Ухвала суду № 108615956, 25.01.2023, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/419/23

2-з/0203/6/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Литовченка Дмитра Сергійовича про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Виноградової Владислави Юріївни, державного реєстратора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мошенської Ірини Олександрівни, третя особа Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправними та скасування рішень та дій про державну реєстрацію прав, відновлення записів про право власності.

Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ч.1 ст.152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч.1,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Види забезпечення позову визначені ст.150 ЦПК України. Зокрема, п.,2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно пред`явленого позову вбачається, що позивач, посилаючись на набуття за договором купівлі-продажу права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , просив визнати протиправними та скасувати рішення нотаріуса та державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на зазначене вище нерухоме майно за АТ «Банк Кредит Дніпро», припинити відповідні записи про право власності, визнати протиправною дію щодо видалення запису про право власності та відновити право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем.

В поданій представником позивача заяві про забезпечення позову, останній просив заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстратором, у т.ч. нотаріусам, посадовим особам Міністерства юстиції України та його територіальних органів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та обтяжень на нерухоме майно, зокрема вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 119048312101.

Перевіряючи доводи поданої заяви, з урахуванням підстав та предмету позову, доданих до заяв документів, суд враховує, що оскаржувані реєстраційні дії вчинялись реєстраторами на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2021 року у справі №13/5005/8624/2012, яке набрало законної сили та згідно якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед АТ «Банк Кредит Дніпро» було звернуто стягнення на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , шляхом набуття його у власність АТ «Банк Кредит Дніпро».

Таким чином, заборона вчиняти суб`єктам державної реєстрації відповідних дій щодо державної реєстрації прав стосовно зазначеного вище нерухомого майна, може перешкоджати фактичному виконанню судового рішення.

Також суд враховує, що стосовно вказаного майна на теперішній час в Державному реєстрі речових прав зареєстровано ряд інших обтяжень щодо відчуження та розпорядження цим майном, а також і щодо заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаного вище нерухомого майна.

Крім того, суд враховує, що не застосування запропонованих стороною позивача заходів забезпечення позову не ускладнить та не призведе до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову та скасування відповідних рішень суб`єктів державної реєстрації та внесених на їх підставі записів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі за необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149,150,152,153,258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Литовченка Дмитра Сергійовича про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та можебути оскарженняучасниками справишляхом подачіапеляційної скаргидо Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя С.Ю.Казак