Рішення № 108626295, 27.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2324/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) до Фізичної особи-підприємця Гассієва Давида Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) про стягнення 100 316,26грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 66 194,86грн, 3% річних в розмірі 2443,00грн, збитки від інфляції в розмірі 14 609,20грн, пеню в розмірі 17 069,20грн. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 290621-004 від 29.06.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар з посиланням на ст.ст.612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229, 232, 265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 28.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позові та з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.11.2022, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 28.11.2022, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в Господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Станом на день розгляду справи по суті від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.06.2021 між Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" (позивач) та Фізичною особою-підприємцем Гассієвим Давидом Михайловичем (відповідач) укладено договір поставки № 290621-004 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) відповідачу товар (товари), а відповідач прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна кількість товарів, що поставляється в період дії договору, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається у накладних, які прирівнюється до специфікації (п.1.2 договору).

Сторони погодили, що поставка товарів здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2010), місце поставки - склад Постачальника, розташований у с. Білогородка, Києво-Святошинському районі, Київської області або інший склад зазначений сторонами при погодженні Замовлення (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору позивач зобов`язався поставити товар не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження сторонами замовлення.

Найменування, ціна за одиницю товару та кількість товару, що входить у партію поставки, визначаються у накладних на товар. Дата, вказана у накладній про прийняття товару відповідачем, є датою поставки товару позивачем та фактичним виконанням Замовлення (п.3.3 договору).

Ціни на товари, що постачаються позивачем, відповідно до п.6.1 договору, є вільними відпускними і погоджуються сторонами до моменту поставки. Сторони визначають, що ціни на товари, можуть змінюватися позивачем в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару. Перегляд цін на товари, які пропонуються позивачем до поставки за цим договором, здійснюються позивачем самостійно і доводиться на вимогу відповідача під час погодження замовлення на товар.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених позивачем на протязі строку дії цього договору (п.6.3 договору).

За умовами п.7.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання сплатити поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару позивачем. Оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплата або часткової попередньої оплати.

На виконання умов укладеного договору позивач 28.07.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 93 543,46грн, що підтверджується видатковими накладними: № 280742 на суму 12 887,80грн, № 280740 на суму 10 230,70грн, № 280739 на суму 10 372,07 грн, № 280735 на суму 5 133,01грн, № 280733 на суму 7622,00грн, № 280732 на суму 9 757,99грн, № 280728 на суму 15 380,17грн, № 280717 на суму 11 079,86грн, № 280726 на суму 11 079,86грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався.

Так, відповідачем сплачено за поставлений позивачем товар грошові кошти в розмірі 18 000,00грн, що підтверджується копією банківської виписки, наявною в матеріалах справи. Крім того, як зазначає позивач, відповідачем повернуто товар на загальну суму 9 348,60грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 66 194,86грн, яка до теперішнього часу не сплачена.

На суму основного боргу позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2443,00грн, збитки від інфляції в розмірі 14 609,20грн та пеню в розмірі 17 069,20грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на суму 93 543,46грн, підтверджується копіями видаткових накладних: № 280742 на суму 12 887,80грн, № 280740 на суму 10230,70грн, № 280739 на суму 10 372,07 грн, № 280735 на суму 5 133,01грн, № 280733 на суму 7622,00грн, № 280732 на суму 9 757,99грн, № 280728 на суму 15380,17грн, № 280717 на суму 11 079,86грн, № 280726 на суму 11 079,86грн, підписаними відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, та наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Факт наявності заборгованості на суму 66 194,86грн відповідачем не спростований.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 66 194,86грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 2443,00грн за період з 27.08.2021 по 18.11.2022 та збитків від інфляції в розмірі 14609,20грн за період з вересня 2021 року по вересень 2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 2 437,42грн, а в частині стягнення збитків від інфляції в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 2443,00грн, судом встановлено, що позивач неправильно визначив період прострочення заборгованості.

Так, оскільки за умовами п.7.1 договору відповідач зобов`язаний оплатити товар протягом 30 календарних днів, а перебіг строку, відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковими накладними є 27.08.2021, у зв`язку з чим прострочення оплати за товар починається з 28.08.2021, а не з 27.08.2021, як помилково рахує відповідач.

Таким чином, перевіривши період, за який нараховано 3% річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за період з 28.08.2021 по 18.11.2022 за видатковими накладними складає 2 437,42грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши правомірність нарахування збитків від інфляції на загальну суму 14 609,20грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені на загальну суму 17069,20грн за період з 27.08.2021 по 09.11.2022, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1 договору погодили, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення виконання.

При цьому, у п.8.5 договору сторони узгодили, що щодо нарахування штрафних санкцій діє подовжений строк нарахування 3 роки. Також сторонами погоджено, що строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій становить три роки.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені з урахуванням подовженого сторонами строку такого нарахування у 3 роки, встановив, що позивачем також неправильно визначений період прострочення заборгованості.

Так, здійснивши свій розрахунок пені за період з 28.08.2022 по 09.11.2022 за видатковими накладними, розмір пені складає 17 040,18грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Як вбачається судом з наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складається зі сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 2 481,00грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1300,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00грн, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00грн, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

07.11.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Сол" укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-205/07-11/22, відповідно до умов якого позивач за власним вибором доручає, а Об`єднання зобов`язується всіма незабороненими законом способами надавати необхідну позивачу правничу (правову) допомогу.

За умовами п.4.1 договору гонорар є формою винагороди за виконання Об`єднанням доручення позивача щодо здійснення захисту його прав та інтересів, його представництво та надання інших видів правової допомоги згідно умов цього Договору.

Сторони у п.4.2 договору погодили, що розмір, обчислення та строки сплати винагороди (гонорару) визначається за взаємною згодою Сторін та оформлюється окремими Додатковими угодами до цього Договору.

07.11.2022 на виконання умов цього договору, між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої позивач доручив, а Об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати позивачу правничу (правову) допомогу, а саме:

- здійснити правовий аналіз матеріалів, наданих позивачем, щодо можливості стягнення у судовому порядку на користь позивача з Фізичної особи-підприємця Гассієва Давида Михайловича грошових коштів (боргу) за договором поставки № 290621-004 від 29.06.2021; формування правової позиції захисту інтересів Клієнта; збір доказів;

- скласти та подати до Господарського суду Харківської області позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гассієва Давида Михайловича грошових коштів (боргу) за договором поставки № 290621-004 від 29.06.2021;

- представляти інтереси позивача у Господарському суді Харківської області під час розгляду судом господарської справи про стягнення на користь позивача з Фізичної особи-підприємця Гассієва Давида Михайловича грошових коштів (боргу) за договором поставки № 290621-004 від 29.06.2021, для чого вчиняти всі необхідні дії та користуватись усіма правами і наданими повноваженнями, передбаченими п.п.2.8-2.11 цього Договору.

У відповідності до п.4.3 договору сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) за надання Об`єднанням правничої (правової) допомоги, передбаченої п.п. 1.2-1.4 цієї Додаткової угоди, становить 13 000,00грн (п.1.6 додаткової угоди № 1 до договору).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки сторони у договорі визначили фіксований розмір гонорару, тому для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

За приписами ч.3 ст.129 Господарського процесуального кодексу України подання детального опису виконаних адвокатом робіт має на меті визначення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, в той же час в даному випадку розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Додатковій угоді № 1 від 07.11.2022 до Договору № ЮК-205/07-11/22 від 07.11.2022 у вигляді фіксованої суми, а відтак не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Позивачза умовами п.1.7 додаткової угоди № 1 до договору взяв на себе зобов`язання сплатити Об`єднанню винагороду (гонорар) за надання правничої (правової) допомоги шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Об`єднання протягом 5 банківських днів з дня підписання цієї Додаткової угоди.

Позивачем в якості надання професійної правової (правничої) допомоги Адвокатським об`єднання надані наступні документи: копія договору про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-205/07-11/22 від 07.11.2022; копія додаткової угоди № 1 від 07.11.2022 до договору про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-205/07-11/22 від 07.11.2022, копію платіжного доручення № 3548 від 08.11.2022 на суму 13 000,00грн, ордер про надання правничої (правової) допомоги позивачу серія АІ № 1308042 від 17.11.2022, виданий Адвокатським об`єднанням "Сол" адвокату Климчуку Олександру Сергійовичу, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КВ № 005727 від 28.04.2016, видане адвокату Климчуку Олександру Сергійовичу.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням "Сол" професійної правничої допомоги позивачу на суму 13 000,00грн.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.

При цьому, за приписами п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гассієва Давида Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Дистрибьюшн" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 1, код ЄДРПОУ 31901655) - 66 194,86грн основного боргу, 17040,18грн пені, 2 437,42грн 3% річних, 14609,20грн збитків від інфляції, 2480,14грн судового збору, 12 995,52грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 5,58грн та пені в розмірі 29,02грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "27" січня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк