Івановича;

роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО", що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 15.11.2022 була направлена повноважному представнику позивача - адвокату Скульському С.І. на його офіційну електронну адресу (адресу електронної пошти, вказану ним в Електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи), та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 15.11.2022 17:21.

18.11.2022, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, позивачем через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані докази.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2022:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 20 грудня 2022 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХСЕРВІС-ТКР" в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Примірник ухвали суду від 22.11.2022, що направлявся відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 22.11.2022, є такою, що отримана відповідачем 30.11.2022, а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 20.12.2022 підготовчого засідання.

19.12.2022 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 19.12.2022 № 715 відповідача про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на неотримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі; про її існування товариство дізналось внаслідок перегляду інформації про справи, що перебувають на розгляді в Господарському суді Чернігівської області; при цьому, відповідач повідомив про намір подати відзив на позовну заяву.

20 грудня 2022 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10 січня 2023 року.

05.01.2023 відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 04.01.2023 № 7/01 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство просить надати можливість мирного врегулювання даного спору в частині стягнення основного боргу, а в частині стягнення нарахувань (індексу інфляції, трьох процентів річних з простроченої суми, пені) - відмовити в повному обсязі.

Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Як вже було вказано вище, ухвалою суду від 22.11.2022 встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Оскільки відповідний процесуальний документ отриманий товариством 30.11.2022, останнім днем процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву є 15.12.2022; як наслідок - дана заява по суті справи є такою, що подана з пропуском встановленого судом процесуального строку.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позовну заяву поданий відповідачем після закінчення встановленого процесуального строку, він залишається судом без розгляду. Крім того, суд врахував, що клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

За клопотанням позивача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2022, призначене на 10.01.2023 підготовче засідання проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.01.2023 о 08:30; викликано для участі в судовому засіданні представників сторін; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2023 зазначив, що в прохальній частині позовної заяви помилково вказані заявлені до стягнення суми інфляційних та пені, що вірними є суми вказані у розрахунку інфляційних та пені, зазначені в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 18.01.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

01.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХСЕРВІС-ТКР" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" (Підрядник) укладено договір №01/03-22-01, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов`язується виконати власними та/або залученими силами роботи зазначені в п.1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.

Найменування робіт: Аварійний ремонт турбогенератора ПТ-50/60-130/7 ст. №1, код ДК 021:2015-45310000-3 - Електромонтажні роботи (45315200-0 Роботи, пов`язані з турбінами) (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 Договору ціна договору визначена в Договірній ціні та Доповненнях до договірної ціни, які є Додатком №1 і невід`ємною частиною цього договору та складає - 601157,96 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 100192,99 грн.

Оплата виконаних робіт відповідно до п.4.1 договору здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами остаточних Акту №КБ-2в та Довідки №КБ-3.

Відповідно до п.5.19 Договору здавання-приймання робіт здійснюється відповідно до чинних норм і правил та оформляється Актом №КБ-2в та Довідкою №КБ-3.

Після завершення робіт підрядник передає замовнику 2 примірники підписаних Актів за формою №КБ-2В та Довідки за формою №КБ-3 з супровідними документами, визначеними п.6.3.4 цього договору, які замовник протягом 5 робочих днів з дати їх отримання та у разі виявлення недоліків письмово повідомляє про них підряднику. У разі відсутності зауважень замовника до виконаних підрядником робіт, замовник підписує відповідні Акти №КБ-2в та Довідки №КБ-3 (п.5.21-5.22 Договору).

Замовник відповідно до п.6.1.1-6.1.2 Договору зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за договором; приймати виконані роботи, відповідно до умов цього договору.

Згідно п.10.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами їх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами було підписано Договірну ціну на будівництво: Аварійний ремонт турбогенератора ПТ-50/60-130/7 ст. №1, яка складена в поточних цінах на 20.01.2022 на суму 601157,96 грн.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по ремонту турбогенератора ПТ-50/60-130/7 ст. №1 на суму 601157,96 грн, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних робіт за травень 2022 та Актом №1 приймання виконаних робіт за травень 2022 року, які підписані представниками сторін 31.05.2022 та скріплені печатками юридичних осіб.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, а відтак правовідносини, які виникли у зв`язку з їх виконанням, регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи умови оплати виконаних робіт, визначені сторонами у Договорі, відповідач повинен був розрахуватися за виконані роботи до 30.06.2022 включно, проте свій обов`язок не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем в сумі 601157,96 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов`язку сплатити неустойку.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача пеню та навів відповідний розрахунок на суму 107878,86 грн за період з 30.06.2022 по 08.11.2022.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що він не містить умов, які передбачали би відповідальність у вигляді пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення 107878,86 грн пені необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 6473,00 грн 3% річних за період з 30.06.2022 по 08.11.2022, 22495,57 грн інфляційних за період липень 2022 - жовтень 2022.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 22495,57 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 6472,74 грн за період з 01.07.2022 по 08.11.2022, оскільки позивачем не вірно визначено дату виникнення заборгованості з оплати виконаних робіт.

За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 601 157,96 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 22 495,57 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 6 472,74 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 11670,10 грн, при цьому заявлено позовні вимоги на загальну суму 738005,39 грн, а отже судовий збір підлягав до сплати в сумі 11070,08 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 9451,63грн (85,38% від суми судового збору, яку необхідно було сплатити при пред`явленні позову до суду).

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частина 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Водночас за частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (1); чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (2); поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (3); дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд, зокрема, повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок розміру витрат на професійну правову допомогу на суму 40000,00грн.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач надав до матеріалів справи лише копії: договору про надання правової допомоги №19 від 01.07.2022, укладеного між адвокатом Скульським С.І. та ТОВ "РЕММАШЕНЕРГО" та ордеру серії АН №1075455, виданого 08.11.2022.

Водночас, позивачем не додано до матеріалів справи доказів фактичного надання адвокатом правової допомоги, зокрема, не подано акту прийому-передачі наданих послуг, доказів прийняття роботи адвоката замовником.

Таким чином, позивачем не надано суду відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт в розмірі 40000,00 грн.

За таких обставин, станом на час ухвалення рішення у цій справі, суд не вбачає підстав для розподілу між сторонами витрат на правову допомогу за результатами розгляду спору.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХСЕРВІС-ТКР" про стягнення 738005,39 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТЕХСЕРВІС-ТКР" (код ЄДРПОУ 36339174; 14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕММАШЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 42783417; 61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, 151) 601 157,96 грн заборгованості, 6 472,74 грн 3% річних, 22 495,57 грн інфляційних, 9451,63 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2023.

Суддя А.С.Сидоренко