Рішення № 108606136, 25.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2023 р. Справа № 120/9253/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М. Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

УСТАНОВИВ

08.11.2022 до Вінницький окружний адміністративний суд надійшла позовна заява Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач, Підприємство).

У позовній заяві позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.10.2021 № 0091680711, № 0091690711, № 0091700711 якими Підприємству донараховано до сплати грошове зобов`язання із податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Обґрунтовуючи неправомірність спірних рішень позивач не торкається обставин щодо дотримання ним правил сплати загальнообов`язкових платежів. Ключовим аргументом позову є твердження представника Підприємства про те, що податкова перевірка проведена в період дії мораторію, а відтак є незаконною. На думку представника, незаконність перевірки зумовлює протиправність усіх її наслідків, зокрема оскаржених податкових повідомлень рішень, які у такому випадку підлягають скасуванню.

Ухвалою від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху і запропоновано позивачу подати клопотання про поновлення строку звернення до суду.

21.11.2022 позивач подав клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою від 25.11.2022 поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

21.12.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог (а.с. 46-92).

Разом із відзивом подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с. 56).

Відповідач мотивує свою позицію тим, що на момент прийняття наказу про проведення податкової перевірки була чинною та підлягала застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

За словами відповідача, норми постанови від 03.02.2021 № 89 були обов`язковими для Головного управління ДПС у Вінницькій області та дозволяли призначати і проводити податкову перевірку позивача.

Відповідач вважає, що визнання рішенням суду від 05.07.2022 по справі № 640/18134/21 протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 89 05.08.2022 не має жодних правових наслідків у спірних правовідносинах адже на момент проведення перевірки норми постанови були чинними та підлягали застосуванню.

Із цих міркувань відповідач вважає податкову перевірку та оскаржені податкові повідомлення рішення правомірними.

27.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 93 103). У відповіді на відзив представник позивача повторює аргументи позову та зосереджує увагу на незаконності податкової перевірки і протиправності усіх її наслідків, зокрема оскаржених податкових повідомлень рішень.

27.12.2022 відповідачем подано письмові заперечення щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 104 -107). У цій заяві відповідач просить повністю відмовити у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

04.01.2023 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 640/18134/21 (справа щодо визнання нечинною постанови Уряду від 03.02.2021 № 89).

Ухвалами від 23.01.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні та клопотання про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області ухвалено наказ № 2493к від 11.08.2021 про проведення документальної планової виїзної перевірки Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» (а. с. 11).

У наказі зазначено, що його прийнято у зв`язку із ухваленням постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строків дії обмежень встановлених п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та на підставі ст. 20, п. 77.1, 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України.

Після цього позивачу надіслано повідомлення № 800/02-32-07-11 від 11.08.2021 про проведення перевірки, яким роз`яснено обов`язок забезпечити надання всіх необхідних документів які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку та пов`язані з нарахуванням і сплатою податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а. с. 12).

Документальна планова виїзна перевірка позивача, проводилася у період з 30.08.2021 по 10.09.2021. Результати перевірки задокументовані актом документальної планової виїзної перевірки Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» № 8454/02-32-07-11/03594520 від 17.09.2021 (а. с. 13-16).

В акті від 17.09.2021 зроблено висновок про порушення норм Податкового кодексу України та неналежне виконання Підприємством податкового обов`язку із сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Акт податкової перевірки від 17.09.2021 став підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 11.10.2021 № 0091680711, № 0091690711, № 0091700711 якими позивачу збільшено розмір податкових зобов`язань та донараховано штрафні санкції на загальну суму 632322,12 грн (а. с. 18-20).

Позивач не оспорює висновки контролюючого органу щодо недотримання ним Податкового кодексу України при виконанні обов`язку із сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Ключовим аргументом позову стало твердження позивача про незаконність перевірки в цілому та протиправність її наслідків у формі спірних податкових повідомлень рішень, з огляду на мораторій на її проведення, що встановлений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

У свою чергу, відповідач звертає увагу на те, що тривалість дії мораторію скорочено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строків дії обмежень встановлених п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок». Просить врахувати, що постанова від 03.02.2021 № 89 на момент призначення та проведення перевірки була чинною, а тому контролюючий орган правомірно застосовував її норми приймаючи наказ про призначення перевірки позивача.

З огляду на підстави позовних вимог та заперечень щодо позову, ключовим у цьому спорі є питання про те, чи є правомірною позапланова перевірка позивача. У випадку якщо така перевірка є незаконною, то чи можна вважати правомірними спірні податкові повідомлення рішення.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується такими мотивами.

У постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу № 816/228/17 у своїй постанові від 08.09.2021 вказала на те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Надаючи оцінку підставам призначення та проведення податкової перевірки позивача, суд враховує, що відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1, 52-5.

Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв згадану раніше постанову від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова від 03.02.2021 № 89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Як наслідок, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою від 03.02.2021 № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Висновок щодо застосування норм матеріального права з метою усунення цією суперечності викладено Верховним Судом у постанові 21 грудня 2022 року (справа № 160/14976/21).

Надаючи правову оцінку такій суперечності, Верховний Суд виходив з того, що спірні правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків, дії мораторію може бути здійснення виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 0940/2301/18).

Крім того, статтею 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII) Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як вже зазначалось, постанова від 03.02.2021 № 89 прийнята відповідачем відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-IX.

Згідно пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 640/18646/21.

Законом № 909-IX, пунктом 4 розділу II «Прикінцеві положення» якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова ж Кабінету Міністрів України № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» прийнята 3 лютого 2021 року

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- «право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)» (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);

- «права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено» (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони» (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

У даному ж випадку, Законом № 909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Разом з тим, сам Закон України «Про Державний бюджет України» як тимчасовий Акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.

Проаналізувавши вказані обставини, Верховний Суд у постанові 21 грудня 2022 року (справа № 160/14976/21) дійшов висновку, що постанова Уряду від 03.02.2021 № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про проведення перевірки позивача (наказ прийнято 11.08.2021) та безпосередньо проведення такої перевірки (перевірка проведена у період з 30.08.2021 по 10.09.2021) не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак в цей час діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Аналогічну правову позицію також висловлено у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 640/16523/21, від 28 жовтня 2022 року у справі № 600/1741/21-а, від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.02.2021 № 89, не був наділений повноваженнями проводити документальну позапланову перевірку позивача на підставі п. 77.1, п. 77.2 ПК України. Отже, призначена наказом від 11.08.2021 № 2493к документальна позапланова перевірка Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» в цілому є неправомірною.

При оцінці правових наслідків незаконної перевірки суд враховує висновок Верховного Суду, що викладений у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18). Цим судовим рішенням Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Із цих підстав, спірні податкові повідомлення рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірним та підлягають скасуванню. Встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи, що перевірка Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» призначена та проведена під час дії мораторію, тобто за відсутності для цього підстав, адже постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 не підлягала застосування при ухваленні наказу, акт перевірки № 8454/02-32-07-11/03594520 від 17.09.2021 вважається недопустимим доказом задокументованих ним порушень норм податкового законодавства. Ураховуючи вказаний вище висновок Верховного Суду (постанова від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18), податкові повідомлення рішення від 11.10.2021 № 0091680711, № 0091690711, № 0091700711, що прийняті на підставі цього акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 9484,83 грн, належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що у позові заявлено про орієнтовний розмір витрат які очікує понести позивач у сумі 30000 грн.

Факт понесення цих витрат та їх розмір повинен підтверджуватися документами про які йдеться у розділі 3 Договору про надання правничої допомоги від 03.11.2022 № 03/11-2022, що укладений між позивачем та адвокатським бюро «СУПРУНА МИКОЛИ».

Тому, з огляду на зроблену до ухвалення рішення заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, позивач вправі звернутися до суду із клопотанням про розподіл цих витрат та ухвалення додаткового рішення, подавши документальне підтвердження їх понесення, у строки встановлені ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.10.2021 № 0091680711, № 0091690711, № 0091700711 Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь Малого колективного підприємства «ГАЗМОНТАЖ» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 9484,83 грн (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні вісімдесят три коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Мале колективне підприємство «ГАЗМОНТАЖ» (вул. Радянська, буд. 107, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300, код ЄДРПОУ 03594520);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150).

Суддя Богоніс Михайло Богданович