Рішення № 108626294, 19.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023м. ХарківСправа № 922/1486/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62481, Харківська область, смт Рогань, вул. Першого Травня, 1, код ЄДРПОУ 41405835) про про стягнення 1 406 977,67грн за участю учасників справи:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 1 406 977,67грн, а саме: 1 305 071,02грн основного боргу, 86 639,63грн збитків від інфляції, 15 267,02грн 3% річних. Витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16 250,00грн позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 04.01.2022. В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст.212, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, просить суд в задоволенні позову та стягненні витрат на правничу допомогу адвоката відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що офіційним листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, підтвердивши, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Зазначена обставина є загальновідомою та не потребує доказування.

Як зазначає відповідач, сторони умовами спірного договору передбачили, що строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Позивач листом № 24-05-6-2022/Ю2 від 24.05.2022 визнав наявність форс-мажорних обставин за договором № 1 від 04.01.2022 про постачання електричної енергії та керуючись п.12.3 договору зазначив, що строк виконання зобов`язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 305 071,02грн, відповідач посилається на те, що фактичні обставини справи свідчать про те, що на даний час у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії за січень, лютий, квітень, червень 2022 за договором № 1 від 04.01.2022, оскільки:

- відповідачем акти приймання-передачі електричної енергії за січень, лютий, квітень, червень 2022 року не підписані;

- на підставі п. 12.3. договору строк оплати відповідачем спожитої електричної енергії у лютому, квітні, червні 2022 року не настав та відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними.

- за даними відповідача обсяг спожитої електричної енергії у червні 2022 року становить 68 038 кВт/год, що на 6 171 кВт/год менше, ніж 74 209 кВт/год згідно акту приймання-передачі № 2939 від 30.06.2022, наданого позивачем. Коригування об`ємів спожитої електричної енергії не проводились ні позивачем, ні АТ "Харківобленерго";

- позивач не вірно визначив вартість спожитої електричної енергії у січні 2022 року, застосувавши ціну електричної енергії 3,38504грн за 1 кВт/год, крім того ПДВ 0,677008грн, всього з ПДВ - 4,062048грн.

Також відповідач не погоджується з періодом нарахування 3% річних та збитків від інфляції, посилаючись на те, що він зобов`язаний здійснити оплату за фактично спожиту електричну енергію у січні, лютому, квітні 2022 року виходячи із загальних вимог законодавства та строку, встановленого у претензії № 89-101 від 26.05.2022, а саме: протягом семи днів з дня отримання вищезазначених актів, тобто у строк до 17.06.2022.

Крім того, на думку відповідача, оскільки п.12.3 договору сторони передбачили, що строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, тобто строк оплати за зобов`язаннями лютого, квітня, червня 2022 року не настав та відповідно прострочення грошового зобов`язання за спірним договором з боку відповідача не було. Також відповідач наголошує на тому, що оскільки позивачем не вірно визначена сума грошового зобов`язання за січень 2022 року розрахунки інфляційних втрат та 3% річних в цілому є безпідставними та невірними.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що їх розмір явно не відповідає критеріям співмірності із складністю справи, та не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Так, позовна заява була складена з помилками. Кількість часу і, відповідно вартість послуг, зі складання претензій, адвокатських запитів, вивчення отриманих відповідей завищені, підготовка позову вже включає ознайомлення адвоката з документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач у відповіді на відзив з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позов не погоджується, посилаючись на те, що одна лише наявність надзвичайного стану не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретні обставини унеможливлює виконання конкретного договору. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, а тому не вбачається можливості і необхідності в застосуванні наслідків настання форс-мажорних обставин.

Що стосується нарахованої електричної енергії за червень 2022 року, на перевищення якої посилається відповідач, позивач зазначив, що постачальником послуг комерційного обліку в м. Харкові, яким є АТ "Харківобленерго", здійснюється комерційний облік відпущеної та спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між постачальником та споживачем. А тому лист № 04-37/3307 від 18.08.2022 Оператора системи розподілу електричної енергії - АТ "Харківобленерго", є визначальним та ключовим доказом, якій підтверджує передані обсяги електричної енергії на об`єкти відповідача в червні 2022 року в розмірі 74209,000 кВт. Аналогічний обсяг переданої електричної енергії в червні 2022 року в розмірі 74209,000 кВт зазначений і в акті приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, на який посилається Відповідач в своєму відзиві.

Також позивач не погоджується з запереченнями відповідача щодо розрахунку вартості спожитої електричної енергії в січні 2022 року, в якому нібито застосовано ціну вищу ніж була погоджена сторонами, оскільки, як зазначає позивач, при нарахуванні вартості переданої електричної енергії ним дотримано умови договору з наступними змінами до нього, та правильно визначено ціну електричної енергії на рівні 3,38504грн без ПДВ за 1 кВт.

Нарахування 3% річних та збитків від інфляції позивач вважає правомірними, а період їх нарахування вірним, оскільки акти та рахунки на сплату електричної енергії надсилалися на електронну адресу відповідача систематично, після кожного розрахункового місяця, як це передбачено умовами договору.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу позивач вважає, що його позов повністю обґрунтований та законний, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

12.01.2023 на адресу суду від відповідача надійшли докази оплати електричної енергії за січень 2022 року на загальну суму 565 083,68грн.

Позивач в судовому засіданні 12.01.2023 підтвердив факт оплати відповідачем заборгованості на вказану суму.

В судовому засіданні 15.12.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.01.2023.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2023 розгляд справи по суті відкладено на 19.01.2023.

Представники позивача та відповідача у призначене судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.56 Законом України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктами 3.1.7 та 3.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ) договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (позивач) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 1 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався на умовах цього договору та за результатами проведеної процедури закупівлі продавати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачувати позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивач за умовами п.3.1 договору зобов`язався поставити відповідачу електричну енергію в строк з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно.

У розділі 5 договору сторони погодили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Так, відповідно до п.5.1 договору розрахунки за поставлену відповідачу електричну енергію здійснюються за цінами, що встановлюються за підсумками проведеної процедури закупівлі, передбаченої Законом.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що загальна ціна договору становить 4 000 000,00грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 1 000 000 кВт/год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з передачі електричної енергії у оператора системи.

Ціна електричної енергії становить 3,33333333333 грн. за 1 кВт*год, крім того ПДВ 0,6666666грн, всього з ПДВ - 4,00грн з урахуванням тарифу на передачу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2353 від 09.12.2020 та без урахування тарифу на розподіл. Ціна електричної енергії має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії та актах приймання-передачі електричної енергії за договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.3 договору).

Розрахунковим періодом, за умовами п.5.11 договору, є календарний місяць.

Відповідно до п.п.5.12-5.14 договору розрахунки відповідача за цим договором здійснюються на поточний рахунок позивача за фактично спожиту електроенергію. Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок позивача надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Оплата електричної енергії здійснюється відповідачем у строк протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії. Підписаний сторонами Акт приймання-передачі електричної енергії є підставою для оплати.

Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів, печатками (у разі їх наявності), та розповсюджує свою дію з 01.01.2022 по 31.12.2022, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов`язань Сторонами (п.13.1 договору).

Відповідачем підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до договору), в якому визначено персоніфіковані дані відповідача та перелік об`єктів та точок комерційного обліку відповідача.

01.02.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору, відповідно до якої сторони встановили ціну електричної енергії на рівні 3,38504грн без ПДВ за 1 кВт/год, або 4,062048 грн. з ПДВ за 1 кВт/год. При цьому, відповідно до п.4 Додаткової угоди № 1 від 01.02.2022 до договору сторони дійшли згоди, що дана Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання і розповсюджує свою дію на правовідносини, що склалися між Сторонами з 01.01.2022.

Позивач в період січня, лютого, квітня, червня 2022 року поставив на об`єкти відповідача електричну енергію обсягом 321 284,000 кВт/год на загальну суму 1 305 071,02грн, а саме:

- у січні 2022 року - 139 113,00 кВт/год на загальну суму 565 083,68грн;

- у лютому 2022 року - 107 699,00 кВт/год на загальну суму 437 478,50грн;

- у квітні 2022 року - 263,00 кВт/год на загальну суму 1 068,32грн;

- у червні 2022 року - 74 209,00 кВт/год на загальну суму 301 440,52грн.

Факт споживання відповідачем електричної енергії у визначеному вище обсязі в період з січня-червня 2022 року підтверджується листом АТ "Харківобленерго" № 04-37/3307 від 18.08.2022.

Акти приймання-передачі та рахунки за період січень-червень 2022 року позивач надсилав кожного місяця на електронну адресу відповідача, зазначену останнім в договорі.

Підписаних примірників Актів приймання-передачі електричної енергії відповідач на адресу позивача не повернув, як і не надіслав на адресу позивача вмотивованої відмови в їх підписанні.

У зв`язку з неповерненням Актів приймання-передачі електричної енергії в січні, лютому, квітні, червні 2022 року позивачем на адресу відповідача було надіслано Претензії № 89-Ю1 від 26.05.2022 та № 171-Ю1 від 05.08.2022, в яких було наголошено про необхідність оплатити наявну заборгованість та повернути підписані оригінали Актів приймання-передачі електричної енергії за січні, лютому, квітні, червні 2022 року. Разом з претензіями відповідачу було повторно надіслано відповідні акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на оплату.

Листом від 21.06.2022 № 177 та листом від 22.08.2022 № 188 відповідач претензії позивача залишив без задоволення та зазначив, що на виконання п.12.3 договору строк виконання зобов`язань за цим Договором в частині оплати за спожиту електричну енергію відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за вказаний вище період не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за період з січня по червень 2022 року утворилась заборгованість в розмірі 1 305 071,02грн, яка на час звернення позивача до суду сплачена не була.

Також позивачем на суму основного боргу, що утворилась в січні-червні 2022 року здійснено нарахування 3% річних в розмірі 15 267,02грн та на суму основного боргу, що утворилась в січні-лютому 2022 року здійснено нарахування збитків від інфляції в розмірі 86 639,63грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч.6 ст.276 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст.276 Господарського кодексу України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату електричної енергії протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі електричної енергії. Підписаний сторонами Акт приймання-передачі електричної енергії є підставою для оплати.

Акти приймання-передачі електричної енергії з боку відповідача не підписані. При цьому, сторони у договорі погодили право відповідача вимагати від позивача пояснень щодо отриманих актів приймання-передачі електричної енергії і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

Заперечень щодо змісту актів приймання-передачі електричної енергії та вмотивованої відмови від їх підписання від відповідача на адресу позивача не надходило, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вказані акти погоджені відповідачем.

Даний факт відповідачем не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні, а тому заперечення відповідача щодо відсутності підстав для стягнення суми основного боргу у зв`язку з непідписанням відповідачем актів приймання-передачі електричної енергії судом не приймаються.

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії на суму 1 305 071,02грн у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем надано докази часткової сплати суми основного боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 04.01.2022 за січень 2022 року на загальну суму 565 083,68грн після подання відповідного позову до суду, що підтверджується копіями платіжних доручень №№ 563, 564, 565 від 29.12.2022.

Факт здійснення часткової оплати позивачем визнається.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 565 083,68грн, загальна сума заборгованості за договором на час ухвалення судом рішення становить 739 987,34грн.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за спожиту електричну енергію в повному обсязі.

Факт наявності заборгованості на суму 739 987,34грн відповідачем не спростований.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії на суму 739 987,34грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 565 083,68грн суми основного боргу, враховуючи те, що відповідач після звернення позивача до суду з позовом здійснив відповідну оплату, що підтверджується платіжними дорученнями №№ 563, 564, 565 від 29.12.2022 та визнається позивачем, суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Заперечення відповідача стосовно того, що за даними відповідача обсяг спожитої електричної енергії у червні 2022 року становить 68 038 кВт/год, що на 6 171 кВт/год менше, ніж 74 209 кВт/год згідно акту приймання-передачі за червень № 2939 від 30.06.2022, наданого позивачем, судом не приймаються, виходячи з наступного.

За умовами п.4.3 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - ПРРЕЕ) дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до ст.52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.

На даний час оператором системи передачі є НЕК "Укренерго".

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про ринок електричної енергії" облік спожитої споживачем електричної енергії здійснюється постачальником послуг комерційного обліку.

На території місцезнаходження Відповідача, оператором системи розподілу електричної енергії та постачальником послуг комерційного обліку є АТ "Харківобленерго", яким здійснюється комерційний облік відпущеної та спожитої електричної енергії у певний проміжок часу з метою її подальшого використання для здійснення розрахунків між постачальником та споживачем.

Позивачем здійснено адвокатський запит до Оператора системи розподілу електричної енергії АТ "Харківобленерго", який листом № 04-37/3307 від 18.08.2022 надав відповідь, відповідно до якої підтверджено передані обсяги електричної енергії на об`єкти відповідача в червні 2022 року саме в розмірі 74209,000 кВт та саме на підставі даних оператора системи розподілу/постачальника послуг комерційного обліку АТ "Харківобленерго" позивачем було проведено нарахування обсягу електричної енергії в червні 2022 року.

Крім того відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування відповідного факту.

Таким чином заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Що стосується заперечень відповідача щодо того, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості спожитої електричної енергії за спірний період, оскільки на підставі п.12.3 договору строк оплати відповідачем спожитої електричної енергії у лютому, квітні, червні 2022 року не настав та відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, а позовні вимоги позивача в цій частині є передчасними, вони судом не приймаються, виходячи з наступного.

У розділі 12 договору сторони погодили, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

При цьому, у п.12.4 договору сторони взяли на себе зобов`язання негайно повідомили про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (п.12.5 договору).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Проте, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору.

Крім того, відповідач з початку війни не припиняв споживання електричної енергії, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином суд вважає за необхідне зазначити, що при наявності форс-мажорних обставин сторона може бути звільнена від відповідальності за неналежне виконання нею зобов`язань, однак, це не є підставою для звільнення такої особи від виконання нею договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд не приймає заперечення відповідача проти позову із посиланням на те, що строк оплати відповідачем спожитої електричної енергії у лютому, квітні, червні 2022 року не настав та відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем не доведено належними доказами про негайне повідомлення позивача про форс-мажорні обставини та не надано підтверджуючих документів щодо їх настання, відповідно до вимог чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 15 267,02грн за період з 14.02.2022 по 19.08.2022 на суму основного боргу, що утворилась в січні-червні 2022 року та збитків від інфляції в розмірі 86 639,63грн за період лютий, березень-квітень 2022 року суму основного боргу, що утворилась в січні-лютому 2022 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Заперечуючи проти стягнення 3% річних та збитків від інфляції відповідач посилається на несвоєчасне надання позивачем актів приймання-передачі електричної енергії. Оскільки акти приймання-передачі електричної енергії були надіслані на адресу відповідача 26.05.2022, тому, як вважає відповідач, він зобов`язаний здійснити оплату за фактично спожиту електричну енергію, виходячи із загальних вимог законодавства та строку, встановленого у претензії № 89-101 від 26.05.2022, а саме: протягом семи днів з дня отримання вищезазначених актів, тобто у строк до 17.06.2022. таким чином, на думку відповідача, позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних та збитків від інфляції.

Суд не приймає заперечення відповідача, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

У п.13.8 договору сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані електронною поштою на офіційну електронну адресу.

В розділі "Місцезнаходження та реквізити сторін" договору сторони визначили своє місцезнаходження та засоби зв`язку, зокрема відповідач зазначив свою електронну пошту: kptm_rogan@ukr.net.

Таким чином, оскільки сторони у договорі погодили можливість надсилання документів електронною поштою та відповідач зазначив свою електронну адресу в договорі, суд не приймає заперечення відповідача про неналежність доказів надсилання актів електронною поштою.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідач, на спростування доказів, наданих позивачем, жодного доказу не надав.

З наданих позивачем доказів судом вбачається, що позивачем на електронну адресу відповідача після кожного розрахункового місяця надсилалися акти приймання-передачі електричної енергії та рахунки на сплату. Так, акти за січень відповідачем отримані 17.02.2022, за лютий - 24.03.2022, за квітень - 13.05.2022, за червень - 13.07.2022.

Відповідачем даний факт не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 15 267,02грн та збитків від інфляції в розмірі 86 639,63грн за вказані вище періоди, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

20.05.2019 між позивачем та адвокатом Невструєвим Л.Б. укладено Договір № 13/5 від 20.05.2019 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого Адвокат взяв на себе зобов`язання надавати необхідну правничу допомогу позивачу, зокрема: забезпечувати захист прав, свобод і законних інтересів позивача, надавати позивачу правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, правовий супровід захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів позивача, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, здійснювати представництво інтересів позивача у судах під час здійснення судочинства.

У п.4.1 та п.4.2 договору сторони погодили, що гонорар це винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів позивача та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором, гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами.

За умовами п.4.7 договору відповідач зобов`язався сплатити Адвокату гонорар протягом 30 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029 (п.6.1 договору).

20.05.2022 між сторонами укладено Додаткову угоду № 32/22 до даного договору, відповідно до умов якої Адвокат зобов`язався надавати необхідну правничу допомогу позивачу у господарському проваджені у справі по стягненню заборгованості з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" перед позивачем, яка утворилась на дату укладання цієї Додаткової угоди або до дати прийняття рішенням суду.

Відповідно до п.1.3 додаткової угоди Адвокат взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів позивача у зазначеному в п.1.1 договору господарському провадженні, ознайомлення Адвокатом із документами щодо несплати відповідачем заборгованості, яка утворилась на дату укладання цієї Додаткової угоди, підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області та всіх інших необхідних документів і матеріалів, що будуть необхідними під час розгляду господарської справи, надання позивачу правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації його прав, свобод і законних інтересів, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, представництво інтересів позивача в судах під час здійснення судочинства.

У п.2.1 додаткової угоди сторони погодили розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2 500,00грн за 1 (одну) годину.

Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п.2.4 додатково угоди).

Позивач, за умовами п.2.5 додаткової угоди взяв на себе зобов`язання сплатити Адвокату гонорар протягом 180 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

19.08.2022 між Позивачем та Адвокатом Невструєвим Л.Б. складено та підписано Акт про прийняття-передачі наданих послуг № 1/32/22 та Детальний опис наданої професійної правничої допомоги, відповідно до яких Адвокатом були надані клієнту послуги на загальну суму 16 250,00грн:

- ознайомлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію - 1 год = 2 500,00грн;

- підготовка та направлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. Претензії № 89-Ю1 від 26.05.2022 - 0,5 год = 1 250,00грн;

- підготовка та направлення Адвокатом Невструєвим Л.Б, Претензії № 171-Ю1 від 05.08.2022 - 0,5 год = 1 250,00грн;

- підготовка та направлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. Адвокатського запиту № 44/22 від 12.08.2022 - 1 год = 2 500,00грн;

- ознайомлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. з відповіддю АТ "Харківобленерго" № 04-37/3307 від 18.08.2022 на адвокатський запит - 0,5 год = 1 250,00грн;

- підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області Адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - 3 год = 7 500,00грн.

Акт виконаних робіт від 19.08.2022 підписано сторонами та скріплено відтиском печатки позивача. Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг позивач до Адвоката немає.

Позивачем в якості надання професійної правової (правничої) допомоги адвокатом надані наступні документи: копія договору № 13/5 від 20.05.2019 про надання правничої допомоги; копія Додаткової угоди № 32/22 від 20.05.2022 до договору № 13/5 від 20.05.2019; детальний опис наданої професійної правничої допомоги; Акт про прийняття-передачу наданих послуг № 1/32/22 від 19.08.2022.

З урахуванням наведеного, позивачем надано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 16 250,00грн.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, заперечуючи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 16 250,00грн, посилається на те, що вказані витрати взагалі не підлягають компенсації у зв`язку з необґрунтованістю та незаконністю позовних вимог. Як зазначає відповідач, адвокат при наданні правової допомоги здійснив неправильну кваліфікацію норм права, що застосовується до спірних правовідносин, розмір витрат на правову допомогу у даній справі явно не відповідає критеріям співмірності із складністю справи, та не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Також, відповідач посилається на те, що позовна заява складена з помилками, кількість часу і, відповідно вартість послуг, зі складання претензій, адвокатських запитів, вивчення отриманих відповідей завищені, підготовка позову вже включає ознайомлення адвоката з документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, оскільки всі доводи відповідача спростовуються матеріалами справи. Так, під час вирішення справи по суті судом не встановлено факту неправильної кваліфікації адвокатом норм права, всі розрахунки здійснено правильно, позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про часткове задоволення позову прийнято судом саме з підстав часткової сплати відповідачем суми основного боргу вже після звернення позивача до суду з позовом.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Доказів на підтвердження невідповідності понесених позивачем витрат фактично наданим адвокатом послугам відповідачем суду не надано.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Також суд зауважує, що відповідач, заперечуючи проти витрат на професійну правничу допомогу, не просить суд зменшити їх розмір, а просить повністю відмовити в їх покладенні на відповідача через необґрунтованість та незаконність позовних вимог, а тому, враховуючи те, що суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, заперечення відповідача суд вважає безпідставними.

Враховуючи викладене, а також час, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із ціною позову, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ці витрати пов`язані з розглядом справи, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 250,00грн підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати в цій частині, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62481, Харківська область, смт Рогань, вул. Першого Травня, 1, код ЄДРПОУ 41405835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 13/10, офіс 201, код ЄДРПОУ 41427817) - 739 987,34грн основного боргу, 86 639,63грн збитків від інфляції, 15 267,02грн 3% річних, 12 628,40грн судового збору, 16 250,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі щодо позовних вимог в частині стягнення 565 083,68грн суми основного боргу закрити за відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "27" січня 2023 р.

Суддя Т.А. Лавренюк