Рішення № 108559108, 24.01.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2023 р. Справа № 120/8810/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Теплицької селищної ради (відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по 30.10.2022 у зв`язку з припиненням нею повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а та стягнути з Теплицької селищної ради на її (позивача) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 01.09.2022 по 30.10.2022 включно в сумі 25555 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Теплицька селищна рада в порушення положень ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) станом на 30.10.2022 не виплатила ОСОБА_1 всіх сум належних при звільнені, а також не видала належно оформленої трудової книжки, як і не видала належно оформленого дублікату трудової книжки відповідно до приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (далі Інструкція).

На переконання позивача, з урахуванням обставин встановлених у рішенні Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а, рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 у справі №120/5552/21-а, постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №120/5553/21-а, та рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі №120/19224/21-а, є всі підстави визнати протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з ОСОБА_1 станом на 30.10.2022 і стягнути з Теплицької селищної ради на її користь визначену у позовній заяві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 01.09.2022 по 30.10.2022.

Ухвалою від 01.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.11.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказує, що у листопаді 2021 року на пропозицію відповідача позивач не надала будь-якої наявної у неї трудової книжки, тому 21.09.2021 на поштову адресу ОСОБА_1 надіслано дублікат трудової книжки нараховано та виплачено 31827,46 грн середнього заробітку за період із 21.10.2020 по 21.09.2021.

Відповідач просить дослідити та надати оцінку тому, що позивач не надала трудової книжки №142 для внесення запису про звільнення. Вказує, що як правонаступник Веселівської сільської ради виконав вимоги п. 4.2 Інструкції, надіславши листа позивачеві 15.09.2021, виплатив середній заробіток на дату видачі дублікату трудової книжки (21.09.2021).

Відповідач зазначає, що як роботодавець вживав необхідні заходи та створив належні умови для отримання документів працівником, який діючи на власний розсуд, свідомо відмовився від їх отримання без поважних причин. Переконаний, що підстав вважати вину работодавця доведеною немає, а відтак, немає і відповідальності у вигляді виплати середнього заробітку робітникові за час вимушеного прогулу за нормами статті 235 КЗпП України.

На підставі наведеного, враховуючи, що позивачеві виплачено середній заробіток за період із 25.06.2016 по 21.09.2021, у день видачі дублікату трудової книжки проведено всі розрахунки, відповідач просить у задоволені позовних відмовити повністю.

21.11.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення.

Крім того, 21.11.2022 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, за змістом якої просить суд визнати протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 у зв`язку з припиненням нею повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а та стягнути з Теплицької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 включно в сумі 21904 грн.

30.11.2022 від відповідача надійшли письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог з підстав пропуску процесуального строку подання такої заяви.

Визначаючись щодо заяви представника позивача про уточнення позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, позивач може подати заяву про зміну позовних вимог шляхом збільшення або зменшення розміру позовних вимог та шляхом зміни підстав або предмету адміністративного позову.

Водночас предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Оскільки позивачем фактично змінено позовні вимоги, подану заяву суд розцінює як заяву про зміну позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що частиною 1 ст. 47 КАС України врегульовано строк подання заяви про зміну позовних вимог у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження - до закінчення підготовчого засідання та при розгляді справи у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання.

Однак, відповідно до ухвали від 01.11.2022 ця справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто без проведення судового засідання.

У такому випадку норми ч. 1 ст. 47 КАС України не врегульовують строків подання позивачем заяви про зміну позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Відтак суд доходить висновку про наявність підстав для застосування за аналогією норми процесуального закону, що регулює строк подання заяви про зміну позовних вимог при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання - за п`ять днів до першого судового засідання (тобто за п`ять днів до початку розгляду справи по суті).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Приписами статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчиняться протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, ухвалою від 01.11.2022 відкрито провадження у справі та відповідно до ст. 262 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги дату подання заяви про зміну позовних вимог (21.11.2022), суд дійшов висновку про дотримання стороною позивача строків її подання.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 КАС України у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

З огляду на викладене, враховуючи, що заява про зміну позовних вимог подана у строк та спосіб, передбачений ст. 47 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для її прийняття до розгляду.

Відтак, предметом позову, з урахуванням вказаної заяви, є визнання протиправною бездіяльності Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 у зв`язку з припиненням нею повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі №144/1048/16-а та стягнення з Теплицької селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 включно в сумі 21904 грн.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що 25.10.2015 на чергових місцевих виборах ОСОБА_1 обрано сільським головою с. Веселівка Теплицького району.

24.06.2016 рішеннями без номерів 8-ї сесії 7-го скликання Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області достроково припинено повноваження Веселівського сільського голови ОСОБА_1 та обрано секретаря Веселівської сільської ради ОСОБА_2 , на яку покладено повноваження сільського голови с. Веселівка.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 року у справі №144/1048/16-а визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 8-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 24.06.2016 "Про обрання секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обрано секретарем ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 8-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 24.06.2016 "Про дострокове припинення повноважень голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області", на підставі якого достроково припинено повноваження ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 11-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 25.07.2017 "Про обрання секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обрано секретарем ОСОБА_3 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ №11-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 25.07.2017 "Про покладання обов`язків голови села Веселівка на секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обов`язки сільського голови покладено на ОСОБА_3 ; визнано протиправним та скасовано рішення б/№ 12-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 18.08.2017 "Про обрання секретаря Веселівської сільської ради", на підставі якого обрано секретарем ОСОБА_2 ; визнано протиправним та скасовано рішення №83 13-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 13.09.2017 "Про дострокове припинення повноважень голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області", на підставі якого достроково припинено повноваження ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення №84 13-ї сесії Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області 7-го скликання від 13.09.2017 "Про надання повноважень секретарю Веселівської сільської ради Теплицького району Вінницької області", на підставі якого обов`язки сільського голови покладено на ОСОБА_2 ; визначено припиненими повноваження ОСОБА_1 на посаді сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області, на яку вона була обрана на чергових місцевих виборах та склала присягу відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" 10.11.2015, у зв`язку із утворенням об`єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування з моменту припинення у неї повноважень сільського голови територіальної громади села Веселівка Теплицького району, що приєдналася до Теплицької селищної об`єднаної територіальної громади у день офіційного оголошення територіальною виборчою комісією на сесії селищної ради об`єднаної територіальної громади рішення про підсумки додаткових виборів до Теплицької селищної ради об`єднаної територіальної громади, а саме із 17.07.2019; cтягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 25.06.2016 по 20.10.2020 у сумі 338608 гривень, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №144/1048/16-а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 змінено в частині абзацу 10 резолютивної частини, яка викладена в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 02.08.2017 по 20.10.2020 у сумі 340607 (триста сорок тисяч шістсот сім) гривень, з урахуванням виплачених сум."

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2021 в адміністративній справі №120/5552/21-а, стягнуто з Теплицької селищної ради Вінницької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2020 по 31.05.2021 включно в сумі 92485,92 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, зазначеним рішенням суду встановлено, що відповідно до платіжного доручення №334 від 03.12.2020 Теплицькою селищною радою позивачеві на виконання рішення суду сплачено 5545,64 грн - середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, в межах стягнення за один місяць. З урахуванням сплати страхових внесків та інших загальнообов`язкових платежів до державного бюджету загальна сума сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць склала 6889 грн.

27.04.2021 УДКСУ у Теплицькому районі письмово повідомлено відповідача, що управлінням буде здійснено безспірне списання боргу та підставі виконавчих листів, виданих у справі №144/1048/16-а судового збору та середнього заробітку. В подальшому здійснено фактичне списання коштів із рахунків селищної ради, що підтверджується меморіальним ордером від 27.04.2021 в сумі 340607 грн, які перераховано на рахунок ОСОБА_1 .

Також встановлено, що згідно з повідомленням УДКСУ у Теплицькому районі за вих.№02-36-07/276 від 28.04.2021 селищну раду проінформовано про безспірне списання коштів на користь ОСОБА_1 на загальну суму 340607 грн. Відповідно до виписки по рахунках від 06.05.2021 ДКСУ кошти судового збору в сумі 1515,80 грн списані з рахунку селищної ради та зараховані на рахунок ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі 120/5553/21-а визнано протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017; зобов`язано Теплицьку селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 10.11.2015 по 24.07.2017.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі 120/5553/21-а зазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду скасовано, прийняти нову постанову, якою позов задоволено частково. Так, визнано протиправною бездіяльність Теплицької селищної ради щодо непроведення розрахунку з виплати компенсації за невикористану відпустку та матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням нею повноважень сільського голови села Веселівка Теплицького району Вінницької області за період з 10.11.2015 по 17.07.2019. Зобов`язано Теплицьку селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 10.11.2015 по 17.07.2019, з урахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення, та з урахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2022 в адміністративній справі №120/19224/21-а стягнуто з Теплицької селищної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.09.2021 по 28.04.2022 включно в сумі 93094 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не оформлено належним чином та не видано їй трудову книжку, не проведено розрахунок за період з 01.10.2022 по 21.11.2022 включно в сумі 21904 грн у зв`язку з припиненням нею повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20.10.2020 у справі № 144/1048/16-а, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус в відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування", який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону № 2493-ІІІ визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з абзацом третім статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою (абзац четвертий частини першої статті 10 Закону № 2493-III).

Статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […].

Повертаючись до фактичних обставин справи суд зазначає, що повноваження ОСОБА_1 як сільського голови с. Веселівка Теплицького району Вінницької області з 17.07.2019 припинені достроково у зв`язку із утворенням об`єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування. Так, територіальна громада села Веселівка Теплицького району приєдналася до Теплицької селищної об`єднаної територіальної громади, що в свою чергу є наслідком припинення повноважень сільського голови с. Веселівка Теплицького району.

За змістом частини першої статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 48 КЗпП України).

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно з п.п. 3, 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 трудові книжки повинні зберігатися на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, трудова книжка зберігається, як правило, у кадровій службі (службі управління персоналом), а відповідальність за неї несе керівництво.

П.п. 2.4, 4.1, 4.2 Інструкції врегульовано, що усі записи, що здійснюються в трудовій книжці: про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу, але не пізніше тижневого строку видання такого наказу, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу, тобто, підстави звільнення, що зазначенні в наказі про звільненні, мають відповідати підставам, зазначеним у трудовій книжці.

Так, у випадку звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 розділу 4 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

У ч. 5 ст. 235 КЗпП України закріплено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого органу; вимушений прогул викликаний затримкою трудової книжки.

Так, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем до станом на день звернення до суду не видано останній належним чином оформленої трудової книжки, а в направленому їй дублікаті наявний лише один запис про припинення повноважень, внесений з порушенням вимог Інструкції.

На підтвердження своїх доводів позивач також посилається на судові рішення: у справі №120/5252/21-а, яким встановлено, що останній при звільненні не видано трудової книжки та № НОМЕР_1 , в якому суд дійшов висновку, що виготовлення дублікату трудової книжки відбулося з порушеннями.

У свою чергу суд наголошує, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається, а право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 09.03.2021 у справі № 600/121/19.

Так, відповідно до п.п. 3.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Як видно із долучених до відзиву доказів, 15.09.2021, ще до набрання судового рішення у справі №120/5552/21-а, яким стягнуто з Теплицької селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.10.2020 по 31.05.2021 включно в сумі 92485,92 грн, підставою для стягнення якого слугувала невидача останній трудової книжки при звільненні, відповідач звернувся до позивача з листом №1473, в якому просив з`явитись 21.09.2021 до селищної ради та надати трудову книжку для внесення запису до неї, оскільки на підставі наявних у селищній раді документів трудова книжка перебувала у позивача.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала лист 20.09.2021.

Однак, як видно зі змісту листа відповідача від 21.09.2021 №1514, ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради на вказану дату не з`явилась, проте повідомила на електронну адресу селищної ради, що не може з`явитись за сімейними обставинами. Будь-яких відомостей щодо відсутності у неї трудової книжки не зазначено.

У зв`язку з вищевикладеним, на адресу позивача направлено дублікат трудової книжки НОМЕР_2 . Дана обставина позивачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем після отримання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/5552/21-а вживалися заходи щодо поновлення прав позивача після її звільнення, а саме видачі трудової книжки з внесенням запису про звільнення, однак остання ухилялася від її отримання.

З урахуванням наведеного суд приходить висновку про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) відповідача у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень ч. 5 ст. 235 КЗпП України, а не реалізація працівником свого права на отримання трудової книжки не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

Що стосується доводів позивача в тій частині, що запис у дублікат трудової книжки внесений з порушенням Інструкції, а тому він не є доказом підтвердження належного звільнення, то суд вказує на те, що після отримання дубліката трудової книжки, ознайомлення із відповідним записом та в разі з його незгодою, у позивача виникло право на його оскарження в судовому порядку, однак матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржувала запис про звільнення в судовому порядку та що такий визнаний недійсним.

Варто зазначити, що запис про звільнення ОСОБА_1 не був предметом спору й у справі № 120/19224/21-а, на рішення у якій позивач посилається.

Зважаючи на те, що у рамках розгляду даної справи позивач не ставить питання про визнання протиправним та скасування запису №1 від 21.09.2021, внесеного у дублікат трудової книжки НОМЕР_2 , то суд вважає, що не вправі надавати правову оцінку останньому.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Теплицька селищна рада (вул. Незалежності, 25, смт. Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 04326193)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович